16. Головні напрямки вдосконалення теоретичного і практичного мислення дитини молодшого шкільного віку.

Головні особливості розвитку мислення у дітей молодшого шкільного віку

можна намітити в такий спосіб: подальше удосконалювання наочно-діючого мислення на базі уяви, що розвивається; поліпшення наочно-образного мислення на основі довільної й опосередкованої пам'яті; початок активного формування словесно-логічного мислення шляхом використання мови як засобу постановки і рішення інтелектуальних задач.

Мислення теоретичне — вид мислення, заснований на виділенні і аналізі основного вихідного протиріччя досліджуваної ситуації чи розв'язуваної завдання. Пошук кошти владнання суперечностей приводить до формування способу дії, останній дозволяє вирішувати цілі класи завдань. Мислення теоретичне грунтується на аналізі внутрішніх характеристик досліджуваних явищ, дозволяє подумки змінювати об'єкт дослідження та цим найповніше вивчити її, зламали внутрішні характеристики й стосунку. Теоретичне мислення відрізняється від емпіричного мислення, заснованого на узагальненні почуттєво які сприймаються наочно даних властивостей і стосунків. Мислення теоретичне притаманно наукової діяльності.

Мислення практичне — одне із видів мислення, який звичайно порівнюють із мисленням теоретичним. Мислення практичне пов'язані з постановкою цілей, виробленням планів, проектів і найчастіше розгортається за умов дефіциту часу, що інколи робить її ще більше складним, ніж мислення теоретичне.

Природознавчі і екологічні уявлення — це елементарні знання про об'єкти і явищах живої і неживої природи (характеристика зовнішнього вигляду, умов життя та розвитку, пристосованості до середовища проживання). Сюди входять елементарні інформацію про Землі як планеті Сонячної системи (астрономічні уявлення не виділяються на окрему групу у початковій школі, хоча пропедевтика — підготовка до вивчення астрономії закладається вже у першому ланці школи).

Така сама пропедевтика здійснюється й області фізичної освіти молодших школярів, позаяк у початковій школі діти одержують інформацію про деяких фізичних явищах (рух, електрика і ін.).

Відбір знань для курсу «Навколишній світ» здійснювався з урахуванням екологічного виховання молодшого школяра, тобто формуванні в дитини елементарних умінь передбачити наслідки своєї поведінки, порівнювати свої дії із чітко встановленими нормами поведінки.

До природознавчих вистав є інформацію про людині як біологічному суть й окремі частини природи. Молодші школярі дізнаються про деякі особливостях організму людини, психологічні особливості індивіда (як це відчуває й пізнає світ, що така увага, пам'ять та інших.), знайомляться зі своїми індивідуальністю.

17. Значення формування у дітей молодшого шкільного віку основних компонентів навчальної діяльності: навчальних дій та дій самоконтролю і самооцінки результатів роботи.

Молодший шкільний вік – це усвідомлення дитиною себе, мотивів, потреб у світі людський відносин. Тож особливо важливо у період закласти підвалини для диференційованої адекватної самооцінки.

Формування самооцінки пов'язані з активними діями дитини, з самоспостереженням і самоконтролем. Ігри, заняття, спілкування постійно звертають його на себе, ставить її у кризовій ситуації, що він повинен якось поставитися себе – оцінити свої вміння щось робити, підпорядковуватися певним вимогам, і правилам, виявляти ті чи інших особливостей особистості.

Самооцінка молодших школярів не самостійна, з неї висять оцінки оточуючих. Те, як оцінює себе учень, є копію оцінок, зроблених учителем.Отстающие школярі нелегко миряться з низькими оцінками своєї діяльності і якостей особистості – виникають конфліктні ситуації, які посилюють емоційну напругу, занепокоєння та розгубленість дитини. У слабких учнів помалу починає розвиватися непевність у собі, тривожність, боязкість, вони погано почуваються серед однокласників, своє насторожене ставлення до дорослого.

Великі можливості надає молодший шкільний вік на виховання колективістських відносин. Протягом кількох років молодший школяр накопичує за умови правильного вихованні значущий свого її подальшого розвитку досвід колективної діяльності – діяльність у колективі й у колективу. Вихованню колективізму допомагає участь дітей у громадських, колективних справах.

Самооцінка одна із істотних умов, завдяки чому індивід стає особистістю. Вона формує у індивіда потреба відповідати як рівню оточуючих, а й рівню власних особистісних оцінок. Правильно сформована самооцінка виступає непросто як знання себе, не як сума окремих характеристик, але, як певний ставлення себе, передбачає усвідомлення особистості ролі деякого стійкого объекта.

Отже, самооцінка молодшого школяра характеризується відбитком у ній власної активності дитини, його інтелектуальних можливостей, здатністю долати труднощі. Це виявляється поведінці дитини, освітньому процесі, соціальній та його соціальній адаптації.