7. Франчайзинг як форма організації готельних ланцюгів

Найпоширенішою формою організації готельних ланцюгів є франчайзинг. За визначенням Міжнародної організації франчайзингових організацій франчайзинг - це спосіб ведення бізнесу, при якому про­відний суб'єкт господарської діяльності надас передові технологи і можливість функціонувати під його маркою іншим організаціям.

Для підприємства франчайзі означає реальну можливість ефек­тивно розвивати бізнес, а для споживачів - гарантує високий рівень якості обслуговування.

Правовідносини між франчайзером та франчайзі закріплюються укладанням договору. Договір може стосуватися роботи підприємств у конкретному географічному регіоні чи ринковому середовищі, кіль­кості підприємств, охоплених франчайзингом,та ін.

Компанія, що надає франшизу (франчайзер) надає право компанії-партнеру (франчайзі) використовувати свої логотипи (фірмові знаки), напрацьовані технології обслуговування та маркетингові процедури, системи резервування та пільг, отримуючи за це ліцензійні, орендні платежі та певну частину прибутку.

Переваги для франчайзерів

Для франчайзера пріоритетна вигода франчайзингу полягає в тому, що він отримує хоч і невеликий, але гарантовано-стабільний обсяг продажів своєї продукції, так як франчайзі зобов'язані купувати у нього визначені договором партії товару, витратних матеріалів або іншої продукції / послуг. Якщо дохід стабільний, то його можна з успіхом планувати на майбутнє, а значить, розвивати нові напрямки.

При всьому при цьому франчайзер не обтяжений труднощами, пов'язаними з рядом витрат, які є у звичайних гравців, - навчання та підбір персоналу, контроль якості і тд.

Переваги для франчайзі

1. Використання перевіреної бізнес-системи

2. Можливість відкрити власну справу

3. Можливість вибору галузі

4. Можливість знизити ризики.

5. Вдалий вихід на ринок забезпечений

6. Мінімальні витрати на рекламу і маркетинг

7. Отримання доступу до бази знань франчайзера

8. Гарантована система поставок

Недоліки франчайзингу

1. Франчайзі змушені слідувати правилам і обмеженням, встановленим франчайзером, навіть якщо вони не приносять максимальної користі бізнесу.

2. Франчайзі часто зобов'язані закуповувати сировину і продукцію у постачальників, призначених франчайзером, що може обмежувати їх доступ до вільного ринку і змушувати купувати сировину та продукцію за завищеними цінами.

3. Для франчайзі можуть бути встановлені жорсткі обмеження на вихід з бізнесу, включаючи заборону на відкриття конкуруючих організацій протягом певного періоду або на певній території.

4. Франчайзі рідко можуть вплинути на питання централізованого маркетингу і реклами, але при цьому можуть бути змушені оплачувати централізовані маркетингові та рекламні кампанії. Таким чином, їх кошти можуть використовуватися не в їхніх кращих інтересах.

8. Розвиток мережі малих готельних підприємств. Асоціації незалежних готелів.

За останні роки структура готельного господарства характеризується тим, що типи підприємств, які надзвичайно поширені в готельному бізнесі, належать до різних форм малого підприємництва.

Критерієм віднесення до категорії малих підприємств є місткість номерного фонду, під якою розуміється кількість одночасно пропонованих споживачам місць або номерів, У кожній країні диференціація готельних підприємств за місткістю номерного фонду різна, що пов'язано з особливостями соціально-економічного та історичного розвитку.

За класифікацією ВТО під малим готелем рекомендовано розуміти підприємство з кількістю номерів до тридцяти.

Інтерес до малих форм готельного бізнесу пов'язаний зі змінами споживчих пріоритетів. Малі готельні підприємства краще адаптуються до вимог кожного споживача, створюють сприятливу для перебування атмосферу, що не виключає привнесення в побут національного колориту, тобто реалізується принцип персоніфікації обслуговування.

Крім того, малі готельні підприємства застосовують більш гнучку систему знижок і вартість проживання у них є дешевшою, ніж у великих готелях аналогічної категорії. Усе це дозволяє малим формам готельного бізнесу зайняти міцні позиції на ринку готельних послуг різних країн.

Однак, маючи невелику місткість, готелі відповідно мають незначні обсяги продажів. Крім того, у структурі обороту готельних підприємств істотно зростає частка змінних витрат, оскільки при існуючому обсязі закупівель важко дотримуватися оптимальних цін на різні товари. Труднощі виникають у кадровій сфері малих готельних підприємств, оскільки персонал повинний вміти виконувати широкий спектр робіт.

