Тема 7. Інформаційні системи і технології в банківській сфері

7.1. Характеристика системи

У ринковій інфраструктурі банки виконують обслуговуючі фун­кції, найважливішою з яких є залучення грошових коштів із зовніш­нього середовища і розміщення їх з максимальною прибутковістю та допустимим ризиком. Банки акумулюють вільні кошти юридичних і фізичних осіб у формі депозитів, ощадних внесків, цінних паперів, роз­міщують їх у кредитах, сприяють платіжному обороту в економіці країни, виконуючи платіжні операції клієнтів, оплату переказів, чеків, векселів.

Головним чинником успішної діяльності банківської установи є орієнтація на клієнта. Операції, здійснювані банківською установою на ринку послуг, різноманітні. Конкурентна позиція банківських установ пов’язана з підвищенням якості обслуговування клієнтів і скороченням витрат на викопаний операцій.

Банк є своєрідним підприємством, що займається бізнесом. Він надає на платній основі кредитні ресурси підприємствам, організаціям, фірмам, кооперативам, населенню, державі, задовольняючи їхні потреби в грошових коштах. В основному банк "працює" з чужими грошима. В ньому акумулюються вільні кошти різних власників. В результаті банк стає розпорядником й охоронцем суспільного капіталу, а це передбачає його відповідальність перед власниками за збереження грошових коштів, які знаходяться на його рахунках. Тому банк виступає ви­разником не тільки своїх, приватних інтересів, а й суспільних.

Одночасно в діяльності банку особлива роль належить договір­ним відносинам, побудованим на засадах довір'я, взаємовигідності, колективності рішень і дій. Якщо на промислових підприємствах управлінські рішення спрямовано на виробництво, то в банківських уста­новах вони одночасно впливають на клієнтуру, яка обслуговується, та на ІС банківської установи. Зарахування грошових коштів на рахунок або зняття (видача) їх з рахунку є операціями з обслуговування клієнта. Ці операції можуть проводитися тільки на основі певної інформації, відповідно змінюють значення інформаційних одиниць.

Неодмінною умовою ефективної роботи банківської установи її умовах ринку є постійне оновлення банківських технологій, основу яких складають АІС управління банківською діяльністю. Для ефективного управління банківською діяльністю потрібна розвинена ІС обслуговування клієнтів, в який використовуються ЕОМ й економіко математичні методи.

Сукупність усієї циркулюючої інформації, що застосовується її управлінні банківською діяльністю, становить фінансово-кредитну інформацію (ФКІ). Вона забезпечує діяльність банківських установ, сприяючи виробленню оптимальних управлінських рішень.

Сукупність ФКІ, що функціонує в банківській установі та зазнає різних перетворень, утворює ІС банківської установи. Ця система ди­намічна, оскільки інформація зазнає змін, частота яких залежить від функцій, виконуваних банківською установою.

Роль ІС в банківській установі надзвичайно велика. Прийняття управлінських рішень не тільки ґрунтується на інформації, а й впливає на ІС, змінюючи її стан.

Джерелом ФКІ є різні види банківських послуг: кредитні, інвестиційні, операційні, розрахункові, платіжні, консультаційні, лізингові, факторингові, довірчі, інформаційні та інше.

ФКІ виникає у процесі надання банківських послуг клієнтам Вона е різновидом економічної інформації, має не тільки її загальні, а й специфічні особливості.

Під час розроблення АІС управління банківською діяльністю треба враховувати те, що банківські технології мають бути тісно пов'язаними з послугами банку.

Банківська технологія - послідовність операцій перетворення інформації з метою реалізації банківських операцій (послуг).

У банківських технологіях виділяють макро - та мікро технологію. Макротехнологія - послідовність дій (функцій) банківського спів­робітника щодо надання банківських послуг. Наприклад, у кредиту-панні - це укладання договору, моніторинг, переведення в прострочен­ня, пролонгація, закриття договору. Мікротехнологія - докладний пе­релік операцій, що виконується при реалізації функцій. Усі банківські технології є стандартними.

Програмні продукти розробляють із включенням або без вклю­чення в їхнє тіло банківської технології. Наприклад, банківська ІТ без­готівкових розрахунків фізичних осіб ґрунтується на нових платіжних інструментах (пластикових картках).

Технологія пластикових карток багато років удосконалювалася в лабораторіях провідних фірм і випробувана десятиріччями практич­ного застосування. Вершиною цієї технології є численна сім'я смарт-карт. Смарт-карта складається з пластикового корпуса з нанесеним зображенням, мікросхеми та контактів. Залежно від типу мікросхеми варіюється діапазон застосувань - від систем контролю доступу до електронного гаманця.

