ним. Основні бухгалтерські документи розробляються недержав­ними організаціями і мають рекомендаційний характер. Крім того-, до рекомендацій незалежних аудиторів прислуховуються й дер­жавні організації.

Гармонізація бухгалтерського обліку

Важливе значення для формування систем регулювання мають заходи щодо гармонізації бухгалтерського обліку, застосовувані Європейським співтовариством, зокрема Директиви ЄС.

Сутність ідеї гармонізації різних систем бухгалтерського обліку в рамках Європейського співтовариства полягає в тому, що в кожній країні може існувати своя модель організації обліку і си­стема регулюючих її стандартів. Головне, щоб ці стандарти не суперечили аналогічним у країнах-членах ЄС, тобто знаходили­ся у відносній “гармонії” один з одним. Робота в цьому напрямі проводиться з 1961 р.

З метою формування концепції розвитку обліку в країнах ЄС була сформована дослідницька група з проблем бухгалтерсько­го обліку. Її діяльність розглядалася як складова частина програ­ми гармонізації національних версій Закону про компанії. Резуль­тати цієї роботи опубліковані у вигляді нормативних документів, що були включені кожним членом ЄС до свого національного за­конодавства у сфері бухгалтерського обліку.

Європейське співтовариство, відоме також як Європейський загальний ринок, було створено у 1957 р. Нині до нього входить 27 країн: Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Да­нія, Єстонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксем­бург, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Сло- вакія, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція.

Облікові Директиви ЄС являють собою юридичні документи, адресовані країнам-учасницям. Вони передбачають узгодження законодавств про компанії країн-членів Римського договору і сто­суються таких важливих облікових питань, як уніфікація фінан­сової звітності компаній (4-а Директива ЄС), консолідована фінан­сова звітність (7-а Директива ЄС), вимоги до кваліфікації ауди­торів (8-а Директива ЄС). Виконання Директив обов’язкове при значній свободі вибору форм і методів їх виконання.

■—