Середовище міжнародного менеджменту

СУТТЄВО Після вивчення розділу Ви зможете:

0. оцінити залежність міжнародної корпорації від змін зовніш­нього середовища;

0. пояснити вплив зовнішнього середовища на процеси прий­няття стратегічних рішень;

0. охарактеризувати сектори зовнішнього середовища;

0. визначити особливості аналізу зовнішнього середовища та застосувати методи і принципи дослідження впливу зов­нішнього середовища, які реалізуються аналітиками міжна­родних корпорацій.

1. Міжнародна корпорація і зовнішнє середовище

Довгий час менеджмент був спрямований на рішення тільки оперативних задач міжнародних і національних корпорацій. Пла­нування майбутнього здійснювалося на основі екстраполяції на­явних результаті» діяльності. Ринок динамічно розвивався згідно

з прогнозами. Стабільність, стійкість зовнішнього середовища, передбачуваність завтрашнього дня приводили до концентрації уваги менеджерів на внутрішньому стані організації, пошуку внутрішніх джерел підвищення ефективності діяльності.

Наприкінці 40-х початку 50-х років ситуація почала зміню­ватися. Ріст невизначеності зовнішнього середовища стимулю­вав посилення уваги до планування майбутнього, формування прогнозів змін попиту, пропозиції, до оцінки впливу соціальних, культурних факторів на ринкову рівновагу, виявлення тих фак­торів ближнього і глобального оточення, що впливають на фор­мування довгострокових конкурентних переваг.

■ ..... - . .— - - - - 49

4 Міжнарод. мен.

Якщо в 50-ті роки стратегія більшості міжнародних корпорацій будувалася на основі аналізу переваг і недоліків варіантів пове­дінки в залежності від особливості внутрішніх параметрів роз­витку організації, у 60-ті роки - на аналізі портфеля видів діяль­ності, то в 70-ті роки подальше ускладнення зовнішнього ото­чення привело до необхідності розробки програм розвитку з ура­хуванням можливих змін у зовнішньому середовищі.

• Зовнішнє (навколишнє) середовище - це “широкий спектр сил, що діють ззовні організації, що можуть вплинути на її конкурентну результативність” [15], тобто це об’єктив­но сформовані умови функціонування міжнародних корпо­рацій.

Міжнародні корпорації як відкриті системи безпосередньо або опосередковано взаємодіють із всіма елементами навколишньо­го середовища, піддаються різноманітним впливам, одержують необхідні ресурси і постачають у зовнішнє середовище продукти і послуги (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Модель впливу зовнішнього середовища на міжнародну корпорацію 50 - ■ - - - - —

Значний внесок у теоретичне обґрунтування значимості зов­нішнього середовища для окремих організацій внесли досліджен­им Ділла В., Томпсона Дж., Спгарбука В.,Ленза Р. і Енглмдоу Дж., Емері Ф., Димаджио 77., Ансофф І. і ін.

Дж. Пфеффер і Дж. Салаксік як об!єкт своїх досліджень обра­ли проблеми ресурсної залежності організацій. Результатом нау­кових вишукувань стало визнання зовнішнього середовища як фактора, що не обмежує, а полегшує діяльність організації за ра­хунок надання їй необхідних ресурсів.

Відповідно до концепції ресурсної залежності результативність діяльності організації визначається забезпеченістю найважливі­шими зовнішніми ресурсами, за які бореться вся популяція органі­зацій. Якщо ресурси недостатні, то організації, здатні їх контро­лювати, будуть у свою чергу контролювати тих, хто має потребу в їхньому одержанні. А успішно діючі організації здатні стиму­лювати виникнення подібної ситуації для рішення власних задач.

Пильне спостереження за зовнішнім середовищем дозволяє ус­тановити потенційні загрози і сприятливі можливості. Рішення проблеми невизначеності здійснюється за рахунок реалізації різних стратегій, основними з яких виступають стратегія демпфіруван­ня (нормування, створення запасів, вирівнювання, прогнозуван­ня), стратегія контактування (ведення переговорів, підписання контрактів, створення спільних підприємств, злиття, утворення асоціацій, налагодження відносин з державою, встановлення інституціональних зв’язків). Таким чином, створюються умови для управління зовнішнім середовищем.

Ф. Емері запропонував використовувати побудовану на біо­логічних аналогіях модель “відкритої системи” для опису різних типів зовнішніх впливів і їхнього впливу на структуру органі­зації. Перший тип зовнішнього впливу пов’язаний з реалізацією ситуації класичного ринку, другий пов’язаний з недосконалою (монополістською) конкуренцією, третій - з діяльністю на оліго- полістському ринку, четвертий тип - тип “турбулентних полів”, який виникає в зв’язку з різким посиленням невизначеності і не- передбачуваності зовнішнього середовища. Зміна поля (правових вимог, систем цінностей, правил державного регулювання, тех- ' ' - 51

нологій і ін.) створює постійну загрозу руйнування організації. Для ефективної реакції на зовнішні впливи необхідно розвивати саморегулюючі функції.

У дослідженнях П. Димаджио й У. Пауелла значна увага при­діляється оцінці впливу зовнішнього середовища на діяльність орга­нізації. Основні результати досліджень полягають у наступному: якщо підприємства діють у східних зовнішніх умовах, то відбувається зближення організаційних структур керування, куль­тур і способів дій;

східні зовнішні умови виникають у випадку використання тих самих постачальників, консультантів, клієнтів, регулюван­ня діяльності державою і професійними об'єднаннями, наявності загального інформаційного середовища.

Р. Майлс і Ч. Скоу розглядають зовнішнє середовище як “не просто гомогенне оточення, а скоріше сукупність факторів, та­ких як умови ринків товарів і праці, традиції галузі і методи її діяльності, характер державного регулювання, взаємини з поста­чальниками сировинних і фінансових ресурсів. Кожний з цих фак­торів впливає на організацію” [8]. Ефективно діюча організація досягає відповідності параметрів зовнішнього середовища внутрішнім параметрам організації (структура, процеси, техно­логії). Досягнення подібної відповідності можливе, на думку дос­лідників, тільки в результаті реалізації рішень вищих управлінців, що мають здібності як знаходити, так і вирішувати проблеми. Відповідальні за прийняття рішень, тобто “домінуюча коаліція”, несуть відповідальність за визначення ставлення компанії до зов­нішнього середовища, за установлення взаємодій з ним, за сег- ментування зовнішнього середовища, за розподіл робочих обо­в’язків.

“Підхід, заснований на стратегічному виборі, по суті, дово­дить, що ефективність організаційної адаптації залежить від сприйняття домінуючої коаліції зовнішнього середовища і рішень, які вона приймає у відношенні того, як організація буде поводи­тися у визначених зовнішніх умовах. Ця комплексна динамічна проблема може бути розділена псі три складові: підприємниць­ку, інженерну, адміністративну