53

Міжнародний менеджмент

І. Ансофф запропонував стратегічну парадигму можливого успіху компанії, засновану на зв’язку між зовнішніми умовами, стратегією й організаторськими можливостями. Максимальна прибутковість фіксується в тому випадку, коли компанія пра­вильно оцінила рівень зовнішньої турбулентності і привела у відповідність з ним свою стратегію і внутрішні можливості.

2. Класифікація секторів зовнішнього середовища

Зовнішнє середовище поділяють на сектори. В практичній діяль­ності міжнародних корпорацій широко використовується систе­ма категоризації 8ТЕЕР, яка передбачає поділ зовнішнього сере­довища на соціальний, технологічний, економічний, екологічний

і політичний (юридичний) сегменти, кожний з яких охоплює вели­ку географічну область (світ, регіон, держава) і аналізується у визначеному тимчасовому періоді [15].

Фактори зовнішнього середовища класифікують за такими озна­ками:

прямого і непрямого впливу.

Фактори прямого впливу включають складові, які безпосеред­ньо впливають на виробничі і комерційні операції міжнародних корпорацій і формують умови для досягнення певного рівня ефек­тивності діяльності. Серед них: >постачальники ресурсів, Успо­живачі, У конкуренти, У законодавство, У зацікавлені групи впли­ву. Діяльність головних агентів середовища прямого впливу по­стійно контролюється міжнародними корпораціями.

Фактори непрямого впливу опосередковано в довгостроково­му періоді впливають на особливості розвитку міжнародної кор­порації, позначаються на системі управління процесами та ре­сурсами. Серед них: ^НТП, ^політичні, Фкультурні, ^соціальні та ^>ішиі умови.

■>

54 —— -- ■ — -