Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MM.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
9.02 Mб
Скачать

Розділ 1. Зміст і характерні риси міжнародного менеджменту

до збільшення продажів і сприятиме конкуренції з європейським авіаконсорціумом АігЬш. Фахівці корпорації прогнозують, що в найближчі 20 років індійські компанії замовлять літаків як мінімум на 35 млрд. дол. [6, 63].

  1. Організаційна структура міжнародної корпорації

  • Організаційна структура міжнародної корпорації є си­стемою взаємозалежних підрозділів, що перебувають у пев­ному підпорядкуванні і супідрядності один до одного.

  1. урахуванням цього у міжнародній корпорації виділяються дві складові:

перша - це головна або материнська компанія;

  1. друга - це підлеглі підрозділи, що контролюються.

Функції головної компанії

■)

стратегічне управління всіма підрозділами, включаючи єди­ну .маркетингову, виробничу, фінансову, інвестиційну, кад­рову політику;

розробка довгострокових планів;

фінансовий і адміністративний контроль за діяльністю підрозділів; внутрішній аудит;

^ координація оперативної (поточної) господарської діяль­ності підрозділів;

^ координація НДДКР і виконання великих загальнокорпора- тивних проектів.

До складу міжнародної корпорації входять різні види підроз­ділів, організаційні форми яких відрізняються одна від одної за двома головними критеріями:

  • перший - це юридичний статус господарських підрозділів іноземного сектора в приймаючій країні;

У другий - ступінь контролю і характер управління ними з боку головних компаній.


~ ~ — - — - - '■ - 23



Міжнародний менеджмент

З урахуванням першого критерію всі організаційні форми не­обхідно поділити на три категорії:

дочірні компанії - це окремі організаційні одиниці; є юридич­ними особами; контролюються головною фірмою на підставі володіння контрольним пакетом акцій; прибуток розподіляєть­ся між ними і головною компанією в залежності від участі оста­нньої в перших;

Гфілії, відділення, представництва - не є окремими орга­нізаційними одиницями міжнародної корпорації; не є юридични­ми особами; прибуток є частиною оподатковуваного доходу материнської компанії;

спільні підприємства - контролюються на паритетних за­садах; можлива лише участь головної компанії в акціонерному капіталі (менше контрольного пакета).

Варто також зазначити, що подібна класифікація структур­них підрозділів характерна як для розміщення в рамках націо­нальної держави, так і для закордонних господарських одиниць. Виходячи з цього організаційна структура міжнародної корпо­рації виглядає так (рис. 1.1).

Господарські одиниці другої категорії об’єднує одна загальна риса - вони не є самостійними економічними одиницями.

Створюючи ту чи іншу форму господарських підрозділів, зас­новник (іноземний інвестор) переслідує певну мету. Зокрема, до­чірня компанія має переваги в тому розумінні, що материнська фірма має можливість відстрочити сплату будь-яких податків країни місцезнаходження цієї фірми. Всі організаційні форми другої категорії, не будучи окремими організаційними одиницями ма­теринської фірми (отже, їхній прибуток вважається частиною оподатковуваного доходу цієї фірми), не дають їй такої можли­вості. Тому якщо материнська фірма вважає, що її закордонні підрозділи в тій чи іншій країні понесуть збитки, вона віддає пе­ревагу другій категорії (відділенням, представництвам, філіям); якщо очікує на прибуток - першій категорії (дочірнім фірмам). І як тільки відділення, філії почнуть давати прибуток, вони можуть перетворюватися в дочірні компанії. Головною метою створен­ня спільних підприємств є використання переваг кожного з партне- рів-засновників для вирішення тактичних завдань на ринках

24 ■ - - - - - -

Розділ 1. Зміст і характерні риси міжнародного менеджменту

Рис. 1.1. Організаційна структура міжнародної корпорації

приймаючих країн у певний період. Надалі, з вирішенням цих зав­дань, спільна компанія може перетворитися в структурний під­розділ одного із засновників.

З урахуванням другого критерію виділяються три наступні органі­заційні форми господарських підрозділів іноземного сектора:

  • підрозділи-, у яких участь іноземного інвестора переважає, тобто більше 50 %. Це так звані мажоритарні володіння ( таіогіІу-о\\'пей);

  • контрольний пакет акцій підрозділів знаходиться в руках іноземного інвестора, але він складає менше половини статут­ного капіталу (10-49%) фірми, яка контролюється. Це - міно- ршпарні володіння (тіпогіїу-окпесі);

У підприємства спільного володіння (іоіпі-оюпесі), тобто кон­троль над підрозділом здійснюють дві фірми на паритетних за­садах, або двом належать дві однакові частини “більшості”, третій - інша, менша частина статутного капіталу.

— - ~ ■- ■

25



Міжнародний менеджмент

Аналіз названих організаційних форм іноземного сектора ви­являє дві особливості.

По-перше, відносно велика частина з них - мажоритарні.

^ По-друге, спостерігається тенденція до зниження питомої ваги мажоритарних підрозділів, повністю контрольованих інозем­ними інвесторами. Це пов’язано <=>31 збільшенням кількості малих і середніх іноземних інвесторів; о з вимогою приймаючих країн на допуск місцевого капіталу в інвестиційну структуру підроз­ділів іноземного сектора; ^з формуванням в організаційній струк­турі іноземного сектора альянсів (союзів) між різнонаціональ- ними міжнародними компаніями. Разом з тим варто підкреслити, що мажоритарні підрозділи іноземних секторів - це великі і найбільші компанії за своїми параметрами, і на їх долю прихо- диться більша частина економічного потенціалу цих секторів. Зокрема, із загальної чисельності зайнятих на підприємствах аме­риканських секторів у всіх країнах на долю мажоритарних підрозділів у 1982 р. приходилося 75,6%, у 1989 р. - 77,2%, у 1999 р. - 83,9 %; із загальної суми капітальних затрат - відповід­но 74,7 %, 78,3 % і 78,4 % [23, 25].

Одним із найбільш важливих і необхідних структурних під­розділів сучасних міжнародних корпорацій є корпоративна кон­курентна розвідка. Роль цього підрозділу істотно зростає в умо­вах поглиблення економічної глобалізації. Саме поняття, як і кон­цепція конкурентної розвідки, були сформульовані відносно не­давно професором Гарвардського університету М. Портером. Саме йому належить логічно доведена думка про необхідність ретельного маркетингового дослідження конкурентного середо­вища і використання конкурентної розвідки як інструмента до­сягнення конкурентних переваг.

За останнє десятиріччя конкурентна розвідка стала дуже роз­повсюдженим заняттям як провідних ТНК, так і багатьох локаль­них компаній і маловідомих фірм. ІВМ, Хегох, Моїогоіа, Іпіеі, МісгозоГі і багато інших міжнародних корпорацій зробили кон­курентну розвідку одним із основних видів своєї діяльності.

Завдання, які ставляться перед конкурентною розвідкою, знаходяться в трьох основних площинах. Перш за все, це вивчен­ня окремих конкурентів компанії і зіставлення її бізнесу з бізне- 26 - — — —