24.Фактор ринкової кон’юнктури. Специфіка впливу на розміщення підприємств окремих галузей.

Конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили становлять поняття ринкової кон’юнктури. Фактори конюктури визначають рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості. Кон’юнктура ринку – конкретні умови реалізації суспільного продукту, яка здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою у них. Якщо попит перевищує пропозицію, то створюються умови для розвитку виробництва. Кон’юнктура залежить від місткості ринку, яка визначається обсягом виробництва та його спеціалізацією. Співвідношення попиту і пропозиції впливає на структуру і розміщення народного господарства. Якщо коливання кон’юнктур короткотермінові, вплив незначний, але якщо навпаки, то істотних зрушень у РСП не минути. Стійкий попит світового ринку на деякі с/т може протягом багатьох років визначати спеціалізацію с/г деяких країн. Спеціалізація на монокультурі – економічно ризикована справа. Водночас урахування фактора ринкової кон’юнктури й гнучка зміна структури господарства дозволяють досить певного економічного ефекту. Ринкова кон’юнктура тісно пов’язана з НТП, чутлива до його розвитку. Товари вищої якості, вищого ступеня складності, що зад.потреби і мають підвищений попит. У тих країнах, де своєчасно врахувалася тенденція кон., економіка витримує темп НТП. Країни експортери нафти: Венесуела, Алжир, Лівія, Нігерія, Габон, Індонезія, Іран, Ірак, Сауд.Аравія, Кувейт, ОАЕ, Катар.

25.Сутність фактору економіко-географічного положення території для рпс. Рівні економіко-географічного положення.

Розташування кожного об’єкта народного господарства у просторі зумовлене впливом низки причин і закономірностей. ЕГП об’єкта – сукупність його відношень до інших економіко-географічних об’єктів , що лежать поза ним. Тобто об’єкт характеризується розташуванням на певній території та системою зв’язків з іншими об’єктами. Залежно від економічної природи об’єкта найважливішими вважаються його відношення до природних і ТР, ринку сбуту продукції, а також можливість виробничої кооперації з ін.об’єктами, транспортна забезпеченість, екологія. ЕГП – це категорія історична: якщо з часом зміниться економічний простір довкола об’єкта, це відбивається на економічному потенціалі самого об’єкта.

Рівні ЕГП: макро, мезо і мікро. Макроположення відбивають економічні відносини об’єкта з великими регіонами чи міждержавний рівень відносин. Мезоположення характеризує об’єкта за відношенням до компактної та відносно невеликої за розміром території його оточення.

Мікроположення означає розташування об’єкта в межах локального територіального положення Академії на 3 рівнях. Мікроположення хар.об’єкт відносно найближчого положення. Це може бути розташування об’єкта у місті, положення с/г ферми відносно консервного заводу або найбл.ринку збуту.

Щоб оптимально розташувати об’єкт у місті треба визначити: відстань до центру міста, заселеність тр.мережі, потенціал роб.сили, ступінь впливу конкурентів у зоні розм. об’єкта. Вплив ЕГП виявляється в тому, що район отримує певні економічні переваги при оптимальній взаємодії економічних зв’язків з ін.об’єктами або районами

ЕГП є найважливішим фактором для ств.вільних економічних зон.