
- •1.1. Повідомлення та інформація
- •1.2. Моделі інформаційних систем
- •1.4. Предмет теорії інформації та кодування
- •2.2. Кількісна міра інформації
- •2.3. Ентропія та її властивості
- •2.4. Безумовна ентропія
- •2.5. Умовна ентропія
- •2.6. Ентропія об'єднання двох джерел
- •3.1. Продуктивність дискретного джерела та швидкість передачі інформації
- •4.1. Квантування сигналів
- •4.2. Інформаційні втрати
- •4.3. Продуктивність неперервного джерела та швидкість передачі інформації
- •IhlilhM
- •4.4. Пропускна здатність . . . .
- •5.1. Класифікація кодів і характеристики їх
- •5.4. Способи подання кодів
- •5.6. Основні теореми кодування для каналів
- •6.1. Класифікація первинних кодів
- •6.2. Нерівномірні двійкові первинні коди
- •6.2.1. Код морзе
- •6.2.2. Число-імпульсні коди
- •6.3. Рівномірні двійкові первинні коди
- •6.3.1. Числові двійкові коди
- •6.3.2. Двійково-десяткові коди
- •6.3.4. Двійково-шістнадцятковий код ;;.-,-.
- •6.3.5. Рефлексні коди
- •7.1. Двійкові коди,
- •7.1.2. Код із перевіркою на непарність
- •7.1.3. Код із простим повторенням
- •7.2. Недвійкові коди, що виявляють помилки
- •7.2.1. Код із перевіркою за модулем q
- •7.2.2. Код із повторенням
- •8"6 90472 "100562 І' • шТрИховє зОбраЖєння кодового сло-
- •8.1. Двійкові групові коди
- •8.1.1. Лінійний систематичний груповий (блоковий) код
- •8.1.2. Коди хеммінга
- •8.1.4. Коди боуза - чоудхурі - хоквінгема
- •8.1.5. Код файра
- •8.1.6. Код із багатократним повторенням
- •8.3.2. Узагальнений код хеммінга
- •8.3.3. Коди боуза - чоудхурі - хоквінгема
- •8.3.4. Коди ріда - соломона
- •8.3.6. Недвійковий ланцюговий код
- •9.1. Вірогідність передачі кодованих повідомлень
- •9.2. Стиснення інформації"
- •9.2.1. Способи стиснення даних при передачі
- •9.2.2. Способи стиснення даних при архівації
- •Збіжного рядка
- •9.3. Збільшення основи коду
- •0Сзезс99е8с0е1с10d1c242d5c3d2c6d8cbd6e8c0
- •VosooooooooooooooooOvJvJ
8.3.3. Коди боуза - чоудхурі - хоквінгема
Недвійкові коди БЧХ є різновидом циклічних кодів. Як і двійкові, недвійкові коди БЧХ будуються за допомогою твірних поліномів Р(х), які визначаються за заданою мінімальною кодовою відстанню dmin і довжиною п кодової комбінації.
Одним із найпоширеніших підкласів недвійкових кодів БЧХ є коди, для побудови яких застосовуються поле елементів GF(q) і розширене поле локаторів GF(qh), де h > 0 — ціле число.
Так, якщо h > 0 і п ділиться без остачі на qh - 1, то в розширеному полі GF(qh) завжди знайдеться елемент (3 є GF{qh) порядку п (за умови, що Р" = 1). У цьому разі всі елементи (3', де / = 1, п,
будуть різними і лінійно незалежними. Така властивість дає змогу з qh елементів відібрати тільки п елементів для задания лока-
горів кодового блока завдовжки п. Усі ці локатори є елементами розширеного поля GF{qh) і становлять основу для побудови перевірної матриці Н коду (першого її рядка), а також твірного полінома.
Твірний поліном коду БЧХ може задаватися з урахуванням того, що в.ибір перших г степенів елемента (3 визначається значенням Р27, де у = 0,1,2,3,... (тобто Р1, Р2, р4, Р8,...), яке використовується як спектр твірних коренів. При цьому твірний поліном має вигляд
j=r-\
Р(х) = П (*"Р2у)
й обов'язково містить коефіцієнти поля локаторів GF{qh). Твірний поліном можна задавати також виразом
1=1
де Р; набуває значень Р1, Р2, р3, Р4,... .
Той чи інший спосіб задания твірного полінома залежить від вибраного алгоритму декодування.
Послідовність локаторів $1(і = 19п) коду БЧХ за деяких умов
відзначається особливою властивістю. Так, якщо розташувати локатори р' у вигляді кільця, то ця структура буде кільцем класів остач з теорії чисел і полінома. Тоді будь-якому елементу даної структури обов'язково відповідатиме один протилежний елемент (їх добуток дорівнює 1), а сума цих елементів є елементом розширеного поля GF(qh), тобто належить полю GF(q).
Вибравши першу половину твірних коренів довільно, а другу — як елементи поля локаторів, що відповідають вибраним елементам, дістанемо твірний поліном Р(х) у вигляді добутку лінійних множників (х - Pv), де Pv — всі вибрані твірні корені коду.
Характерна властивість цього методу побудови твірного полінома полягає в тому, що такий поліном завжди виходить «самодвоїстим» і його коефіцієнти є числами поля GF(qh), тобто елементами поля GF(q). Остання обставина дає змогу при незначних основах q-коду будувати довгі (за п) коди БЧХ для виявлення помилок. При цьому як кодування, так і обчислення синдрому виконується тільки в числовому полі GF(q), що значно простіше, ніж у розширеному полі GF(qh).
При побудові кодів БЧХ, ґрунтуючись на цьому методі, завжди забезпечується мінімально досяжна для вказаного класу кодів надмірність (r = 2vBn), тоді як за методом [32] надмірність коду визначається виразом r = 2vBn + 1.
196
197
Таким
чином, викладений
метод
побудови
твірного полінома
Р(х)
дає
змогу в блоці тієї самої довжини п
при
тій самій кількості
vBn
дістати
на один надмірний елемент менше. При
цьому
швидкість коду R
=
1
- гіп
= 1
- 2vBn/«,
а
його надмірність
— Лнад
= 2увп/и.
Код дає
змогу виявити 2vB
і
виправити vBn
помилок,
тому що мінімальна кодова відстань
dm{n
=
2vBn
+
1.