6.2.2. Число-імпульсні коди

У число-імпульсному коді, який ще має назву одинично-десят­кового [34], кожний розряд десяткового числа записується у вигляді відповідної кількості одиниць. Для можливості прий­мання їх приймачем окремі розряди кодових комбінацій відо­кремлюються інтервалами. Код не є рівномірним, хоча може бути перетворений на рівномірний дописуванням у кожній ком-

бінації зліва нулів для заповнення загальної кількості їх елемен­тів до 10. Так, запис десяткового числа 45 має вигляд 1111,11111 (у варіанті рівномірного число-імпульсного коду це число за­писується так: 0000001111, 0000011111).

6.3. Рівномірні двійкові первинні коди

Ці коди широко застосовуються для передачі телеграфних повідомлень і даних, а різняться вони кількістю елементів, з яких складаються кодові комбінації, та комбінаціями цих еле­ментів.

6.3.1. Числові двійкові коди

У цих кодах, які ще називаються простими, всі повідомлен­ня нумеруються порядковою послідовністю в двійковій системі числення, що утворює їхній двійковий код. Кількість комбіна­цій двійкового коду N = 2^Л, тобто для запису в двійковому коді N повідомлень треба мати п розрядів: п = log₂ N, де п — ціле число.

У числових двійкових кодах використовуються всі можливі комбінації (ТУд = N); тому ці коди є безнадмірними та завадоне-захищеними, а мінімальна кодова відстань у них d_min = 1.

Міжнародний телеграфний код. Для використання в телеграф­них апаратах МККТТ рекомендується міжнародний телеграф-

Таблиця 6.2

Номер комбі­нації	Регістр			Комбінація
	національний (укр/рос)	латинський	цифровий
1	Т	Т	5	00001
2	Повернення каретки			00010 с
3	0	0	9	00011
4	Пробіл	■■ • ■ ■:./. :		00100
5	X	н	щ	00101
6	н	N .:>;:■	»-	00110
7	м	м		00111
8	Переведення рядка			01000
9	Л	L	)	01001
10	Р	R	4	01010
11	Г	G	Ш	01011
12	І/И	І -	8	01100
13	П	Р	О	01101
14	Ц	С		01110

114

115

Закінчення табл. 6.2

Таблиця 6.3

1 Номер 1 комбі-I нації	Регістр			Комбінація ]
	національний (укр/рос)	латинський	цифровий
15	Ж	V	=	01111
16	Е	Е	3	10000
17	3	Z	+	10001
18	д	D	Хто там?	10010
19	Б	В	?	10011
20	С	S	Апостроф	10100
21	И/Ы	Y	6	10101
22	Ф	F	Є/З	10110
23	Ь	X	/	10111
24	А	А	-	11000
25	В	W	2	11001
26	И	J	Ю	11010
27	Цифровий регістр			11011
28	У	и	7	11100
29	Я	О	1	11101
30	к	к	(	11110
31	Латинський регістр			11111
32	Національний регістр			00000

ний код № 2 (табл. 6.2). У цьому п'ятиелементному коді з 32 ком­бінацій 29 застосовуються для передачі літер, цифр, розділових і службових знаків у трьох регістрах (латинському, національному, цифровому), для яких призначено решту кодових комбінацій.

У зв'язку з тим що при спотворенні кодової комбінації, яка відповідає алфавітному регістру (латинському, національному), вся послідовність комбінацій, що передається після неї, деко­дується неправильно, для перемикання регістрів вибираються комбінації, найбільш захищені від дії завад (латинський ре­гістр — 11111, національний регістр — 00000).

Коди для передачі даних та обміну інформацією. При передачі даних, крім літер, цифрових, арифметичних і службових знаків міжнародного телеграфного коду № 2, необхідно передавати також не тільки малі, а й великі літери, додаткові розділові, службові та керуючі знаки. Розроблений для цієї мети міжна­родний семирозрядний стандартний код № 5 (табл. 6.3), який рекомендовано для передачі та оброблення інформації, побу­довано так, щоб будь-який знак його кодової таблиці можна відобразити семиелементною послідовністю, яка містить три Старші розряди, що відповідають стовпцю а₇а₆а_$, і чотири мо­лодші розряди, які відповідають рядку а₄а₃а₂а₁ (наприклад, лі­тері В відповідає кодова послідовність 1000010). При цьому в

