1. Поняття світогляду, його сутність та структура

Світогляд — це система поглядів, звернених на об’єктивний світ і місце людини в ньому, на ставлення людини до навколишньої дійсності та самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання й діяльності, ціннісні орієнтації. У науковій літературі не існує єдиного підходу до класифікації типів світогляду. В залежності від форм відображення світогляд поділяється на буденний і теоретичний, традиційно вони називаються рівнями світогляду. Буденний світогляд виникає як відображення щоденної діяльності людини. Передусім через почуття, настрої, емоції, логічно не оформлені уявлення. Буденний світогляд створює у людини емоційно забарвлену модель світу та власного буття у ньому. У філософській літературі буденний світогляд нерідко називають світовідчуттям. Теоретичний світогляд ґрунтується на таких формах відображення, як поняття, концепції, теорії, гіпотези. На цьому рівні відображення створюється концептуально оформлена модель світогляду. Світоглядна картина ґрунтується на пізнанні сутності явищ, законів буття світу та людини. Теоретичний рівень світогляду характеризується логічною стрункістю й оформленістю. Явища і події, що відбуваються, пояснюються на основі розуміння їхньої сутності, знання причин і закономірностей розвитку. Необхідними компонентами теоретичного світогляду є розвинене самоусвідомлення, навички аналітичного мислення, а також момент сумніву. В залежності від об’єктів відображення виділяють індивідуальний і масовий світогляд. Індивідуальний світогляд відображає специфіку, неповторні риси людської особистості, особливості її існування, життєвого досвіду, унікальність духовного світу окремої особистості, її цілей та цінностей. У масовому світогляді відображається те, що властиве життєдіяльності багатьох людей, таким соціально-історичним суб’єктам, як, наприклад, соціальні прошарки (групи), класи, нації, а також те спільне, що характерне для буття людей, на певних історичних етапах у межах певних культур. Традиційно виділяють такі історичні типи світогляду: міфологічний; релігійний; науковий, філософський.

2. Історичні типи світогляду.

Традиційно виділяють такі історичні типи світогляду:

• міфологічний;

• релігійний;

• науковий;

• філософський.

Міфологічний світогляд. Міфологія – історично перший тип світогляду чи спосіб оформлення світоглядних уявлень. Міфологія — це така форма світогляду, у якій через художні образи відображається залежність людського існування від природних явищ, стихій, а також колективного буття у межах родоплемінних відносин. Характерними рисами міфологічного світогляду є антропоморфізм і анімізм, що виявляються в одухотворенні явищ природи. У міфологічному світогляді не проводилась межа між чуттєвим образом дійсності і самою реальністю. Міфологія створювала цілісну й завершену картину світу людського буття в усіх світоглядних аспектах. У доступній художній формі, яскравих чуттєвих образах розкривалися будова космосу, доля людини, природа добра і зла, потворного і прекрасного. Міфологічний світогляд ґрунтувався на вірі – вірі релігійного характеру, отже, на некритичному ставленні до дійсності і змісту міфологічних уявлень.

Особливості релігійного світогляду. За своєю природою релігійний світогляд є антропоморфічним та теїстичним, тобто Бог сприймається як першооснова і сутність світу, як істота, що має людську подобу та людські властивості. Поряд з цим, людина розглядається як істота, що створена за образом та подобою Бога, а також визнається «вінцем творіння». Основою релігії та релігійного світогляду є ідея креаціонізму – створення Богом світу з нічого. Релігії, особливо світові (буддизм, християнство, іслам), виникають на новому етапі розвитку суспільства, коли людина, її існування більшою мірою залежать не від сил природи, а від соціального середовища. У класовому суспільстві людина залежить від людини, тому і Бог, як вища сила, асоціюється вже не з явищами природи, а безпосередньо з людиною. Релігія і релігійний світогляд ґрунтуються на вірі – вірі у надприродне. Надприродне (Бог, ангел, диявол) – особлива духовна сутність, яка існує сама по собі. Поділ світу на земний і божественний, тобто поділ і протиставлення природного й надприродного проглядається вже у міфології. В релігії цей поділ завершується. Релігійний світогляд – теоцентричний. Бог – центр світобудови, буття світу й людини. Порівняно з міфологічним, релігійний світогляд базується на ідеї історизму, незворотного руху вперед. Віра в релігійному світогляді, це не лише обов’язкова умова досягнення сенсу життя, але й гносеологічна установка. Віра – це і соціально-психологічний механізм, і спосіб передачі досвіду від людини до людини, від покоління до покоління. . Дані Богом ідеї, моральні цінності, норми поведінки та спілкування визнаються абсолютними, тобто всезагальними, істинними, історично незмінними.

Релігійний та міфологічний світогляди засновані на чуттєво-емоційному ставленні до дійсності і до самого себе. В цілому, релігійний світогляд, має своєю головною метою духовне перетворення людини, її морально-практичне вдосконалення.

Особливості наукового світогляду. Науковий світогляд є теоретичною формою відношення до світу, в ньому світ розглядається об’єктивно, таким, яким він є незалежно від людини. Людина розглядається в ньому тільки як частина світу – природи чи суспільства. За допомогою теоретичного відношення до світу людина поставила собі на службу закони природи і створила комфортний світ цивілізації. Визначення людини як частини світу присутнє як у світоглядному так і практичному аспекті. Виникає недовіра до науки, оскільки наукові відкриття не завжди є благом для людини. Відбувається процес дегуманізації науки, усунення нею людини, що є однією з причин теперішніх екологічних проблем, зогрози ядерного вибуху. Наука не спроможна подолати світоглядну дисгармонію – досягнути єдності людини зі світом.

Особливості філософського світогляду. Філософія – це теоретична форма світогляду або системно-раціоналізований світогляд. Будь-яка філософська концепція завжди виражає певні світоглядні настанови. Філософія є теоретичною формою світогляду, бо у вирішенні питань виходить із світоглядних принципів та настанов. Вона пропонує їх розв’язання стосовно буття людини, через розуміння її сутності та призначення. Філософія виконує функції світогляду в його теоретичній формі ще й тому, що все аксиологічне знання (наприклад, етика, естетика) – предмет філософського дослідження. Філософія є системно-раціоналізованим світоглядом, оскільки вирішення світоглядних проблем ґрунтується на принципах і методах теоретичного пізнання. Філософія підсумовує, синтезує досягнення людини.