51. Іv Універсал цр

Вирішальні події розпочалися 25 грудня, коли В. Антонов-Овсієнко віддав наказ про наступ 30-тисячному радянському війську проти УНР. Просуваючись прискореним темпом, війська, очолювані М. Муравйовим, досить швидко оволоділи Катеринославом, Олександрівськом, Полтавою, Лубнами, перед ними відкривався шлях на Київ. За цих обставин для Центральної Ради головними стали три завдання: мобілізувати та організувати український народ для відпору агресору; формально відмежуватися від більшовицького режиму; створити передумови для самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками. Спробою реалізувати ці завдання і став IV Універсал, ухвалений 11 січня 1918 р. Лейтмотивом цього документа була теза: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». Центральна Рада закликала всіх громадян республіки захищати «добробут і свободу» у боротьбі з «більшовиками та іншими нападниками». Універсал декларував низку принципово важливих положень:

— проголошувалася незалежність, суверенність УНР;

— на уряд покладалося завдання «цілком самостійно» довести до кінця переговори з Центральними державами та укласти з ними мир (після укладення миру планувалися демобілізація армії, заміна її робочою міліцією; переведення заводів і фабрик з воєнного на мирний стан, збільшення продукції народного споживання тощо);

— гарантувалася передача землі селянам без викупу ще до початку весняних робіт;

— констатувалася націоналізація лісів, вод та підземних багатств краю;

— було взято курс на запровадження монополії на виробництво і торгівлю залізом, тютюном та іншими товарами і встановлення державно-народного контролю над усіма банками;

— ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі збори, які б схвалили Конституцію УНР.

Проголошена в універсалі самостійність не мала абсолютного характеру. Навіть у цьому документі цілковито не відкидалась ідея федерації: тільки Українські Установчі збори мають остаточно вирішити питання «про федеративний зв'язок з народними республіками колишньої Російської держави».

На жаль, цей важливий юридичний акт було проголошено надто пізно, коли кульмінаційний момент українського національного руху вже був пройдений. На початку 1918 р. Центральна Рада втрачає позицію за позицією — в середині січня радянську владу було встановлено в Миколаєві, Одесі, Херсоні та інших містах України. Маятник суспільних настроїв дедалі більше «зашкалює» у лівий бік, на тлі задекларованих більшовицьким урядом гасел — «Землю — селянам!», «Мир — народу!» — посилюється зневіра народу щодо здатності Центральної Ради вирішити нагальні державні проблеми, соціальні орієнтири беруть гору над національними.

52.Уд Скоропадського

Навесні 1918 р. Україна стала ареною найбільш хаотичних і складних політичних подій. Реаль-ність поновлення більшовицької експансії, незда-тність ЦР опанувати ситуацію і досягти не обхід-ного рівня державного та економічного розвою, наростаюча загроза перетворення України на нім генерал-губернаторство, а насправді в колонію, підштовхнули до консолідації та активізації не-соціалістичних сил, лідером яких став П. Скоропадський. 29 квітня 1918 р. ЦР ухвалила Конституцію УНР, а Всеукраїнський хліборобсь-кий з'їзд проголосив П. Ск. гетьманом України.

Внаслідок майже безкровного держ.перевороту ЦР була розпущена і в укр землях виникло нове державне утворення — гетьманат «Укр.держава»

Очоливши гетьманат, Ск. призначав отамана Ра-ди міністрів, мав право затверджувати і розпус-кати уряд, контролював зовнішньо політ діяльні-сть держави, міг оголошувати воєнний чи особ-ливий стан, проводити амністію.

За часів гетьманату існувало певне економ. Піднесення, якому сприяло відновлення приват власності, підтримка гетьманом вільного підпри-ємництва, можливість промислових та торгівель-них кіл суттєво впливати на економ політику влади, налагодження грошового обігу, вдоскона-ленння грошової сис-ми, створеннч держ бюдже-ту, відкриття кількох укр банків, відродження промислових підприємств та біржі. Поступово було відновлено залізничний рух, реорганізовано і зміцнено державний флот.

За доби гетьманату помітними були зрушення і в галузі культури та освіти: створено понад 150 укр гімназій; вийшло з друку кілька млн при-мірників укр підручників; відкрито 2 держ уні в Києві та Кам'янці-Подільському; засновано ши-року мережу загальнокультурних закладів та ус-танов. У листопаді 1918 р. відкрито Укр АН, пре-зидентом якої став В. Вернадський.

Важливим зрушенням у духовній сфері стало ут-ворення влітку 1918 р. Укр автокефальної пра-вославної церкви на чолі з митрополитом В. Липківським. Значними були успіхи гетьман-ської держави у сфері зовнішньої політики.

Та не зважаючи на все це, Ск. не вдалося надовго втримати владу. Майже всі успіхи гетьманату пов'язані зі стабільністю держави, а гарантом цієї стабільності виступала зовн сила — окупаційні війська Німеччини та Австро-Угорщини. Факти-чно гетьманська держава перебувала у нім кула-ку, що, з одного боку, гарантувало їй безпеку і стійкість, з іншого — справжніми господарями в Україні були не гетьман і його уряд, а нім війсь-кова адміністрація.

Основними причинами падіння гетьманату були: залежність стабільності держави від австро-німецьких збройних формувань; від-сутність численної дієздатної регулярної укр нац армії; реставрація старих порядків та відроджен-ня архаїчних форм організації сус-ного життя; посилення впливу на державну лінію гетьмана російських консервативних кіл; вузька соціал ба-за; підкорення соціал-економ політики інтересам панівних верств та окупаційної влади; наростан-ня напруженості у сус-ві та формування органі-зованої опозиції.