
- •2.Гегельянство : праве та ліве.
- •3.Науковчення Больцано.
- •4. Позитивізм і його основні філософські принципи.
- •5.Позитивізм о.Конта.
- •6.Позитивізм г.Спенсера.
- •7. Класифікація наук в позитивізмі.
- •8.Принцип економії мислення. Місце і функції науки в світлі цього принципу.
- •9. Життєвий ряд і теорія пізнання
- •10.Інтроекція і теорія принципової координації.
- •11. Вченя е.Маха про «нейтральність досвіду» (елементи, комплекси елементів).
- •13. Виникнення і сутність прагматизму.
- •14. Теорія сумніву-віри ч. Пірса. Біологічна інтерпретація пізнання в прагматизмі. Метод науки.
- •15. Теорія значення. Принцип Пірса.
- •16. Вчення про істину в прагматизмі.
- •17. Виникнення і сутність неокантіанства.
- •18. Марбургська школа неокантіанства.
- •19.Вчення про «річ у собі» Марбургської школи.
- •20. Баденська школа неокантіанства. 21. Методологія філософських досліджень Баденської школи.
- •22.Етичний соціалізм.
- •23. Вчення про цінності Ріккерта.
- •24. Історико-філософська концепція Віндельбанда. 65. Віндельбанд «История философии»
- •25. Віндельбанд про предмет філософії. 63. Віндельбанд «о предмете философии»
- •26. Фікціоналізм г.Файхінгера
- •27.Вчення про розвиток в західній філософії.
- •28.Виникнення і сутність неогегельянства
- •29. Система «філософії духу» б.Кроче.
- •30. «Актуалізм» д.Джентіле
- •32. Філософія Франца Брентано
- •33. Раціоналізм і ірраціоналізм. Раціональне і ірраціональне.
- •34. Три стадії одиничного (с. Кіркегор)
- •35. Вчення а.Шопенгауера про Волю.
- •36.Вчення а.Шопенгауера про Волю в природі.
- •37. А.Шопенгауер про світ як уявлення
- •38.Етичне вчення а.Шопенгауера.
- •39. Вчення Шопенгауэра і Ніцше про волю.
- •40. Філософія несвідомого е. Фон Гартмана.
- •41.Філософська еволюція ф.Ніцше.
- •43.Вчення а.Шопенгауера і ф.Ніцше про людину.
- •44.Ідея «надлюдини» ф.Ніцше.
- •45. Місце і значення вчень а.Шопенгауера і ф.Ніцше в історії філософії
- •46. Вчення ф.Ніцше в тлумаченні к.Ясперса.
- •47.Вчення ф.Ніцше в тлумаченні м.Гайдеггера.
- •48.49.Філософія і світогляд. Методологія досліджень (в.Дільтей).
- •50.Історико-філософська концепція в.Дільтея.
- •51. Філософія життя г.Зіммеля.
- •52.Поняття «життя» у вченнях в.Дільтея і г.Зіммеля.
- •53.Філософія культури о.Шпенглера. Тлумачення к.Ясперсом циклічності культур.
- •54. Вчення Бергсона про інтуїцію.
- •55. Вчення Бергсона про час і тривалість.
- •56. Концепція еволюції Бергсона
- •57. Сучасна філософська антропологія
- •59. Вчення Шелера про людину
- •60.Філософія людини е.Кассірера.
- •61.Г.Спенсер: «Основные начала».
- •61(1) Сучасна філософська культурантропологія
- •62. Філософсько-антропологічне вчення м.Шелера і феноменологія.
- •62(1). Джеймс «Прагматизм».
- •63. Віндельбанд «о предмете философии»
- •65. Віндельбанд «История философии»
- •66. Г. Ріккерт «о понятии философии».
- •67.Г.Ріккерт: «Науки о природе й науки о культуре».
- •68 Риккерт «о системе ценностей»
- •69.Г.Ріккерт: «Философия жизни» (1920).
- •70.Е.Кассірер: «Опьіт о человеке».
- •71. Кьеркегор «Страх і трепет»
- •72. А.Шопенгауер: «Світ як воля і уявлення». Кн.І.Iіі.
- •73. А.Шопенгауер: «Світ як воля і уявлення». Кн.Іі.IV
- •74.А.Шопенгауер: «о воле в природе».