								0	0 і	6 jo		1	T~l	1	T~~]
1 -^
	*ъ							0	0	1	1	0	0	1	1
	1 ^
								0	і]	, o|	1	0	■ 1І	ol	1^
	г
а11 а61 as		а„	а3	£l	а,		№	0	1	2	3	4	5	6	7
		0	0	0	0		0	NUL	JTC7)DLE	Space	0	-@-	P	V	-^
Ь '		0	0	0	1		1	(TC^SOH	DC,	»	1	A	Q	a	-aJ
г		0	0	1	0		2	(TC2)STX	DC?	•*	2	B	R	b	_lJ
		0	0	1	1		3	(ТС3) ETX	DC3	#£	3	C	S	с	s |
		0	1	0	0		4	(ТСД) EOT	DCd	$	4	D	T	d	t
<:		0	1	0	1		5	(ТСО ENQ	(ТСЙ) NACK	%	5	E	и	e	u |
г		0	1	1	0		6	(TCe) ACK	(TO,) SYNC	&	6	F	V	f	V |
Ії.:		0	1	1	1		7	BEL	(TC10) ETB	'1	7	G	w	9	w j
		1	0	0	0		8	(FEo) BS	CAN	(	8	H	X	h	X 1
1		1	0	0	1		9	(FE,) HT	EM	)	9	I	Y	і	Y
		1	0	1	0		10	(FE2)LF	SUB	*		J	z	J	z 1
f.		1	0	1	1		11	(FE3) VT	ESC " n	+		К	JL	k
		1	1	0	0		12	(FE*) FF	(ISa) FS		<	L		I
ft		1	1	0	1		13	(FE,) CR	(1S3) GS	_	=	M	j_	m
С-		1	1	1	0		14	SO	(IS,) RS		>	N	A	n
і		Hi	гп	ш	ґП		15	SI	(ISO US	/	?	O	~	о	del!

•Ї

разі необхідності простим виключенням старших розрядів мож­на дістати під множини комбінацій меншої розрядності.

Цей код у США використовується під назвою коду ASCII (або US ASCII) як засіб взаємодії з ЕОМ. Він дає змогу перетво­рювати машинні дані, записані в двійковому коді, на звичайні знаки (числа, літери), які можна роздрукувати та вивести на термінал. Оскільки восьмибітові коди застосовуються в ЕОМ значно частіше, ніж семибітові, в коді ASCII-8 восьмий (край­ній лівий) біт використовується як біт парності (1 — якщо праві сім бітів складають непарне число одиниць і 0 — при парному їх числі для перевірки правильності передачі даних. При вияв­ленні помилки користувачеві видається повідомлення Parity Error — помилка парності).

Міжнародний стандартний код № 5 логічно може бути поді­лений на чотири зони. До першої зони (колонки 0, 1) належать функціональні символи, за винятком символу DEL (витиран­ня, перебій), для якого відведено останнє місце (комбінація 1111111). Основна частина функціональних символів цієї зони поділяється на чотири групи:

• перша — для керування передачею інформації по каналах зв'язку (TCj... TC₁₀);

.?■! • друга — для керування друком (FE₀... FE₅); t • третя — для керування кінцевими пристроями (DCj... DC₄); +* • четверта — для роздільників інформації (ISj... IS₄). н Перша група містить символи зв'язку для керування переда­чею інформації по каналах зв'язку. Вони мають два призна-

116

117

чення: використовуються для обрамлення повідомлення у фор­мат, який легко розпізнається, або в послідовність, яка може оброблятися споживачем; застосовуються для керування пере­дачею даних у мережі.

Як відомо, текст — це інформаційний зміст повідомлення. Якщо воно досить тривале, то його, як правило, розбивають на кілька блоків, які передають один за одним по лінії зв'язку. За­лежно від системи, що використовується для передачі, перед бло­ками може бути заголовок, який повинен мати адресну та керу­ючу інформацію, що супроводжує текст повідомлення. Заголо­вок може містити відомості про пріоритет повідомлення, дату та час його відправлення, ідентифікатор лінії зв'язку, по якій передається повідомлення, відомості про ступінь секретності тощо. Отже, в заголовку подаються відомості про те, як пові­домлення має оброблятися на шляху від джерела до одержувача. Рішення про використання заголовка повідомлення, а також його зміст приймається на основі характеристик конкретної системи передачі даних і програмного забезпечення. Якщо по­відомлення містить, наприклад, чотири блоки тексту, то пер­ший його блок передається із заголовком, у якому подаються необхідні характеристики повідомлення, а всі наступні блоки передаються без заголовка.

