3. Вимоги до дітей на початковому етапі навчання.

Навчання у сучасній школі вимагає розумової готовності. Діти приходять до школи з досить широким колом знань і умінь, а головне - із розвинутим сприйманням і мисленням (вони вже мають освоїти операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, групування тощо), які дозволяють систематично спостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні особливості, міркувати й робити висновки.

Крім того, діти повинні володіти початковими навчальними вміннями (концентрація уваги не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань, самоконтроль, самооцінка та ін.).

Велику роль відіграє і емоційно-вольова готовність, зокрема, вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв'язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для нього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами.

4. Труднощі для дітей 6-7 річного віку, які пов’язані з саморегуляцією поведінки.

У самому загальному вигляді під саморегуляцією розуміється управління собою, зміна поведінки, пов'язана зі зміною внутрішніх чи зовнішніх умов, або зміна взаємозв'язку, спрямована на збереження цілого. У наведеному визначенні більш чітко порівняно з більшістю інших вказано на те, що регулятивні процеси можуть бути спрямовані як на збереження параметрів системи, так само й на їхню зміну.

 Завдання корекції саморегуляції поведінки соціально дезадаптованих школярів молодших класів пов'язані з формуванням основних психологічних новоутворень цього вікового періоду: довільність психічних процесів (увага, запам'ятовування. Довільність означає їх усвідомленість), самоконтролю, рефлексії. Названі психологічні новоутворення поступово формуються в процесі навчальної діяльності протягом усього молодшого шкільного віку. Але в дітей з соціальною дезадаптацією відзначається низький рівень розвитку психологічних детермінант саморегуляції.

Виділимо основні завдання корекційно-розвивальної роботи психолога з дітьми молодшого шкільного віку:    - формування вміння цілком свідомо підкорювати свої дії правилу, що узагальнено визначає спосіб дії;    - формування вміння працювати за поданим зразком;    - навчання вольової регуляції своїх дій;    - формування адекватного самооцінного ставлення;    - навчання умінню знімати м'язове та емоційне напруження; Опанувавши теоретичні положення та літературні джерела, було створено корекційну програму, яка складається з комплексу корекційних вправ.

5. Особливості пізнавального розвитку дітей молодшого шкільного віку.

У молодшому шкільному віці продовжують розвиватися основні пізнавальні властивості і процеси (сприймання, увага, пам'ять, уява, мислення і мовлення). Наприкінці його вони перетворюються на вищі психічні функції, яким властива довільність і опосередко-ваність. Цьому сприяють основні види діяльності дитини цього віку у школі і вдома: навчання, спілкування, гра, художня діяльність, праця та ін.

Зі вступом до школи дитина має достатній рівень розвитку гостроти зору, слуху, розрізняє форми і кольори предметів. Однак процес навчання пред'являє нові вимоги до її сприймання, оскільки для засвоєння навчальної інформації необхідна довільність і усвідомленість перцептивної діяльності.

У молодшому шкільному віці, особливо у 1-2 класах, провідною залишається мимовільна увага. На перших порах учнів приваблюють лише зовнішні аспекти предметів, подій, явищ, що заважає проникнути в їх суть, ускладнює самоконтроль за навчальною діяльністю.

У молодших школярів уже формується довільна увага. Цьому сприяє чітка організація їх дій за зразком, а також дій, якими вони можуть керувати і які можуть контролювати. Наприклад, перевіряючи виконане завдання, виправляючи допущені особисто та однокласниками помилки, діти поступово вчаться керуватися своєю метою, а їх довільна увага стає провідною. Одночасно з нею функціонує та розвивається мимовільна увага. Пов'язана вона не з яскравістю і зовнішньою привабливістю предмета, а насамперед із потребами та інтересами, що виникають у навчальній діяльності.

Отже, в організації навчання учнів молодших класів слід враховувати рівень розвитку та стійкість, розподіл, переключення їх довільної уваги.