
- •2. Система кримінального права.
- •3. Принципи кримінального права.
- •4. Кримінальне право як невід'ємна частина правової системи держави. Значення Конституції України для розвитку кримінального права на сучасному етапі.
- •5. Кримінальне право і суміжні галузі права
- •7. Поняття, ознаки і значення закону про кримінальну відповідальність. Значення Конституції України у розвитку кримінального законодавства.
- •8. Кримінальний кодекс і його структура. Структура статей Особливої частини кк України.
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •10. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність
- •11. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кола осіб.
- •12. Поняття кримінальної відповідальності
- •13. Підстави застосування кримінальної відповідальності.
- •15. Кримінально-правові відносини: сутність та основні ознаки.
- •16. Поняття злочину та його ознаки
- •17. Класифікація злочинів за ступенями тяжкості.
- •18. Склад злочину: поняття та основні елементи.
- •19. Поняття об'єкту злочину та його значення.
- •20. Види об'єктів злочину і їх значення
- •21. Предмет злочину. Відмінність між об'єктом і предметом злочину.
- •22. Поняття об'єктивної сторони злочину та й значення
- •23. Суспільно небезпечне діяння — обов'язкова ознака об'єктивної сторони злочину.
- •24. Суспільно небезпечні наслідки. Матеріальні і формальні склади злочину
- •25. Причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками
- •26. Спосіб, засоби, обстановка, місце, час вчинення злочину як обставини, що становлять ознаку об'єктивної сторони злочину.
- •27.Поняття суб'єкта злочину та його ознаки
- •28 Осудність, неосудність та обмежена осудність.
- •29.Відповідальність за злочини, вчинені у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
- •30. Вік як ознака суб'єкту злочину
- •31. Спеціальний суб'єкт злочину: поняття та ознаки
- •32. .Поняття і ознаки суб'єктивної сторони злочину
- •33.Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони злочину.
- •34.Форми вини, види умислу та необережності.
- •35. Складна форма вини.
- •36. Мотив і мета як ознаки суб'єктивної сторони злочину
- •37. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину
- •38. Поняття та ознаки закінченого і незакінченого злочину
- •39.Готування до злочину.
- •40.Замах на злочин і його види.
- •41.Добровільна відмова при незакінченому злочині
- •42.Поняття та ознаки співучасті
- •43. Форми співучасті, критерії їх визначення
- •44. Види співучасників
- •45.Форми організованої злочинної діяльності
- •46. Поняття і види причетності до злочину. Причетність до злочину - це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.
- •47.Кримінальна відповідальність співучасників
- •48. Добровільна відмова співучасників
- •49. Поняття та ознаки множинності злочинів. Її відмежування від одиничних злочинів.
- •§ 2. Одиничний злочин
- •50. Види множинності злочинів. Сукупність злочинів та її види
- •51. Повторність злочинів та її види
- •52. .Рецидив злочину та його види
- •53. Поняття і види обставин діяння , що виключають злочинність
- •54. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності
- •56.Заходи щодо затримання особи, яка вчинила злочин, та умови їх правомір¬ності.
- •58.Інші обставини, що виключають злочинність діяння.
- •61.Звільнення у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •62.Звільнення у зв’язку із закінченням строків давності.
- •64.Поняття та ознаки покарання.
- •65.Мета покарання.
- •66.Основні та додаткові покарання.
- •67.Система і види покарань.
- •69.Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність при призначенні покарання.
- •70.Призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено зако¬ном.
- •71.Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •72.Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •73.Поняття, підстави й види звільнення від кримінального покарання та його відбування
- •74. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •75. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •76. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •77. 1. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким передбачає не скорочення невідбутої частини призначеного вироком суду
- •80. Правові наслідки судимості.
- •81. .Погашення судимості: поняття, строки та їх обчислення
- •82. Погашення судимості
- •83, Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.
- •84.Види примусових заходів медичного характеру.
- •85.Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.
- •86. Примусове лікування: поняття, підстави застосування.
