38. Українські землі у складі Австрійської імперії у першій пол. XIX ст.

Початок національно-культурного Відродження.

Українські землі Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття після поділів Польщі опинились у складі Австрійської імперії. Власті Австрії так само не звертали уваги на етнічний склад населення, коли проводили адміністративно-територіальне розмежування. Так, східногалицькі землі (де більшість становили українці) і західногалицькі землі (де більшість становили поляки) потрапили в одну адміністративно-територіальну одиницю, названу "коронним краєм", або "Королівством Галіції та Ладомерії" зі столицею у місті Львові.Закарпатська Україна підпорядковувалася Пожонському намісницькому управлінню Угорського королівства. Українське населення тут було повністю позбавлене будь-яких прав.У першій половині XIX ст. відбувається активний процес руйнування феодально-кріпосницьких відносин. Поміщицькі господарства стають виробниками товарного хліба, відбувається соціальне розшарування серед селян, на село активно проникають товарно-грошові відносини, з'являються наймані робітники, які працювали на нечисельних державних і приватних підприємствах, панських маєтках. Розвивається чумацький промисел.

Таким чином, на зламі XVIII—XIX ст. українські землі знаходились під владою двох імперій, а населення зазнавало національного і соціального гніту.

39. “Великі реформи” 1860-70 рр.

Олександр II. підписання 19 лютого 1861 р. маніфесту про скасування кріпосного права.

поміщики Російської імперії відрізали в селянчимало землі: від 14% у Херсонській губернії до 37% — у Катеринославській. Тому після проведення реформи 220 тис. українських селян залишилися безземельними, У цілому ж майже 94% селянських господарств володіли наділами до 5 десятин, що не давало змоги ефективно вести господарство.

Реформа 1861 р. зберігала селянську общину, яка перетворювалася в найнижчу адміністративну одиницю. особливістю укр. земель була незначна поширеність селянських общин. Так, якщо в Росії общиною жили понад 95% селян, то на Лівобережній Україні — 30%, а на Правобережній — лише 20%.

Земська реформа (1864) -створення виборних місцевих органів самоуправління — земств. Але земства були впровадженні лише на лівоб.укр та пд, а на правоб.не було.

Судова реформа (1864) - безстановості судочинства, незалежності суддів від адміністрації, гласності судового процесу, змагальності сторін при розгляді судової справи .Крім того, було запроваджено суд присяжних у карному судочинстві. Всі ці прогресивні зміни, що сприяли зростанню в народі громадянської самосвідомості, були практичним кроком до створення правової держави.

Військова реформа, - шляхом модернізації армії створити сучасне боєздатне військо. Ця реформа замінила рекрутчину загальною військовою повинністю, скоротила термін військової служби до 6—7 років, заборонила тілесні покарання тощо.

російський варіант наздоганяючої модернізації мав серйозні протиріччя:

— аграрна реформа, урізавши майже на 20% селянські наділи, водночас збільшила повинності селян та віддала їх у довгострокову кабалу державі;

— зміцнення общинних порядків, що проголошувалося реформою, вступало в суперечність з утвердженням громадянських прав селянства;

— демократична практика всестанової виборності до земств вступала у протиріччя з пануючим авторитарним режимом;

— самодержавство виходило за межі моделі створюваної ним правової держави;

— незавершеність, половинчастість реформ зумовили протиріччя між носіями влади та практично всіма верствами суспільства;

— панування багатоукладності в економіці робило стан суспільства нестабільним, створювало ґрунт для контрреформ.