23. Аргументувати неможливість єдиної світової уніфікованої системи вимог до підприємств готельного господарства.

Створення узагальненої класифікації підприємств готельного господарства розпочалося у другій половині XX ст. Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО), попередник ВТО, з 1952 р. створював регіональні комісії для розробки систем єдиної готельної класифікації. Експерти Міжнародної готельної асоціації не підтримали доцільність створення єдиного світового класифікатора, оскільки практика готельного бізнесу різнорідна та незіставна за умо­вами функціонування в різних країнах.

На національних рівнях діють найрізноманітніші підходи до класифікації й оцінки підприємств готельного господарства як у юри­дичній, так і в адміністративній площині.

Відсутність єдиного підходу до класифікації підприємств готель­ного господарства сприяла обгрунтуванню висновку фахівців готель­ного бізнесу, що запровадження єдиної світової уніфікованої системи вимог до засобів розміщення знівелює характерні особливості обслуговування споживачів готельних послуг у різних країнах. Тому розроблені регіональні системи класифікації підприємств готельного господарства є лише рекомендаційними. До того ж більшість готель­них ланцюгів, що входять до складу транснаціональних корпорацій, не сприймають ідею уніфікації, оскільки орієнтуються на власні стан­дарти як на такі, що забезпечують конкурентоспроможність конкрет­ного готельного ланцюга.

Отже, у кожній державі до розуміння рівня комфорту як кри­терію класифікації підходять по-різному. Уніфікація вимог до якості обслуговування закладена в державних стандартах, дотримання яких гарантоване здійсненням сертифікації послуг підприємств готельного господарства. Ця обставина, а також ряд факторів, обумовлених куль­турно-історичними та національними традиціями держав, перешкоджа­ють запровадженню у світі єдиної класифікації готельних підприємств.

Щодо цього напряму залишається безрезультатною діяльність Всесвітньої туристської організації, Комітету готельної і ресторанної індустрії ЄС, Міжнародної готельної асоціації і множинність класифі­каційних підходів зберігається.

Однак до кінця 80-х років XX ст. у ВТО були розроблені реко­мендації з міжрегіональної гармонізації критеріїв готельної класифі­кації на основі стандартів, прийнятих регіональними комісіями.Рекомендованими стандартами визначено мінімальні вимоги до підприємств готельного господарства для надання їм відповідної категорії, яка є гарантом обсягу послуг та якості обслуговування. Водночас, незважаючи на наявність загальних рекомендацій ВТО, що стосуються систем класифікації готелів, у кожній країні існують відмінності щодо класифікаційних вимог.

24. Підходи до класифікації готельних підприємств за рівнем комфорту, що сформовані в міжнародній практиці готельного бізнесу. Охарактеризуйте їх.

Класифікуючи готельні підприємства за рівнем комфорту, варто виділити сформовані в міжнародній практиці підходи до розробки документів, що безпосередньо встановлюють класифікацію і порядок здійснення сертифікації на відповідність вимогам визначеного класи­фікаційного групування.

Підходи до здійснення класифікації підприємств готельного гос­подарства в країнах Свропи наведені у дод. А, класифікація засобів розміщення, рекомендована ВТО, - у дод. Б.

Перший підхід - розробку, проведення заходів і контроль за рівнем якості послуг здійснюють державні органи. При цьому підході існує офіційна державна класифікація підприємств готельного госпо­дарства за рівнем комфорту. Зокрема такий підхід використовують у Франції, Росії, Україні та інших державах.

Другий підхід - розробку, проведення заходів і контроль за рівнем якості послуг здійснюють професійні об'єднання і союзи. Наприклад, у Німеччині - це Об'єднання готельних і ресторанних господарств (ОЕМООА), у Швейцарії - Швейцарський союз власників готелів.

Для зручності визначення вимог споживачів і пропозиції тур-операторів і туристичних агенцій умовно використовують систему «зірок». В її основу покладено розподіл готелів за рівнем комфорту на категорії, які позначаються від однієї до п'яти зірок. Таку систему застосовують у Франції, Австрії, Угорщині. Єгипті, Китаї, Росії, Україні й ряді інших країн.