Методичні вказівки

Контрольна робота повинна бути виконана по одному з чотирьох варіантів. Студенти, прізвища яких починаються з літер від “А” до “Д” включно, пишуть роботу по першому варіанту, від “Е” до “К” – по другому, від “Л” до “П” – по третьому. “Р” до “Я” – по четвертому Робота, виконана з порушенням цієї вимоги не буде прийматися на рецензію.

Тексти задач переписувати у зошит не слід, необхідно зазначити лише номер варіанту, номер задачі і номер сторінки..

Приступаючи до розв'язання задачі, студент повинен насамперед з’ясувати зміст задачі, суттєвість спору, що виник, та всі обставини справи.

Після цього визначити теми, що вимагають вивчення для правильної відповіді на запитання задачі.

Далі необхідно уважно проаналізувати доводи сторін і дати їм оцінку з точки зору чинного законодавства. Якщо у завданні вже наведене рішення суду чи іншого органу, необхідно оцінити його обґрунтованість і законність. Окрім цього обов'язково потрібно висвітлити теоретичні питання, поставлені в завданні у зв'язку з запропонованою ситуацією. При цьому не можна доповнювати чи змінювати умови завдань, бо в їхньому тексті містяться всі дані, необхідні для рішення.

Відповіді на запитання, поставлені у задачі повинні бути юридично грамотними, теоретично та законодавчо обґрунтованими. Рішення задач повинні ґрунтуватися на конкретних нормах чинного цивільного законодавства: Цивільного кодексу України, Законах України, Постановах Пленуму Верховного Суду України та інших.

Не слід посилатися в обґрунтуванні рішення на підручник, монографічну або іншу літературу. Відповідь повинна бути чіткою, конкретною та однозначною.

Обсяг контрольної роботи 20-25 сторінок шкільного зошиту.

Контрольна робота повинна бути здана на рецензію не пізніше ніж за місяць до початку сесії.

Студенти, що не здали в у строк контрольну роботу не допускаються до складання іспиту по цивільному праву.

Варіант І ( А-Д)

Задача 1.

Миронов пред’явив позов до готелю “Владлена” про стягнення вартості пальто, костюма та електробритви, які було викрадено у нього під час проживання у готелі. Готель заперечував проти позову, посилаючись на те, що Миронов знаходився у загальному номері і відповідно з розпорядженням адміністрації готелю повинен був здати свої речі у камеру схову, яка працює цілодобово. У зазначеному розпорядженні говориться також, що адміністрація не несе відповідальності за зникнення з номерів готелю речей, що не були здані до камери схову. Це розпорядження висить у готелі на видному місці, і Миронов не міг не знати про встановлені у готелі правила. Адвокат Миронова звернув увагу суду на те, що розпорядження адміністрації готелю не нормативний акт та не відповідає ст. 975 Цивільного кодексу України, відповідно до якої готель відповідає за схоронність речей, що знаходяться у відведеному для проживання приміщенні.

Представник готелю посилався в свою чергу на п. 31 Правил проживання у готелях міста, затверджених головою адміністрації міста, в якому сказано, що готель не відповідає за втрату речей, які не були здані на зберігання.

Яке рішення повинен винести суд? Що таке юридична сила закону, в чому її практичне значення?