4.3. Архітектура автоматизованих інформаційних систем

При умові децентралізованого використання обчислювальної техніки АІС створюється або як сукупність автономних систем, об'єднаних лініями зв'язку в локальну мережу (однорівнева система), або як дворівнева система, в якій на АРМ ведеться попереднє оброб­лення первинної інформації з подальшою передачею її на інформацій­но-обчислювальний центр (ІОЦ) для остаточного оброблення. У дво­рівневих АІС поєднуються переваги систем децентралізованого оброб­лення інформації, в яких технічні засоби наближено до місць її виник­нення, і централізованих систем, коли найскладнішу, об'ємисту роботу для розв'язання функціональних задач виконує ІОЦ.

При створенні децентралізованої АІС локальним самостійним елементом системи є АРМ, призначене для комп'ютеризації праці ро­бітників управління. В основу створення АРМ мають бути покладені такі принципи:

• АРМ призначене для розв'язання комплексу управлінських задач одним фахівцем або групою фахівців на рівні підприємства і/або його підрозділів. Розв'язання задач може зводитися до оцінювання господарської ситуації, здобуття результатів виробничо-господарської діяльності, аналізу резервів, формування плану на основі договірних зобов'язань та інше;

• АРМ є системою, відкритою відносно складу показників, що об­числюються на ньому, оскільки господарський механізм постійно удосконалюється, змінюються система показників та форми звіт­ності;

• АРМ здатне до саморозвитку, тобто є можливість програмними засобами АРМ видозмінювати його функціональну структуру;

• локальність відносно системного ПЗ персональних ЕОМ, насам­перед до їхніх ОС. Працюючи з АРМ, користувач повинен мати доступ до табличних пакетів, побудови графіків, редагування тек­стів, наданих йому системним ПЗ.

З урахуванням зазначених вимог до АІС. З технічної точки зору - це обчислювальна мережа з центральною ЕОМ та АРМ управлінських Працівників, які мають доступ до спільної БД.

Виконання функцій в АІС можна розглядати як послідовність дій над інформацією в БД і річних операцій введення-виведення. В БД зберігається інформація, накопичена всіма службами, і будь-який ко­ристувач системи може мати доступ (якщо це йому дозволено) до всієї

інформації.

Внесені в БД зміни відразу видно всім зацікавленим особам, що забезпечує вірогідність і несуперечність інформації.

Для створення і ведення БД використовують могутню СУБД, що надає засоби для оброблення інформації (пошук, сортування, селе­кція даних за умовою та інше). Застосування СУБД дає змогу модифі­кувати дані, не порушуючи їх цілісність. Оскільки всі програми оброб­лення інформації звертаються до БД через стандартний програмний інтерфейс СУБД, програми, складені в різний час і різними програміс­тами, виявляються сумісними.

Обмін даними між підсистемами проводиться через спільну БД. Можна легко змінювати наявні підсистеми і додавати нові, тобто опе­ративно реагувати на зміну структури виробництва й управління.

Виклик функцій АІС здійснюється за допомогою меню, в якому з кожним рядком пов'язані або виклик функції, або візуалізація допо­міжного меню. Для кожного користувача в системі має бути своє меню, в яке заносять тільки потрібні йому функції. Таке індивідуальне меню вирішує питання прав доступу до функцій системи - кожний ко­ристувач може звертатися тільки до передбачених у його меню функ­цій. Формуванням меню конкретних користувачів займається адмініс­тратор системи, тобто найбільш кваліфікований користувач, наділений відповідними повноваженнями.

В АРМ керівників різних рівнів БД (або БЗ) ведеться ними са­мими і закладено модель сценарію. Персональні розрахунки викону­ють на АРМ засобами ПЕОМ. Підготовка рішень, аналіз поточної та перспективної ситуацій здійснюються через спільну ЕОМ.

Інформація в БД (БЗ) має бути впорядкована за рівнями управ­ління у вигляді сценарію, в якому міститься інформація про орган управління, об'єкт управління, цілі його діяльності, про наявні ресурси.

