- •2. Система кримінального права.
- •3. Принципи кримінального права.
- •4. Кримінальне право як невід'ємна частина правової системи держави. Значення Конституції України для розвитку кримінального права на сучасному етапі.
- •5. Кримінальне право і суміжні галузі права
- •7. Поняття, ознаки і значення закону про кримінальну відповідальність. Значення Конституції України у розвитку кримінального законодавства.
- •8. Кримінальний кодекс і його структура. Структура статей Особливої частини кк України.
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •10. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність
- •11. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кола осіб.
- •12. Поняття кримінальної відповідальності
- •13. Підстави застосування кримінальної відповідальності.
- •15. Кримінально-правові відносини: сутність та основні ознаки.
- •16. Поняття злочину та його ознаки
- •17. Класифікація злочинів за ступенями тяжкості.
- •18. Склад злочину: поняття та основні елементи.
- •19. Поняття об'єкту злочину та його значення.
- •20. Види об'єктів злочину і їх значення
- •21. Предмет злочину. Відмінність між об'єктом і предметом злочину.
- •22. Поняття об'єктивної сторони злочину та й значення
- •23. Суспільно небезпечне діяння — обов'язкова ознака об'єктивної сторони злочину.
- •24. Суспільно небезпечні наслідки. Матеріальні і формальні склади злочину
- •25. Причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками
- •26. Спосіб, засоби, обстановка, місце, час вчинення злочину як обставини, що становлять ознаку об'єктивної сторони злочину.
- •27.Поняття суб'єкта злочину та його ознаки
- •28 Осудність, неосудність та обмежена осудність.
- •29.Відповідальність за злочини, вчинені у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
- •30. Вік як ознака суб'єкту злочину
- •31. Спеціальний суб'єкт злочину: поняття та ознаки
- •32. .Поняття і ознаки суб'єктивної сторони злочину
- •33.Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони злочину.
- •34.Форми вини, види умислу та необережності.
- •35. Складна форма вини.
- •36. Мотив і мета як ознаки суб'єктивної сторони злочину
- •37. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину
- •38. Поняття та ознаки закінченого і незакінченого злочину
- •39.Готування до злочину.
- •40.Замах на злочин і його види.
- •41.Добровільна відмова при незакінченому злочині
- •42.Поняття та ознаки співучасті
- •43. Форми співучасті, критерії їх визначення
- •44. Види співучасників
- •45.Форми організованої злочинної діяльності
- •46. Поняття і види причетності до злочину. Причетність до злочину - це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.
- •47.Кримінальна відповідальність співучасників
- •48. Добровільна відмова співучасників
- •49. Поняття та ознаки множинності злочинів. Її відмежування від одиничних злочинів.
- •§ 2. Одиничний злочин
- •50. Види множинності злочинів. Сукупність злочинів та її види
- •51. Повторність злочинів та її види
- •52. .Рецидив злочину та його види
- •53. Поняття і види обставин діяння , що виключають злочинність
- •54. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності
- •56.Заходи щодо затримання особи, яка вчинила злочин, та умови їх правомір¬ності.
- •58.Інші обставини, що виключають злочинність діяння.
- •61.Звільнення у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •62.Звільнення у зв’язку із закінченням строків давності.
- •64.Поняття та ознаки покарання.
- •65.Мета покарання.
- •66.Основні та додаткові покарання.
- •67.Система і види покарань.
- •69.Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність при призначенні покарання.
- •70.Призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено зако¬ном.
- •71.Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •72.Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •73.Поняття, підстави й види звільнення від кримінального покарання та його відбування
- •74. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •75. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •76. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •77. 1. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким передбачає не скорочення невідбутої частини призначеного вироком суду
- •80. Правові наслідки судимості.
- •81. .Погашення судимості: поняття, строки та їх обчислення
- •82. Погашення судимості
- •83, Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.
- •84.Види примусових заходів медичного характеру.
- •85.Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.
- •86. Примусове лікування: поняття, підстави застосування.
- •87.Специфіка кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •88.Види кримінальних покарань, що застосовуються до неповнолітніх та особливості їх застосування
- •89. Специфіка звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та відбування покарання
- •90. Примусові заходи виховного характеру: поняття та види
- •91. Особливості погашення та зняття судимості щодо неповнолітніх.
17. Класифікація злочинів за ступенями тяжкості.
Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.
Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Під класифікацією злочинів розуміють поділ їх на групи залежно від того чи іншого критерію (умисні і необережні; закінчені і незакінчені тощо). Кожна з таких класифікацій може вирішувати конкретні завдання, а тому має і теоретичне і практичне значення.
