
- •13. Загальна характеристика регулювання фінансового ринку: поняття, види, елементи та органи.
- •15.Міжнародне співробітництво у сфері державного регулювання фінансового ринку
- •16. Регулювання фінансового ринку у країнах з розвинутою економікою.
- •17. Міжнародні стандарти регулювання фінансового ринку.
- •18. Міжнародні норми банківського регулювання та нагляду.
- •19.Основи правового регулювання фінансового ринку в Україні.
- •20. Саморегулювання на фінансовому ринку.
- •21.Поняття фінансового посередництва, його значення.
- •22. Види фінансових інститутів, їх характеристика
- •23.Професійні учасники ринку цінних паперів в Україні.
- •24. Депозитні фінансові інститути в Україні
- •25.Інститути спільного інвестування
- •27. Основи ціноутворення на фінансовому ринку
- •29. Теорії зміни структури відсоткових ставок у часі.
- •7. На ринку цінних паперів основними прямими учасниками фін операцій є:
25.Інститути спільного інвестування
Інститут спільного інвестування (ІСІ) - організація, що залучає кошти інвесторів з метою їхнього подальшого вкладення в цінні папери, корпоративні права, нерухомість та інші активи. Головною метою створення інститутів спільного інвестування є ефективне використання нагромаджень населення шляхом залучення їх до інвестиційної діяльності. Функції: 1.Посередницька функція. ІСІ виступають тією зв'язуючою ланкою, яка забезпечує задоволення зустрічних інтересів інвесторів, які мають потребу у здійсненні капіталовкладень та підприємств, які потребують залучення необхідних їм коштів.2.Спрямування вільних інвестиційних ресурсів у найбільш перспективні галузі економіки. При цьому інститути спільного інвестування своєю діяльністю впливають на структурну перебудову економіки та динаміку економічних процесів. 3. Зниження рівня ризиків інвестиційної діяльності. Це стосується в першу чергу приватного інвестора, для якого зміна об'єкту інвестування, оминаючи фінансових посередників, супроводжується певними складнощами та ризиками. В той час, як ІСІ, які займаються професійною діяльністю на фондовому ринку беруть розв'язання цих проблем на себе. 4. Економії коштів. В наслідок вузької спеціалізації ІСІ, підприємства, які вкладають кошти та ті, які їх отримують мають можливість скоротити власні витрати пов'язані із фінансовими операціями та організаційною діяльністю, які виникають в процесі інвестування.5. Отримання прибутку з вільних грошових коштів. ІСІ можуть виступати непоганою альтернативою банківським вкладам. В даному випадку принциповою відмінністю інститутів спільного інвестування і банків є ступінь ризику. В той час як банківські депозити є більш надійними, внески в ІСІ характеризуються більш високою ризикованістю, проте пропонують більшу прибутковість.6. Консультативна. Як правило, посередницькі структури ведуть із підприємствами консультативну співпрацю, яка стосується тих чи інших сторін корпоративного управління. Особливе значення це має для приватизованих підприємств, які набули форми акціонерних товариств, однак не мають досвіду управління такою організаційно-економічною формою бізнесу.
26.Без інфраструктурних учасників ринок не може удосконалюватись. До нихможна віднести:
1) депозитарії — інфраструктурні інститути, які спеціалізуються головним чином на виконанні депозитарних функцій (зберігання цінних паперів та облік прав власності). В Україні функції депозитарію можуть виконувати лише юридичні особи. Найчастіше це комерційні банки, торговці ціннимипаперами (дилери га брокери).
2) реєстратори – юридичні особи (господарські товариства), які стежатьза тим, щоб в обігу перебувала постійна кількість цінних паперів,
випущених конкретним емітентом, щоб при переході прав власності відодних інвесторів до інших старі цінні папери вилучалися, а нові –видавалися.
3) агенти з трансферту – виконують функції нагляду за процесами переходуправа власності на випущені цінні папери. Найчастіше функції агентів ізтрансферту і реєстраторів виконують банки.
4) довірчі товариства (трасти) — інститути, основна функція яких наринку цінних паперів полягає у довірчому управлінні головним чином
коштами та цінними паперами, які знаходяться у власності різнихінститутів та індивідів. У більшості випадків трастові інститути надають
свої послуги інвесторам, які через різноманітні причини не бажають братибезпосередньої участі в ринковій взаємодії з цінними паперами.
5) клірингово-розрахункові установи – інститути, які спеціалізуються на виконанні таких функцій, як здійснення розрахунків, включаючи проведення взаємозаліку за угодами купівлі-продажу цінних паперів; проведення перевірки наявності на рахунках учасників коштів та цінних паперів; видача виписок із грошових рахунків клієнтів установи; надання інформації інститутам, які ведуть книги реєстрації іменних цінних паперів. Як правило, цю діяльність виконують спеціальні клірингові підрозділи фондових бірж, а на позабіржовому ринку спеціалізовані клірингово-розрахункові установи. В Україні деякі клірингові функції виконує депозитарій Н БУ.
6) торговці інформацією про ринок цінних паперів — інститути, які спеціалізуються на наданні послуг з обробки та поширення ринкової інформації про цінні папери, поточні курси тощо, а також на складанні аналітичних оглядів подій і тенденцій на ринку цінних паперів, звітів емітентів. Вони, як правило, представлені інформаційними компаніями.
У кожній країні коло учасників ринку цінних паперів, а також умови длятакої участі визначаються державою з урахуванням економічного іфінансового етапу. На первинному ринку діють емітент та інвестор. У роліемітентів в Україні можуть виступати тільки юридичні особи, а такождержава, органи місцевого самоврядування. Інвестором може бути якфізична, так і юридична особа. Найчастіше в їхній ролі у нашій країнівиступають інвестиційні фонди, довірчі товариства, пенсійні фонди,страхові компанії. Їхня мета — отримання доходу від вкладання коштів або збільшення ринкової вартості.