Розглянемо призначення окремих символів зв'язку більш докладно.

Перша група. Символ TCj (початок заголовка) використо­вується як перший символ заголовка інформаційного повідом­лення і повідомляє одержувача, що інформація, яка подається після нього, має інтерпретуватися (тлумачитися) як заголовок повідомлення.

Аналогічно символ ТС₂ (початок тексту) розміщується на початку тексту і застосовується для позначення кінця заголовка, а також показує, що інформація, яка подається після нього, є текстом повідомлення.

Символ ТС₃ (кінець тексту) передається в кінці тексту й озна­чає, що повідомлення було передано повністю.

Символ ТС₄ (кінець передачі) використовується для зазна­чення кінця передачі одного або кількох текстів.

Символ ТС₅ (хто там?) застосовується для запиту відповіді віддаленої станції, причому відповідь може містити ідентифі­катор і статус станції.

Символ ТС₆ (підтвердження) передається приймачем як під­твердження прийому запиту передавача.

Символ ТС₇ (перший авторегістр) використовується для роз­ширення функцій керування передачею даних; при цьому він змінює значення обмеженої кількості символів, які передають-

ся безпосередньо за ним. До цих символів можуть належати тіль­ки графічні символи та символи зв'язку.

Символ ТС₈ (негативна квитанція) передається приймачем як негативна відповідь передавачу.

Символ ТС₉ (синхронізація) застосовується в синхронних си­стемах передачі за відсутності інформаційних символів для вста­новлення та підтримки синхронізації кінцевого устаткування.

Символ ТС₁₀ (кінець блока) використовується для зазначення кінця блока тоді, коли дані, що передаються, розбиваються на блоки.

Зазначимо, що в деяких системах при передачі багатоблоко-вого повідомлення символ ТС₃ (кінець тексту) має бути в кінці кожного блока для того, щоб одержувач міг скласти з блоків повне повідомлення.

Друга група. До цієї групи належать символи керування дру­ком, які використовуються при розміщенні інформації на дру­кованому аркуші або на екрані пристрою візуального зобра­ження з метою полегшення сприйняття даних. Перший символ FE₀ (повернення на крок) відповідає поверненню на крок і дає змогу повернути головку пристрою друку на один крок назад. Для пристроїв візуального зображення цей символ означає пе­реведення покажчика на одну позицію ліворуч.

Символ FEj (горизонтальна табуляція) дає змогу перемістити головку друку в задане положення в горизонтальному напрям­ку; символ FE₂ (переведення рядка) — в те саме положення в наступному рядку; символ FE₃ (вертикальна табуляція) — в те саме положення через кілька рядків у межах однієї сторінки; символ FE₄ (переведення формату) — в те саме положення на зумовленому рядку на іншій сторінці; символ FE₅ (повернення каретки) — в початкове положення рядка.

Третя група. До цієї групи належать символи керування при­строями, що встановлюють фізичні функції на терміналі. Так, символ DC, призначений для приєднання до терміналу касет­ного накопичувача; символ DC₂ — для вимикання цього нако-пичувача; символ DC₃ - для виведення інформації з пристрою візуального відображення на допоміжний пристрій друку, а сим­вол DC₄ — для блокування пристрою візуального зображення, щоб оператор не зміг вивести з нього дані.

Четверта група. Ця група символів має чотири роздільники інформації, призначені для логічного розмежовування інфор­мації з метою полегшення її оброблення на ЕОМ. Так, символ IS j використовується для розмежовування найменшого обсягу інформації і називається роздільником одиниць; символ IS₂ — для розмежовування підгруп інформації, які можуть містити кілька одиниць; символ IS₃ — для розмежовування підгруп ін-

118

119

формації, які можуть складатися з кількох підгруп, а символ IS₄ — для розмежовування файлів, які можуть містити кілька груп інформації.

Решту зон табл. 6.3 зайнято графічними знаками. її другу зону (колонки 2, 3) виділено для спеціальних математичних знаків, а також знаків пунктуації та цифр. У двох останніх зонах цієї таблиці розміщуються великі й малі латинські літери відпо­відно до вимог лексико-графічної впорядкованості (положен­ня цифр, знаків пунктуації та пробілу також вибрано з ураху­ванням цих вимог). Тут знаходяться й усі резервні позиції.

Знак «Пробіл» («Space») не друкується, але належить до чи­сла графічних і застосовується для поділу слів і переміщення позиції друку на один крок уперед. Цифри кодуються звичай­ним двійковим кодом. Побудова чотирирозрядних комбінацій для них виконується відкиданням трьох старших розрядів.