Ч. 1 ст. 12 передбачає класифікацію злочинів залежно від ступеня тяжкості на чотири категорії:
а) злочини невеликої тяжкості;
б) середньої тяжкості;
в) тяжкі;
г) особливо тяжкі.
Виходячи з цього, матеріальним критерієм такої класифікації виступає суспільна небезпечність певних видів злочинів, яка визначає ступінь їх тяжкості.
Формальним критерієм цієї класифікації законодавець визначив певний вид і розмір покарання, типовий, що найбільш повно відображає тяжкість злочинів, віднесених до певної категорії злочинів. Закон визначає межі максимального покарання в санкціях за злочини, які відносяться до однієї категорії. Такі санкції передбачають для злочинів невеликої тяжкості — максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання; для злочинів середньої тяжкості — покарання у виді позбавлення волі на строк більше двох, але не більше п'яти років; для тяжких злочинів — покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти, але не більше десяти років; для особливо тяжких злочинів — покарання у виді позбавлення волі понад десять років або довічне позбавлення волі.
Ці типові санкції і є обов'язковими формальними критеріями для вирішення на практиці питання про віднесення того чи іншого злочину до певної категорії.
18. Склад злочину: поняття та основні елементи.
Під складом злочину мають на увазі сукупність передбачених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають суспільна небезпечне діяння як злочин. Вирізняють такі елементи складу злочину; об'єкт/об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Об'єктом злочину можуть бути: суспільний лад України, його політична та економічна системи, власність, особа, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян. Об'єктивна сторона - це зовнішній вираз злочину, що його складає діяння (дія чи бездіяність), спричинені ним суспільне небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням та його наслідками. Дія - це активна, суспільне небезпечна, передбачена кримінальним законом поведінка суб'єкта (наприклад, у разі хуліганства); бездіяльність - це пасивна поведінка, яка проявилась у невиконанні особою тих дій, що їх вона повинна була і могла, в даній ситуації, здійснити (ненадання лікарем допомоги хворому і т. ін.). Думки, переконання, хоч би як вони засуджувалися морально, не можуть бути злочином, оскільки вони не є діянням (вчинком). Наслідком злочину називають збиток, шкоду, якої завдає діяння об'єктові злочину. Причинний зв'язок між суспільне шкідливим діянням і його суспільно шкідливими наслідками є конкретним зв'язком між першим і другим у конкретному злочині. Причинний зв'язок існує тоді, коли, по-перше, причина (діяння) в часі передує наслідкам, по-друге, викликає ці наслідки, по-третє, без даної причини (без даного діяння) конкретні наслідки не настали б. Суб'єкт злочину - це індивід, фізична особа, що досягла певного віку і є осудною. Фізичні особи поділяються на громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян. Розглядають також приватну особу, службову особу, спеціальний суб'єкт. Осудність фізичної особи означає, що вона розуміє характер своїх дій і може керувати ними. Суб'єктивна сторона - це внутрішня, психічна діяльність особи, яка вчинила злочин. Ознаками суб'єктивної сторони є провина, мотив і мета злочину. Під провиною слід розуміти психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і суспільне небезпечних наслідків у формі наміру чи необережності. Умисел як форма провини характеризується тим, що особа усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає суспільне небезпечні та шкідливі їхні наслідки та бажає, або свідомо допускає, їх настання. Залежно від вольового критерію умисел поділяють на прямий і непрямий. У теорії кримінального права умисел поділяють на завчасно обдуманий, на той, що виник раптово, і неконкретизований. Необережність при вчиненні злочину має місце тоді, коли особа передбачає суспільне небезпечні наслідки свого діяння і легковажно розраховує на запобігання їм, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Залежно від вольового критерію розрізняють такі види необережності, як злочинна самовпевненість і злочинна недбалість. У теорії права розрізняють і змішану провину, тобто таку, коли особа стосовно до суспільне небезпечного діяння має умисел, а щодо суспільно небезпечних наслідків - необережність. Мотив - це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її вчинити злочин. Мотив близький до провини, але не збігається з нею. Він впливає на свідомість людини, обумовлює характер її дій, формує скерованість волі, визначає зміст провини. Мета - це уява особи про бажаний результат, до якого вона прагне, вчиняючи злочин. Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив показує, чим керується особа, вчиняючи злочин, то мета визначає направленість діяння злочинця, найближчий результат, себто те, до чого він прагне, чого хоче досягти. Мотив і мета - обов'язкові ознаки складу злочину лише тоді, коли вони передбачені в конкретній статті кримінального закону.