6.Позитивізм г.Спенсера.

Праці – «Ідея еволюції», «Синтетична філософія». Наука і філософія. Філософія є «знання, яке переходить межі звичайного знання. Наука займається співіснуванням і послідовністю явищ, групуючи їх спочатку в узагальнення простого або нижчого порядку та переходячи потім поступово до узагальнень більш високих і широких. Тому філософія є таке знання, що має найвищий ступінь всезагальності, наука ж є лише сім'я наук і позначає лише сукупність знання. Філософія складається із загальних істин, законів, висновків наук. Якщо наука є лише частково об'єднане знання, то філософія - цілком об'єднане знання. Якщо філософія є наукове знання, то вищого рівня спільності.

Класифікація наук. Продовжує зусилля О. Конта, намагаючись покращити і вдосконалити його систему. Згідно Г. Спенсеру, О. Конт допустив двояку помилку: по-перше, він змішав загальне з абстрактним, а по-друге, не виокремив психологію як самостійну науку. Внаслідок змішування загального з абстрактним виявилось, що науки, які посідають вищі місця у системі О. Конта, відрізняються більш загальним, а не абстрактним характером, а явища, які досліджуються ними, більш розповсюджені, але не більш абстрактні. Наприклад, астрономія конкретніша фізики, а фізика не абстрактніша хімії.

Психологію ж, вважає Г. Спенсер, слід виокремити з біології і безпосередньо за нею поставити соціологію, оскільки соціальні факти більш залежні від психічних, а не біологічних властивостей людей. Принцип класифікації - сходження від абстрактного до конкретного. Г. Спенсер замінює лінійний порядок наук розподілом їх на групи. Він виокремлює три групи наук: абстрактні, абстрактно-конкретні та конкретні.

Перша група охоплює абстрактні науки, тобто науки, що вивчають форми, у яких явища постають перед нами, - логіка, математика. Друга - абстрактно-конкретні науки, тобто науки, що вивчають самі явища у їх елементах - механіка, фізика, хімія і т. д. Третя - конкретні, тобто науки, що вивчають самі явища в цілому - астрономія, геологія, біологія, психологія, соціологія.

Еволюція Філософія повинна виходити з найзагальніших істин, які формулюються у термінах: матерія, рух і сила. Звідси три основні принципи, властиві всім наукам: принцип незнищенності матерії, принцип неперервності руху та принцип постійності сили. Рух завжди направляється по лінії найбільшого притягнення і найменшого опору, а також має певну ритмічність або періодичність.

Далі Г. Спенсер встановлює загальний закон - закон неперервного перерозподілу матерії і руху. Цей закон, що притаманний усім явищам досвіду і виражає єдність знання - законом еволюції. Еволюція має універсальний характер, що уможливлює розуміння будь-якого явища.

Еволюція є перехід від незв'язності до зв'язності, інтеграція чи концентрація матерії, поєднання в одне ціле елементів, що знаходились раніше у розсіяному стані. Наприклад, утворення хмари з сукупності окремих частинок водяної пари тощо. По-друге, еволюція є диференціація, перехід від однорідного до різнорідного. Наприклад, утворення різних тіл Сонячної системи з туманності тощо. По-третє, еволюція є зро­стання впорядкованості, перехід від невизначеності до визначеності. На­приклад, впорядкованість Сонячної системи тощо. Досягнення еволюцією своєї межі - рівноваги - є загальним законом, пануючим у всьому Всесвіті. Рівновага може порушуватися і тоді еволюція здійснює наступний цикл за вказаним законом. Але, згідно Г. Спенсеру, окрім перетворень, що здійснює еволюція, є протилежні процеси, які пов'язані з розпадом. Якщо еволюція є процес, що завжди полягає в інтеграції матерії і розсіюванні руху, то розпад - поглинення руху і дезінтеграція матерії.