65.Підсумки та наслідки 2Св.Війни для україни

У Другій світовій війні загинуло понад 50 млн чоловік, з них близько 27 млн радянських людей.

Український народ був втягнутий у Другу світову війну з самого її початку. У складі різних збройних формувань перебувало понад 6 млн українців, з них близько 4 млн — у лавах Червоної Армії. Велику витримку і терпіння, стійкість і відвагу проявили вони в битвах з німецькими окупантами. Високими нагородами відзначено 2,5 млн українських воїнів, 2069 з них — званням Героя Радянського Союзу. Мільйони жителів УРСР героїчно працювали в тилових районах, забезпечуючи потреби фронту у військовій техніці, зброї, продовольстві та медичних препаратах. Лише в східні райони СРСР було евакуйовано 3,5 млн українців. Там, часто працюючи під відкритим небом, в небувало короткі строки, вони разом з людьми інших національностей відновлювали роботу евакуйованих підприємств.

Долаючи незгоди воєнного часу, плідно працювали евакуйовані на Схід Академія наук УРСР, науково-дослідні інститути, вузи, культурно-мистецькі заклади. Видатні досягнення академіка Є.Патона, хірурга-офтальмолога В.ФІлатова та багатьох інших були значним вкладом у зміцнення економіки, науки та медицини, наближаючи перемогу над фашизмом. Великою популярністю користувалися твори українських письменників і поетів О. Корнійчука, П. Тичини, А. Малишка, М. Рильського, М. Бажана, Ю. Яновського та кінофільми О. Довженка. Тоді вперше після 20-х років вчені і літератори змогли широко заговорити про історичну пам´ять українців та національне самоусвідомлення народу. І хоча цей настрій був певною мірою контрольованим, проте в багатьох сферах культурного життя евакуйованої на Схід української інтелігенції він був достатньо відчутним. Сталінське керівництво змусило з цим миритися, розуміючи, що війну з фашизмом не можна вести успішно, не спираючись на патріотичні почуття народу.

На піднесення національної самосвідомості українського народу була спрямована діяльність західноукраїнської інтелігенції. Частина її заплатила за це власним життям: фашисти розстріляли поетесу О. Те-лігу, поета І. ірлявського, редактора газети «Українська дійсність» І. Рогача та багатьох інших. Підпільні друкарні друкували твори Є. Маланюка, О. Бабія, О. Олеся, М. Хвильового, Д. Фальківського. У звільнених від фашизму районах УРСР швидко відновлювалося культурне життя, відбудовувалася мережа вузів, шкіл, бібліотек, театрів і кінотеатрів. І все це працювало на перемогу над ворогом.

Навіть після масового винищення української інтелігенції у 30-х роках інтелектуальний потенціал народу, відроджуючись та розвиваючись, був значним. На алтар Перемоги український народ приніс найбільші жертви: під час війни загинуло втратив 8 млн чоловік (19,1%), з них військові втрати становили 2,5 млн, цивільні — 5,5 млн. Надзвичайно тяжкими були демографічні втрати: якщо у січні 1941 р. в УРСР проживало 41,9 млн осіб, то наприкінці війни їх залишилося 27,4 млн. Таким чином, загиблі у боях, померлі в концтаборах, депортовані, евакуйовані та емігранти становили 14,5 млн. Поряд з цим відбулася приголомшуючих масштабів руйнація народного господарства: цілком або частково було зруйновано 700 міст, 28 тис. сіл, 16 тис. промислових підприємств. Проте поряд з цими страхітливими наслідками війни український народ мав і деякі позитивні результати: вперше за багато століть завдяки перемозі СРСР у Другій світовій війні всі українці об´єдналися в межах УРСР. Радянська Україна в складі СРСР стала одним із переможців у війні і членом ООН.

66. Україна в повоєнний період (1946–1953 рр.).

Правлячою політичною силою, яка монопольне визначала шлях розвитку суспільства, була партія. Партія біль-шовиків України існувала на правах обласної організації і була звичайним виконавцем волі керівництва ВКП(б). Протягом війни кількість українських комуністів зменшилася з 680 тис. до 200 тис. чол. Лише в 1949 р. Компартія України досягла за чисельністю довоєнного рівня.

Партійно-державне керівництво УРСР за вказівкою з Москви частково змінило державну символіку рес-публіки. У листопаді 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР прийняла ука-зи про Державний герб УРСР, Дер-жавний прапор УРСР і Державний гімн УРСР. Червоний прапор з напи-сом «УРСР» замінено двоколірним: верхня частина в дві третини ширини полотнища була червоною, а нижня мала світло-блакитний (лазуровий) колір. У верхній частині прапора міс-тилось зображення серпа і молота, а над ними - п'ятикутної зірки. Змін зазнав також герб УРСР. На початку 1950 р. було створено Державний гімн УРСР.

Як і раніше, повоєнна Україна мала всі зовнішні атрибути суверенної рес-публіки, котра на федеративних заса-дах входила до СРСР. Але фактично вона залишалася складовою части-ною унітарної надцентралізованої держави, керівництво якої прагнуло до соціально-політичної й культурної уніфікації всіх підконтрольних тери-торій. Разом з тим зовнішньополі-тичні інтереси центру сприяли пев-ним амінам статусу України у складі Радянського Союзу. Напередодні пе-реговорів про утворення Організації Об'єднаних Націй Х сесія Верховної Ради СРСР, що працювала 28 січня - 1 лютого 1944р., прийняла закон про відновлення ліквідованих на початку 20-х рр. прав зовнішнього представ-ництва всіх союзних республік. У бе-резні 1944 р. рішення про відновлен-ня цих прав прийняла Верховна Рада УРСР. Відповідно до цих актів у структурі державних органів респуб-ліки утворено Народний комісарі-ат закордонних справ. Його очолив Д. Мануїльський. У той же час Верхов-на Рада прийняла закон про утворен-ня Народного комісаріату оборони УРСР. Наркомом оборони республіки було призначено генерал-лейтенанта В. Герасименка. Але ця акція мала суто символічний, цілком фіктивний характер. Наркомат оборони, не встигнувши народитись, припинив існування, бо це суперечило лінії цен-тру, який прагнув мати єдині збройні сили і не бажав ділити це право будь з ким у республіці.Після закінчення Другої світової і ЇЇ складової -- Великої Вітчизняної вій-ни перед народом України постало за-вдання надзвичайної складності -- від-будова народного господарства. У ході війни республіка зазнала тяжких матеріальних і людських втрат: було зруйновано 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, причому 256 із них були повністю спалені, а їхні жи-телі страчені. За підрахунками спеці-алістів, демографічні втрати України протягом січня 1941 -- липня 1946 рр. становили більше 17 млн. чол., або більше третини загальної кількості населення, і відновилися лише через 19 років.

Тяжким наслідком війни стало ма-сове сирітство. Мільйони дітей зали-шилися без батьків. Катастрофічне погіршилися побутові умови населен-ня- Близько 10 млн жителів України, домівки яких були зруйновані, тули-лися в землянках, бараках, інших тим-часових приміщеннях. Багато жителів сільської місцевості мешкало у хлівах разом із худобою, яка гріла їх своїм теплом. Хоч якийсь дах над головою вважався благом.

Промисловість і сільське господарст-во України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народно-му господарству республіки, станови-ли величезну суму - 285 млрд. крб. Вона вп'ятеро перевищувала дер-жавні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших державних підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. Навіть у Російській Федерації збитки станови-ли менше - 249 млрд. крб. Що ж до за-гальних втрат, яких зазнали населен-ня і народне господарство України, то вони сягали майже 1,2 трлн крб.