- •87.Специфіка кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •88.Види кримінальних покарань, що застосовуються до неповнолітніх та особливості їх застосування
- •89. Специфіка звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та відбування покарання
- •90. Примусові заходи виховного характеру: поняття та види
- •91. Особливості погашення та зняття судимості щодо неповнолітніх.
7. Поняття, ознаки і значення закону про кримінальну відповідальність. Значення Конституції України у розвитку кримінального законодавства.
Закон про кримінальну відповідальність — це нормативний акт, прийнятий Верховною Радою, який містить у собі юридичні норми, що встановлюють підставу й принципи кримінальної відповідальності, визначають, які суспільно небезпечні діяння визнаються злочинами, які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили, а також регламентують випадки, коли можливе звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Особливості закону про кримінальну відповідальність (або кримінального закону — що є тотожним поняттям): 1. Закон про кримінальну відповідальність — єдине джерело кримінального права. Всі кримінально-правові норми повинні відповідати Конституції України та загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права. Закон України про кримінальну відповідальність повинен відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України (ч. 1, 5 ст. 3 КК). Рішенням Конституційного Суду України окремі норми кримінального права можуть бути визнані неконституційними (ст. 152 Конституції). У такому випадку вони втрачають юридичну силу.
Положення постанов Пленуму Верховного Суду України не є джерелом кримінального права. З позицій цього авторитетного органу вони дають тлумаченнякримінально-правовим нормам, розкривають їх дійсний зміст. У Законі України від 7 лютого 2002 р. “Про судоустрій України” зазначено, що Пленум Верховного Суду України “дає роз’яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства” (п. 6 ч. 2 ст. 55). Не може бути джерелом кримінального права судовий прецедент (від лат. ргаесейепвц— той, що передує), тобто вироки, постанови, ухвали будь-яких судів у конкретних кримінальних справах. Вони розкривають дійсне значення правових норм лише стосовно конкретної життєвої ситуації й обов’язкові тільки щодокримінальної справи, якої вони стосуються. Отже, вирок будь-якого суду у конкретній справі, не може бути обов’язковим для іншого суду при вирішенні ним аналогічної або близької за суттю справи. 2. Усі норми про кримінальну відповідальність містяться в КК України. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набуття чинності КК, включаються до нього після набрання ними чинності. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом (ч. 1, 2, 3 ст. 3 КК). Отже, за “межами” КК не може існувати жодних кримінальних законів. У разі їх прийняття як окремого закону або у складі закону міжгалузевого, вони, після набрання ними чинності, інтегруються у КК. Отже, всі нові закони в галузі кримінального права будуть вноситись у діючий КК, замінюючи відповідні норми або доповнюючи КК новими нормами. Таку ж позицію займає КК Російської Федерації. У більшості ж країн, поряд з КК, існують кримінальні закони, які діють окремо (Німеччина, Франція, Іспанія, Китай та інші).
Закон про кримінальну відповідальність, якщо він не суперечить положенням Конституції, загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, а також рішенням Конституційного Суду — має вищу юридичну силу. Саме його застосування породжує юридичні наслідки. Жоден нормативний акт не повинен суперечити кримінальному закону. Протиріччя, які можуть з’явитися з прийняттям нового закону, не пов’язаного з кримінальною відповідальністю, мають бути усунені Верховною Радою. За наявності протиріч між законом про кримінальну відповідальність та іншим нормативним актом (не законом) застосовується самекримінальний закон. До осіб, які порушили закон про кримінальну відповідальність, застосовуються судом специфічні й притаманні тільки цій галузі права заходи державного примусу — кримінальне покарання, яке тягне за собою наявність у засудженої особи судимості, як специфічного інституту, притаманного також тількикримінальному праву. Значення кримінального законодавства в цілому й окремих його норм полягає, насамперед, в тому, що вони відбивають найважливіші напрямки політики держави у галузі боротьби зі злочинністю. Адже чітке визначення кола криміналізованих діянь (злочинів) є тією основою, на якій базується вся діяльність правоохоронних органів і судів. Ця діяльність має відповідати вимогам суворого дотримання законності, а це можливо тільки при високому рівні кримінального законодавства.