Є два методи декодування знаків у міжнародному стандарт­ному коді № 5. По-перше, можна застосувати їх двійкове по­дання (наприклад, послідовність 1010100 відповідає знаку Т). Інший метод полягає у використанні номерів рядків і стовпців для однозначного визначення конкретного знака (наприклад, запис 5/04 відповідатиме тому самому знаку Т, який знаходить­ся у п'ятому стовпці та четвертому рядку).

Відсутність у розглядуваному коді знаків, які відповідали б національному алфавіту (в тому разі, коли він відрізняється від латинського) не дає змоги широко використовувати його у країнах з нелатинськими алфавітами, в тому числі й у нашій країні. Тому на основі міжнародного стандартного коду № 5 було розроблено код [12, 43], в якому враховано особливості національного алфавіту (табл. 6.4). У цей код уведено націо­нальний регістр (український). Зручність використання такого семирозрядного коду в системах передачі даних полягає в про­стоті перетворення його на восьмирозрядний код з перевіркою на парність, що дає змогу підвищити завадостійкість передачі інформації по каналах із завадами.

Подальший розвиток кодів обчислювальних машин і апара­тури передачі даних пов'язаний зі співробітництвом у 70-ті роки XX ст. країн Ради Економічної Взаємодопомоги у сфері розроб­ки та вдосконалення обчислювальної техніки, завдяки чому було розроблено і впроваджено комплекс програмно-сумісних обчи­слювальних машин третього покоління — Єдиної системи ЕОМ.

Одними із засобів забезпечення їх сумісності є прийняті фор­ма та формати подання даних. Структурною одиницею тут ви­ступає восьмибітний байт. При цьому використовуються такі коди: КОІ-7 і КОІ-8 — для обміну інформацією; КПК-12 — для подання даних на перфокартах; ДКОІ — внутрішній.

120

Код КОІ-7 розроблено на основі семирозрядного стандарт­ного коду [12,43], в якому враховано вимоги міжнародного стан­дарту ІСО МС 646. Семирозрядний код КОІ-7Н₀ містить 128 знаків міжнародного алфавітно-цифрового набору. Індекс «0» у позначенні Н_р указує місце цього коду при перекодуванні його в код КОІ-8: він розміщується в лівій частині кодової таблиці КОІ-8. При цьому старшим буде розряд 0.

Семирозрядний код КОІ-7Н! також містить 128 знаків: у стовп­цях 0... З розміщуються символи, що відповідають знакам кодо­вої таблиці КОІ-7Н₀, а в стовпцях 4...7 — великі та малі літери національного алфавіту. Індекс «1» у позначенні Н, указує місце цього коду при перекодуванні його в код КОІ-8: він розміщується в правій частині кодової таблиці КОІ-8 під восьмим розрядом 1. Семирозрядний код КОІ-7С, містить 32 кодові комбінації для передачі додаткових керуючих знаків. Індекс «1» у позначенні С, указує місце цього коду при перекодуванні його в код КОІ-8: він розміщується в правій частині кодової таблиці КОІ-8 під вось­мим розрядом 1.

Якщо під час запису інформації в послідовності кодованих знаків необхідно виконати перехід від коду КОІ-7Н₀ до коду KOI-7Hj і навпаки, то подаються спеціальні кодові комбінації-«ВИХ» — 0001110 та «ВХ» — 0001111. Відсутність на початку тексту керуючих знаків «ВИХ» і «ВХ» рівнозначно наявності там керуючого знака «ВХ».

Коди КОІ-7Н₀, KOI-7Hj і КОІ-7С₁ дають змогу доповнювати їх восьмим розрядом для виявлення помилок в інформації. Це ро­биться перевіркою на парність семирозрядної кодової комбінації. Сукупність названих кодів з додатковим восьмим розрядом у кодовій комбінації утворює восьмирозрядний код КОІ-8.

Двійковий код ДКОІ для оброблення інформації розробле­но на основі універсального міжнародного коду EBCDIC (Exended Binary Disimal Interchage Code) із включенням літер національного алфавіту [43].

Код КПК-12 для перфокарт [43] призначений для занесення інформації на 12-позиційні перфокарти пристроїв підготовки введення-виведення даних. Він містить 256 кодових комбіна­цій, які будуються на основі матриці 16 х 16. У кодовій таблиці виключено літери національного алфавіту, що мають однако­ве написання з латинськими (наприклад С, К, Р та ін.).