Найпростіша картка типу СLL-М містить тільки підзарядну незмінну пам’ять ємністю 250-8192 байт. Сфера застосування - конт­роль доступу в приміщення, до комп'ютерної мережі, копіювальної техніки. Картка оснащена мінімальними засобами захищеності, а мож­ливе копіювання даних із картки не призводить до великих фінансових втрат.

Картка типу СLL-МІ (інтелектуальна картка) містить механізм захисту даних. Може використовуватися у фінансових програмах, де передбачено передоплату. Під час виробництва кожній картці присво­юється унікальний і незмінний протягом її використання номер, який реєструється і дає змогу у будь-який момент перевірити її аутентич­ність. Кожна картка має персональний код доступу (ПКД), що вводи­ться користувачем за необхідності здійснити потрібну операцію. Схема захисту порівнює ПКД з даними картки і дозволяє (забороняє) доступ до комірок пам'яті зі значущою інформацією. Цей захист досить ефективний, тому що в разі втрати картки нею ніхто не зможе скористати­ся, адже одержати ПКД з картки неможливо. Звичайна ємність пам'яті - 1024 байт. Доступ до даних - тільки читання. Сфера застосу­вання - платне телебачення, телефонія.

Картка типу СLL-МС містить усі елементи комп'ютера, інтег­ровані в мікросхему - комп'ютер у кишені. Під час виробництва в зоні картки, що не програмується, створюється унікальний номер. Цент­ральний процесор служить для виконання всіх операцій в картці. Єм­ність його пам'яті 1024 - 4096 байт. Доступними є операції читання та запису, для виконання кожної з яких необхідно вводити ПКД. Сфера застосування - фінансові операції зі значними сумами. Такі картки да­ють змогу використати оff-lіnе системи, що значно економить кошти на експлуатацію завдяки скороченню сеансів зв'язку з процесинговими центрами. За необхідності в мікросхему може бути інтегрований ариф­метичний процесор для шифрування, дешифрування даних за алгори­тмами RСА, DES.

Картка типу СLL-А має доступ “тільки читання”. В ній мікро­схему приєднано до антени. За запитом рідера вона видає свій номер, який порівнюється зі списком. Після цього приймається рішення про дозвіл (заборону) транзакції. Для роботи системи не обов'язково вста­вляти картку в рідер. Одержання інформації відбувається за ВSС-технологією.

Технологію DSС запатентовано як безконтактну систему діало­гу рідера та мікросхеми. Вона дає змогу читати інформацію з картки, що знаходиться на відстані до 2 м від рідера. При цьому картка не міс­тить джерел енергії. Українською фірмою "Вектор" розроблено систе­му доступу до комп'ютера на основі смарт-картки. У звичайну мишу вбудовується деякий пристрій; При піднесенні смарт-картки типу СLL-А до рідера відбувається обмін інформацією між мікросхемою і рідером, який передає в комп’ютер через стандартний СОМ-порт комбіна­цію символів, що сприймаються системою як пароль.

При включенні смарт-технологій в АІС пластикова картка віді­грає роль машинного носія інформації. Вона містить інформацію про власника картки, його фінансові можливості та термін дії картки.

Смарт-технологія може обслуговувати дебітну, кредитну і пе­редплатну форми обслуговування клієнтів. Розрізняють кредитні та дебітні пластикові картки. Банківська кредитна картка - це пластикова картка для запису купівель на рахунок особи або фірми, які мають бу­ти оплачені пізніше. Кредитна картка збільшує зобов'язання або борг. При користуванні нею здійснюється перевірка платоспроможності клі­єнта. За допомогою карток проводиться винесення кредиту за межі банку.

Дебітні картки - це платіжні картки, що зменшують розміри фі­нансових активів Їхніх власників. Вони замінюють готівку і чеки у сфе­рі індивідуальних розрахунків.

Для введення інформації з пластикових карток використовуєть­ся мережа банкоматів. У технології реалізації розрахунків за допомо­гою карток беруть участь банк, клієнт та магазин. Термінали банкома­тів можуть бути встановлені в банку, магазині тощо. За допомогою банкоматів власники карток можуть замовити нову чекову книжку, виписку з рахунку будь-якої повноти, довідки про наявність коштів на рахунку, сплатити рахунки, одержати довідку про переказ коштів, зняти грошові суми з рахунку в банку та інше. Нині в Україні набули по­ширення дебітні картки типу “Vіsа”, що відповідають міжнародним угодам, тобто використовуються і в інших країнах.

Під час розроблення програмних продуктів слід передбачати процедуру авторизації в технології віддаленого доступу клієнта до сво­го рахунку та здійснення операцій з ним.

