- •1.В українській літературі вже в середині 18 ст. Склалась нова жанрова система, відкрито зорієнтована на характеристики реалій життя.
- •«Ода малороссийскийкрестьянин» к.Пузина.
- •1.Своєрідність літературного життя доби, характерну прикмету літературного життя кінця XVIII - 60-х pp. XIX ст. Формує п'ять чинників:
- •3.Філософська проблема вибору людини між добром і злом хвилювала багатьох письменників-романтиків вона постає перед героями творів Гоголя зі збірки «Вечори…».
- •1.Своєрідність літературного життя доби, характерну прикмету літературного життя кінця XVIII - 60-х pp. XIX ст. Формує п'ять чинників:
- •2. В оповіданні "Киевскиеведьмы", 1833 p. Герой співвідноситься з світом фантастики , якийпредставлений відьомсько-вампірським шабашем на Лисій горі.
- •2П. Морачевський "Чумаки, або Україна з 17 64 p.", До чільних образів твору належить традиційний для української літератури образ матері-України у співвіднесенні з її заблуканими в чужих краях дітьми:
- •3 .Заголовком твору м. Гоголь звертає увагу й на неприродність і ненормальність становища в Росії: купівля людини як товару, що, безперечно, порушувало питання кріпацтва.
2П. Морачевський "Чумаки, або Україна з 17 64 p.", До чільних образів твору належить традиційний для української літератури образ матері-України у співвіднесенні з її заблуканими в чужих краях дітьми:
Україна розпустила своїх дітей по світу блукати. Завдяки цьому образові у поемі реалізовується ідея значення для особистості національного почуття, посередництвом якого свідомі сини українського народу прагнуть зберегти свою національну ідентичність, що в першій половині XIX ст. - у добу, коли окремі верстви українського народу виявляють підупадання ідеї самототожності й виникає усвідомлення своєї національної "загубленості", національної аморфності в контексті Російської імперії, мало особливе значення.
Україна для її заблуканих на чужині, а, проте, свідомих синів, постає, на думку митця, життєво-необхідним для свідомої частини нації перфектним національним ідеалом, що спершу, як українська ідея, забезнечує та згодом і кореспондує суб'єктам буття України історично національний дух.
Діти, що виросли на чужині, єднають батьків із нею, проте, водночас, посилюють ностальгічні настрої: Батьківщина бачиться батькам раєм.
Як найбільш слушний засіб для реалізації теми духовного зв'язку з Україною митець застосовує образ птахів, - своєрідну зриму ознаку такого звязку між індивідуумом і Батьківщиною:
Великі історичні звершення, можливі за потужних народних рухів, митець вважає ознакою життя краю;
П. Морачевський наводить страшний мартиролог втрат і мук, пов'язаних із відстоюванням українським народом ідентичності свого дугу:
Втрати, переконаний П. Морачевський, висталили, загартували дух українського народу, перетворюючи його горе та випробування в енергію національного відродження, у перфектній якості уособленій у постаті Б. Хмельницького, який бачиться авторові поеми апостолом української ідеї, здатним розбудити в народові визвольний дух.
Ядром відрухових дій українського народу на суспільне і духовне поневолення мислиться авторові поеми Черкаський край, зокрема, уманський повстанський імператив на чолі з Іваном Гонтою:
Саме з такою настановою після видива розрухи в Умані кобзар співає для Гонти пісню, у якій виповідає про підготовку до мордування у Варшаві наших дідів, батьків.
Поема завершується, як і розпочалася, образом згорьованої матері- України, яка свідома тяжких втрат, актуалізованих історичним контекстом певних епох у житті українського народу.
Отже, переконуємося, що в поемі "Чумаки, або Україна з 1764 р." П. Морачевський показує, як історично формувалася національна ідея, а також виявляє переконання, що національний характер здатна формувати лише історія.
Білет №20
3 .Заголовком твору м. Гоголь звертає увагу й на неприродність і ненормальність становища в Росії: купівля людини як товару, що, безперечно, порушувало питання кріпацтва.
Перша частина повісті складається з одинадцяти глав. Така сама кількість передбачалася й у другій частині. Перша глава твору - якщо слідувати за сюжетом - приїзд Чичикова у місто NN, друга - шоста: відвідини героєм поміщиків, шоста - десята - оформлення купчих, одинадцята – від,їздЧичикова.
Манилов-сентиментальний поміщик, в творі постає першим продавцем Мертв душ. Гоголь підкреслює пустоту і нікчемність героя, прикриту «сахарною приємністю» характеру.
Дім Манилова відкритий всім вітрам. Кабінет покритий «голубенькойкраскойвродесеренькой», що вказує на відсутність житя героя, від якого не дочекаєшся ні одного живого слова. Зачепившись за будь-яку тему , думки Манилова відпливають вдалину. Все в його житті: події, час, сенс – заміни словесними формулами. Світ Манилова – це світ фальшивої ідилії. Займає одне з найнижчих місць в «ієрархії» твору.
Коробочка НастасьяПетровна - вдова, поміщиця, друга продавщиця мертвих душ. Головна риса-торгівельна діловитість. Кожна людина для Коробочки – це тільки потенційний покупець. Внутрішній світ Коробочки відображає її господарство. Все в ньому акуратно і крепко і будинок і двір. Але скрізь багато мух, шиплячі часи і старі портрети на стінах. К. володіє характером. Вона несамовито починає торгуватися з Чичиковим, поки не витягує обіцянку крім душ придбати багато всього іншого. Займає в ієрархії одне з найнижчих місць.
Ноздрьов – третій поміщик. Молодий, говорун, крутила, лихач. Неперервно бреше, зачіпає всіх без розбору. Азартний і готовий нагадити всім і навіть найближчому другу. Нічого не задумує і не планує. Ні в чому не знає міри. Свариться з Чичиковим.
Собакевич – четвертий продавець. Образ пов,язаний з темою грошей, господарства та розрахунків. Головнедля нього – ціна.
Плюшкін Степан – останній продавець. В образі загибель яскравої і сильної особистості. Портрет Плюшкіна:то ли баба, то ли мужик, длинный подбородок, закрытый платком; маленькие, еще не потухшие глазки, трется на шеи вместо платка.
Письменник визначає стратегічну необхідність у появі в творі саме таких персонажів: "Вследствие уже давно принятогоплана "Мертвых душ" для первой части поэмытребовалисьименно люди ничтожные». Героями "Мертвих душ", їхніми рисами та вадами М. Гоголь висміяв вади зображеного суспільства, тим поема набирає великої смислової ваги та якості. Що засвідчують непроминальність хисту її автора.
