14. Класична антична філософія (Сократ, Платон, Арістотель)

Сократ «пізнай самого себе» він не створив жодного філ. твору. Скорат філософствував в діалогічній формі послідовно задаючи співрозмовнику питання які приводять останнього до протиріччя з самим собою і лише тоді висловлює власну позицю. Тут проявляється знаменита сократівська іронія. Ця іронія спонукає до самопізнання та саморозвитку, «я знаю те що я нічого не знаю., а я інші не знають і цього». Дуже важливим для розвитку ф-їстав розгляд істини як поняття. При чому поняття трактується Сократом не тільки як пізнання, а й як буття. Скорат жив так само як мислив і в цьому таємниця чарівності його особистості, що і сьогодні впливає на багатьох західних філ-фів.

Теорія ідей Іїлатона. Платон (427-347 рр. до н.е.) — перший з античних філософів, чиї пращ збереглися. Учень Сократа, Платон у 397 р. до н.е. заснував у Афінах філософську школу, відому під назвою Академія (тому що вона розташовувалася в парку, присвяченому міфічному героєві Академу). Свої праці він писав у вигляді діалогів — "Учта", Гіппій Більший", Торгій", "Держава" та ін. Перш за все, філософія Платона є оригінальним вченням про ідеї. Відповідно цього вчення, світ чуттєвих речей не є світом дійсно сущого: чуттєві

речі перебувають у безперервній зміні, то виникають, то гинуть. Всьому тому, що є в них справді сущим, чуттєві речі зобов'язані своїм безтілесним прообразам, які Платон називає ідеями. Ідеї вічні, незмінні, безвідносні; вони не залежать від умов простору і часу. По відношенню до чуттєвих речей ідеї є одночасно і їх причинами, і тими зразками, за якими були створені ці речі. Водночас ідеї є також метою, до якої прагнуть істоти чуттєвого світу. Платонівська ідея або, як часто її називав Платон, "ейдос", — фактично об'єктивоване поняття. Суть теорії пізнання Платона полягає в тезі, що "знання — це пригадування (анамнез)" того, що колись душа знала, а потім забула.

Аристотель рассматривает отдельньїе вещи: камень, растение, животное, человека. Всякий раз он вьіделяет в-вещи материю(субстрат) и форму. В бронзовой статує материя-зто бронза, а форма-очертания статуй. Сложнее обстоит дело с отдельньїм человеком, его материя-зто кости и мясо, а форма-душа. Для животного формой является животная душа, для растения-растительная душа. Что важнее-материя или форма? На первьій взгляд кажется, что материя важнее формьі, но Аристотель не согласен с зтим. Ведь только благодаря форме индивид становится тем, чем он является. Значиш, форма єсть главная причина бьітия. Всего причин четьіре: формальная-сущность вещи; материальная-субстрат вещи; действующая-то, что приводит в движение и обуславливает изменения; целевая-во имя чего совершается действие.Итак, по Аристотелю, единичное бьітие єсть синтез материн и формьі. Материя-зто возможность бьітия, а форма єсть осуществление зтой возможности, акт. Из меди можно сделать шар, статую, т.е. как материя медь єсть возможность шара и статуй. Применительно к отдельному предмету сущностью оказьівается форма. Форма вьіражается понятием. Понятие справедливо и без материн. Так, понятие шара справедливо и тогда, когда из меди еще не сделали шар.