Для банківської установи характерними є широкі зв'язки із зов­нішнім середовищем - клієнтами, фірмами, відділеннями, обмінними пунктами, іншими банками в системі електронних платежів, робота у співтоваристві всесвітніх інтербанківських фінансових телекомунікацій (СВІФТ). Оскільки під час виконання операцій банк має справу з грошовими коштами, ставляться жорсткі вимоги до інформаційної безпеки АІС.

АІС повинна мати високий ступінь адаптивності. Це пов'язано з несформованістю банківської системи країни, з недосконалістю зако­нодавчої бази, нестабільністю економіки.

В АІС мають бути передбачені одночасний супровід БД, що зберігають результати поточного і попередніх операційних днів, й ор­ганізація довготривалих архівів. Крім того, має здійснюватися блоку­вання введення даних платіжних документів, що приводять до дебіто­вого сальдо.

АІС має бути орієнтована на автоматизацію управління банків­ською діяльністю, а не на автоматизоване оброблення ФКІ.

АІС управління банківською діяльністю — це інтегрована банківсь­ка ІС з телекомунікаційним зв'язком із зовнішнім світом, що за­безпечує ведення бухгалтерських та операційних записів багато-валютної та багатофілійної роботи банків будь-якого типу в ре­альному масштабі часу.

Режим реального часу передбачає в момент завершення збиран­ня інформації негайне її оброблення і використання здобутих результа­тів в управлінні.

АІС має обробляти широкий спектр рахунків: міжбанківських, розрахункових, позикових, депозитних, поточних, інвестиційних, вкладників, акціонерів банку і виконувати великий набір операцій з документами та інше.

Як і будь-яка система, АІС складається з підсистем (систем ниж­чого порядку), які, у свою чергу, складаються з елементів. Структура АІС містить функціональну і забезпечувальну частини.

Функціональна частина включає комплекс адміністративних, організаційних і економіко-математичних методів, що забезпечують розв'язання задач управління банківською діяльністю.

Функціональну структуру АІС управління банківською діяльністю включає взаємозв'язані модулі-підсистеми. Їх взаємозв'язок здійснюється через базовий модуль, що є сукупністю багатоцільових БД, які містять нормативно-довідкову та оперативну інформацію, доступ до якої користувач здійснює зі свого робочого місця через відповідне ПЗ.

Базовий модуль повинен підтримувати в актуальному стані спі­льну інтегровану БД АІС. Він включає файли текстового формату, до­відники і частину оперативних файлів, сформованих під час розв'язування задач функціональних підсистем. Файли текстового формату включають:

• повідомлення податкової інспекції про відкриття нових рахунків клієнтів;

• нормативно-правові документи банківської діяльності;

• законодавчі документи банківської діяльності;

• бланки документів господарських договорів, у тому числі кредитних;

• бланки розрахунково-платіжних документів;

• бланки квитанцій за результатами приймання та оброблення до­кументів по каналах зв’язку.

Базовий модуль містить:

• довідник банків України, що беруть участь у системі електронних платежів;

• довідник банків країн СНД;

• довідник реквізитів та адрес клієнтів;

• довідник клієнтів;

• довідник відділень і філіалів банків;

• довідник балансових та позабалансових рахунків;

• довідник розділів балансу;

• довідник статей прибутків і витрат;

• довідник кодів та курсів валют;

• довідник призначення платежів;

• довідник бухгалтерських проведень, у тому числі складних;

• довідник емітентів цінних паперів;

• довідник емісій цінних паперів;

• довідник номерів лімітованих чеків, що видаються клієнтам.

Ведення довідкової інформації має забезпечувати її цілісність і несуперечність. Інформація довідників використовується як для безпо­середнього одержання довідкової інформації, так і для контролю, ав­томатизації введення первинної інформації, настроювання системи на

змінні параметри, а також для автоматизованого формування документів.

Для організації БД використовують моделі “файл – сервер” і “клієнт – сервер”.

У безпосередньому зв'язку з базовим модулем функціонує підсистема "Адміністратор", що забезпечує виконання робіт з адміністрування і супроводу системи у процесі її експлуатації. Підсистемою є спеціалізоване технологічне АРМ, яке забезпечує функціонування інтегрованої БД. Підсистема пов'язана з описовою БД, в якій міститься ін­формація про структуру основної БД, повноваження користувачів і комплекс програмних засобів, необхідних для функціонування всієї си­стеми. Підсистема "Адміністратор" забезпечує підтримку структури БД в актуальному стані та захист інформації, а також:

• створення резервних копій БД і відновлення системи після апаратних, системних та програмних перебоїв;

• створення і вилучення, зміну паролів користувачів;

• зміну прав доступу та статусів користувачів;

• зміну описової БД відповідно до внесених в систему змін, перегляд опису системи;

• перевірку відповідності системи її опису;

• одержання інформації про активних користувачів системи;

• розсилання повідомлень користувачам.

Доступ до цієї підсистеми має тільки адміністратор БД.