
- •Періодизація розвитку української культури
- •2. Деякі проблеми та особливості етногенезу українського народу
- •4 Українська культура як цілісна система
- •5.Українська культура – частина світової культури
- •6.Розвиток укр.. Культурологічної думки
- •7.Субкультура. Контркультура.
- •8.Масова та елітарна культури.
- •10. Трипільська культура
- •11 Культура скіфів і сарматів
- •12. Основні етапи розвитку культури східних словян
- •13. Зарубинецька та черняхівська культури
- •14. Культура міст античного Причорномор’я
- •17. Літописання Київської Русі,
- •18. Архітектура та мистецтво Київської Русі
- •19. Язичницький культ та відображення у культурі
- •20. Вплив християнства на культуру Русі
- •Література та мистецтво XIV – XVI ст.
- •24. Ренесансні ідеї,
- •25. Розвиток друкарства
- •26. Братства
- •28. Козацька доба
- •30. Вертеп і вертепна драма
- •31. Риси бароко в укр.. Мистецтві та архітектурі
- •34. Діяльність Петра Могили
- •35. Києво-Могилянська академія
- •36. Загальна характеристика та риси укр.. Просвітництва
- •37. Творчість г. Сковороди
- •38. Харківський університет як осередок культури
- •39. Українізація та літературні дискусії
- •40. Українська культура 19 ст.
- •Мистецтво
- •41. Шевченко – художник
- •42. Обр мистецтво, театр музика 19 ст.
- •44. І. Франко – дослідник укр.. Культури
- •45. Культура хх ст..
- •46. Культура першої половини хх ст..
- •47. Український авангард
- •48. Відродження у хх ст..
- •49. Укр. Культура другої половини хх ст..
- •50. Проблеми розвитку нової укр.. Культури
38. Харківський університет як осередок культури
ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ, заснований у 1805 р., став першим новітнім вищим навчальним і науковим закладом у Наддніпрянській Україні. Наявність університету перетворила до того часу мале провінційне місто у значний центр, з якого почалося національне відродження [2]. Ця ініціатива належала відомому українському вченому та громадському діячеві В.Каразіну, котрий виступав з ідеями реформування освіти в Російській імперії, вказував на колоніальне становище України. Йому належить ціла низка винаходів у галузі сільського господарства. Але про його смерть не було навіть згадано на офіційному рівні. [З, 237] 3 огляду на це, один з його біографів – В.Анастасевич правдиво зауважував, що В.Каразін, "як метелик, занадто наблизився до полум'я та обпалив собі крила, занадто довірився царському двору, забувши, що там не все можна говорити, що є в душі" [4]. В.Каразін планував створити ціле університетське містечко, але реально для функціонування такої установи не було матеріальних коштів. Тому Харківський університет, створений на пожертви громадян, мав лише чотири факультети: словесний (історико-філологічний), етико-політичний (юридичний), фізико-математичний та медичний. Університетський статут давав широкі права і накладав обов'язки як на найавторитетнішу освітню установу великого учбового округу. Таке становище зберігалося до 1835 р. Протягом 1-ої третини XIX ст. Харківський університет здійснював контроль за роботою шкіл, брав участь у написанні підручників, складанні шкільних програм.
Першим ректором цієї найвищої установи в Україні став професор І.Римський – викладач російської літератури. Саме його пропозиція щодо видання одного з літописів, яка стосувався стародавніх прав Слобідського краю і "писаний мовою, яка давніше тут уживалася, а в останніх роках сильно змінюється і з великими кроками наближується до великоросійської", подана до Імператорської академії наук [3, 238], дала поштовх до українознавчих студій харківських інтелектуалів.
Харківське громадянство завдячує університету появою перших періодичних видань, навколо яких гуртувалися вітчизняні інтелектуали. Серед їх числа – "Харьковский еженедельник" (1812) перша газета, що з'явилась у Харкові, "Украинский домовод " (1817 – 1818), "Харьковские известия" (1817 – 1823), та інші. Варто відзначити заснування перших українських часописів: "Украинский вестник" (1816 – 1819) за редакцією професора Є.Філомафітського, вчителя Р.Донорського та письменника Г.Квітки-Основ'яненка, а також "Харьковский Демокрит" В.Масловича. "Украинский вестник" мав широку програму, яка включала 5 відділів: наука, проза, поезія, харківські записки, та інше. У 1816 р. на сторінках "Украинского вестника" була опублікована перша дискусія в українознавчій думці з приводу з'ясування термінів "Україна" та "Малоросія". Активну участь у ній взяли І.Квітка та М.Марков.
Підтвердженням розуміння високої місії як наукового центру було рішення університету вченою спільнотою цього навчального закладу організувати видання власного наукового журналу "Ученыя записки". Та Микола І наклав резолюцію – "Повременить". Університет чекав 40 років. Натомість було видано новий університетський статут 1835 р., що покінчив з академічною свободою, мав реалізовувати у наукове життя проголошені С.Уваровим принципи "православ'я, самодержавства, народності". Так від 1835 р. почалася смуга утисків щодо життя університетів. Саме в цей період С.Уваров наказав М.Костомарову знищити дисертацію "О причинах и характере унии в западной России", бо знайшов там кілька закидів щодо православних патріархів.