- •75. А.Шопенгауер: «Две основні проблеми етики».
- •76.Ф.Ніцше: «Воля к власти». Нігілізм.
- •77.Ф.Ніцше: «Генеалогия морали».
- •78.Ф.Ніцше: «По ту сторону добра й зла».
- •79.Ф.Ніцше: «Так говорил Заратустра». Основні ідеї.
- •80.К.Ясперс: «Ніцше й християнство».
- •81.М.Гайдеггер: «Европейский нигилизм».
- •82. В.Дільтей: «Типи мировоззрения й обнаружения их в метафизических системах».
- •83.В.Дільтей: «Описова психологія».
- •84.Г.Зіммель «Созерцание жизни».
- •85. Шпенглер. «Занепад Європи»
- •86. Шпенглер «Людина і техніка».
- •87. А.Бергсон: «Творча еволюція».
- •88. А.Бергсон: «Два джерела моралі та релігії».
- •89. М.Бубер «Проблема людини»
- •90. М.Шелер: «Положення людини у космосі». Поривання, дух, феноменологічний аспект.
63. Віндельбанд «о предмете философии»
Заслугою Віндельбанда є спроба дати нове висвітлення і вирішення основним проблемам філософії, і перш за все проблемі її предмету. Заперечуючи традиційне уявлення про філософію як про науку про найзагальніші закони дійсності, Віндельбанд вказав новий шлях і новий предмет, обумовлений ходом розвитку культури. Культурна проблема кладе початок руху, лозунгом якого була «переоцінка всіх цінностей».
Предмет філософії: філософія – критична наука про загальнообов’язкові цінності. Метод філософії – критицизм. Розрізняє судження і оцінки. Теоретичні судження встановлюються спеціальними науками. Оцінки становлять предмет філософії. Виділяє три види загальних оцінок: істинне/хибне, добре/зле, прекрасне/потворне, відповідно до яких існують три науки: логіка, етика, естетика. Предметом дана філософія робить сукупність всіх наук. Філософія досліджує ті підвалини, на які спирається цінність уявлень як істин, без відношення до їх походження та розвитку. Філософія стає загальним дослідженням цінностей. Філософія – критична наука (метод) про загальнообов’язкові цінності (предмет).
Там, де емпірична свідомість відкриває в собі необхідність загальнозначущого, вона наштовхується на «нормативну свідомість». Нормативна свідомість – абсолютно незалежна від емпіричної свідомості. Ця «нормативна свідомість» являє собою систему норм, які будучи значимими об’єктивно, значимі і суб’єктивно. У відповідності з цими нормами визначається цінність реального. У повсякденній мові нормативна свідомість – це «розум», те що має бути значимим, піднятися над особистістю. Для нашого пізнання нормативна свідомість залишається ідеалом, тінню, якою ми не можемо заволодіти, а впевненість у реальному існуванні абсолютної нормативної свідомості – це особиста віра.
Завдання філософії – виявити, що заслуговує значення істинного, доброго, прекрасного і виробити норми для наук, моралі, естетичного життя. Виявити в хаосі реально існуючих цінностей лише ті, які мусять бути загальнообов’язковими нормами, яким притаманна необхідність нормативної свідомості. Філософія – проникнення в нормативну свідомість і наукове дослідження, які елементи змісту та форми емпіричної свідомості набувають цінності нормативної свідомості. Філософія - наука про нормативну свідомість. Критична філософія є наукою про необхідні та загальнозначущі визначення цінностей.
Універсальні цінності істини, краси, добра існують і проявляються як норми в усіх сферах мислення, волевиявлення та почування, оскільки укорінені в нормативній свідомості. Вони не мають реального існування, вони апріорні, трансцендентні. Нормативна свідомість – є системою норм для різних сфер культурного життя – най кого, етичного, естетичного. Історія філософії – це спроба вияву нормативної свідомості та оволодіння нею. Історичний процес – вияснення свідомістю цих норм. Історико-філософська наука має перед собою завдання: на емпіричному матеріалі, вивчити окремі філософські вчення, виявити і прослідкувати процес становлення цих норм та довести їх до свідомості індивіда та суспільства. Історія філософії має показати поступовий прогрес «наукового духу», який призначений вирішити це завдання.
64??????????????????????????????????????????????????????????????