У системі на основі розроблених моделей мають бути закладені режими функціонування об'єкта. При виникненні проблемної ситуації Користувач може оперативно звернутися до БД АРМ різних рівнів управління, а також до централізованої БД. Отже, користувач може конкретизувати інформацію й оперативно прийняти управлінське рі­шення в разі виявлення відхилення від еталонного режиму.

Впровадження вищенаведеної архітектури АІС забезпечує ство­рення інтегрованої системи, в якій здійснюється автоматизація підго­товки і прийняття управлінських рішень. Однак для реалізації інтегрованої системи необхідно створити додаткову структурну частину, що містить моделі, які відображають логіку процесу прийняття рішень управління параметрами об'єктів. У цій частині створюються типові моделі прийняття управлінських рішень.

Поява досконаліших апаратних і програмних засобів підштовхує користувачів до постійної модернізації АІС.

Модернізація не є самоціллю. Завдяки їй з'являється можливість більш адекватно реагувати на зміни ринкової кон'юнктури, здобувати Максимум прибутку при мінімальному ризику.

Логіка розвитку АІС в останні 30 років наочно демонструє ефект маятника: централізована модель оброблення інформації на основі великих ЕОМ (мейнфреймів), що домінувала до 80-х років XX ст., усього за кілька років поступилася своїми позиціями розподіленій ар­хітектурі однорангових ЛОМ, але потім почався зворотний рух до централізації ресурсів системи. Сьогодні в центрі уваги знаходиться архітектура "клієнт - сервер", що ефективно об'єднує переваги своїх попередників.

Особливістю сучасних АІС, які перебувають у стадії зароджен­ня, є ієрархічна організація, коли централізоване оброблення інформа­ції та єдине управління ресурсами АІС на верхньому рівні поєднуються з розподіленим обробленням на нижньому рівні.

Концепція АІС нової о покоління сформувалася на основі синте­зу централізованого і розподіленого оброблення інформації. АІС но­вого покоління ґрунтуються на ієрархічній архітектурі, в якій центр тяжіння перенесено з локальних мереж кінцевих користувачів на мере­жу локальних серверів. Подібну організацію АІС називають централі­зованою мережею.

Концентрація системи навколо єдиного серверу не завжди ефек­тивна. По-перше, існують жорсткі обмеження кількості клієнтів, підк­лючених до серверу. А в умовах комп'ютеризації ця кількість весь час зростає. По-друге, від сучасних АІС вимагається виконання безлічі рі­знопланових функцій. Це можуть бути традиційні бізнес-додатки до програм БО, але можуть бути і задачі оптимального планування, ЕС, СППР.

• Змішувати весь спектр подібних задач в одному комп'ютері не­ефективно. Найраціональнішим рішенням вважається ієрархічна мо­дель АІС, організована відповідно до організаційної структури підпри­ємства:

• центральний сервер (центральний офіс);

• локальні сервери (підрозділи);

• станції-клієнти (персонал підприємства).

Високу ефективність АІС забезпечує процес концентрації наван­таження на серверах. Однорангові мережі та мережі з найпростішим файлом-сервером трансформуються в ієрархічні структури "станції-клієнти - сервер бізнес-додатків".

В основу цих АІС покладено вимоги щодо скорочення експлуатаційних ресурсів при збільшенні масштабності системи і розширення кола її функціональних обов'язків. Остання обставина особливо важ-нива, оскільки існує стійка тенденція до практично 100% інтеграції ІТ різних функціональних підсистем (бізнес-додатків) в єдину бізнес-модель підприємства.

Структурною основою АІС є мережа масштабу підприємства, що об'єднує локальні мережі станцій-клієнтів в єдине середовище за допомогою базових апаратних, програмних засобів і методів організа­ції бізнес-додатків. При цьому спостерігається стійка тенденція підви­щення інтелектуальності ППП управління бізнесом, що реалізується в архітектурі "клієнт - сервер".

Стосовно подібних систем було запроваджено поняття "модель інформатизованого підприємства XXI ст.", що є узагальненою схемою (Організації ресурсів ІС, орієнтованою на інтеграцію систем різного класу.