Таким чином малому підприємству готельного господарства складно поліпшувати ефективність, застосовуючи метод скорочення витрат. З іншого боку, під тиском конкуренції малі підприємства не можуть збільшувати ціну на проживання. Для скорочення змінних витрат малі готельні підприємства об'єднуються для;

• здійснення оптових закупівель за оптовими (в деяких випадках демпінговими) цінами;

• формування спільної інфраструктури;

• проведення єдиної цінової політики;

• проведення спільних рекламних кампаній;

• проведення маркетингових досліджень;

• централізації інших функцій управління тощо.

Об'єднання малих готелів у ланцюги зі встановленням єдиних стандартів обслуговування і централізованим управлінням (через управляючу готельну компанію) значною мірою знижує витрати на управління та підвищує рентабельність їх господарської діяльності.

Ще однією поширеною формою управління в готельному бізнесі є управління незалежними підприємствами. До них належать ті, що перебувають у незалежному володінні, розпорядженні й користуванні власника, який одержує прибуток від цієї власності. Наявність договірних зобов'язань з іншими компаніями з питань управління або використання чужого торговельного знака або знака обслуговування не спричиняє зміни статусу підприємства як незалежного відносно інших суб'єктів ринкових відносин. Найчастіше незалежні готелі — це малі готелі, а також готелі місткістю менше 300 номерів і готелі, представлені сімейним бізнесом.

9. Нормативно-правове регулювання діяльності підприємств готельного господарства України. Нормативно-правові документи що формують правове поле координації функціонування підприємств готельного господарства.

У сучасних умовах господарювання особливого значення набуває правове регулювання господарської діяльності в готельному господарстві, що складається із сукупності законодавчих І нормативно-технічних актів, які є складовою національної правової системи. Державна політика щодо розвитку готельного господарства як основної складової туристичної галузі та сфери послуг спрямована на поліпшення якісних критеріїв його функціонування.

Правове поле координації функціонування підприємств готельного господарства обумовлюють Закони України, нормативні та регуляторні акти, державні стандарти тощо.

Політика держави щодо розвитку готельного господарства, регулювання основних аспектів господарської діяльності як складової туристичної індустрії спрямована на поліпшення його якісних критеріїв функціонування і відображена у Законах України «Про туризм», «Про захист прав споживачів», «Про стандартизацію» та ін.; постановах Кабінету Міністрів України щодо програм розвитку цього напряму господарської діяльності.

Правові засади функціонування підприємств готельного господарства України поширюються на елементи технології виробництва, організації та реалізації готельних послуг у площині:

• термінів і визначень, необхідних для взаєморозуміння однозначності сприйняття понять, що описують готельний продукт, та умов реалізації продукту;

• договірних відносин, якості та безпеки споживачів готельних послуг;

• класифікації типів підприємств готельного господарства і видів їх господарської діяльності;

• способів і методів формування, просування і реалізації готельного продукту;

• & змісту та форми інформації про готельні продукти, щопропонуються підприємствами готельного господарства;

• стандартних вимог до форм документів і складу інформації в них.

Нормативно-правові акти регулюють відносини між споживачем (клієнтом) і виробником послуг (готельним підприємством), узгоджують інтереси споживача, виробника та суспільства і створюють сприятливі умови для розвитку підприємств готельного господарства.

Проте чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство в контексті його належності до сфери туристичних послуг. Тому для розвитку готельного господарства, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення готельних підприємств малої місткості доцільним є розроблення відповідних нормативних актів, які визначають правові, економічні й організаційні засади створення та подальшого розвитку конкурентних відносин на зазначеному ринку.

Важливе значення для функціонування підприємств готельного господарства належить сертифікації готельних послуг.

Документи, що регламентують присвоєння під-вам гот. гос-ва певн. категорії:

• Міждержавний стандарт. Туристсько-екскурсійне обслуговування. Класифікація готелів.

• Норм.-правові і норм.-експлуатаційні док-ти.

• Міжрегіональна гармонізація критеріїв гот. класифікації на основі класифікаційних стандартів.

• Декрет КабМіну України “Про стандартизацію і сертифікацію”.

• Правила обов’язкової сертифікації гот. послуг.

• Правила користування готелями і надання готельних послуг в Україні.