59. Вчення Шелера про людину

Під філософською антропологією М. Шелер розуміє фундаментальну науку про:

• сутність і сутнісну структуру людини;

• взаємопов'язаність людини із царством природи як основою всього сущого;

• метафізичне сутнісне походження людини; фізичні, психічні й духовні прояви людського у світі;

• основні напрямки й закони біологічного, психічного, духовно-історичного й соціального розвитку. М. Шелер вважав, що особливе становище людини може бути зрозумілим тільки тоді, коли розглянути всю будову біопсихічного світу.

У роботі «Місце людини в космосі» М. Шелер поставив такі питання: 1) Якщо тварина має інтелект, то чи відрізняється він принципово від людського? 2) Чи виникає дух тільки завдяки витісненню, сублімації, чи завдяки їм він лише одержує енергію? Згідно з М. Шелером, людське існування не є простим запереченням тваринного способу існування, не є його продовженням, що відрізняється тільки ступенем складності енергії і здібностей. Людина — принципово інша істота, особливістю якої є духовність.

Завдяки духовності світ в особі людини піднімається на рівень самосвідомості. Усе, що становить дух і розум, не має самостійного метафізичного походження, не підпорядковується найпростішим законам буття, а є винятковим породженням психічних здібностей.

М. Шелер розглядав усемогутній, але «сліпий життєвий прорив» і всеосяжний «дух» як основні принципи людського буття. Дух, який конституює людину, стає могутньою силою. Людина спроможна стати «над світом», органічна «неоснащеність» компенсується позажиттєвим «духом». Людина може «піднестися над собою» як живою істотою і зробити предметом свого пізнання все, у тому числі й саме буття.

М. Шелер вплинув на розвиток філософії, ставши сполучною ланкою між філософією життя й екзистенціалізмом. Він виділяє п'ять типів антропологічних учень: 1)європейсько-християнську доктрину; 2) антично-грецьку доктрину; 3) натуралістичну; 4) теорію декадансу; 5) концепцію надлюдини.

У людині Шелер виділяє не стільки творче, скільки розумне начало. Тільки завдяки розуму людина спроможна зрозуміти й сприйняти все існуюче таким, яким воно є насправді. Він виділяє чотири особливості людини розумної: 1) Несе в собі деяку божественну активність, якої немає в інших об'єктах живої природи. 2) Ця активність перетворює Хаос у Космос, вона онтологічне є тим, що забезпечує адекватне розуміння світу. 3) Ця сила є логос, що не залежить ні від інстинктів, ні від чуттєвості. 4) Вона є абсолютною сталою з погляду історії і місця людини в ній.

60.Філософія людини е.Кассірера.

Зрозуміти культуру, на думку Касирера, означає зрозуміти сутність людини, отож філософія символічних форм стає філософією людини або філософською антропологією, багато в чому під впливом ідей М. Шелера. Загалом метод Шелера (який обрав шлях десимволізації) заснований на “відчуванні”, він вимагає йти від символів до речей, і тому цілком протилежний методові Касирера, наскрізь логічному, такому, що йде від речей до символів. Культура – продукт діяльності людського духу. Культура як результат діяльності людського не є якимось довільним накопиченням різноманітних індивідуальних фактів. Культура притаманна строга логічна структура. Отже, суть культури можна редукувати до двох аспектів: творення культури людським духом і цілісність культури або єдність культурних форм (мови, міфи, релігії, мистецтва, наукові теорії). Одна культурна форма не редукується до іншої. Символ є спільним чинником для всіх культурних форм. У символі культурні форми «схоплені» у їх єдності, яка тим не менше, дозволяє зберігати їх своєрідність.

Кассірер у творі «Введення у філософію культури» аналізує основні з існуючих в історії концепції людини і приходить до висновку, що «символ - ключ до природи людини». У людини між системою рецепторів і ефекторів, які є у всіх видів тварин, є і третя ланка, яку можна назвати символічною системою («Досвід про людину»). Це нове надбання цілком перетворило все людське життя. У порівнянні з іншими тваринами людина живе не просто в більш широкій реальності - вона живе як би в новому вимірі реальності». Людина живе відтепер не тільки у фізичному, а й у символічному універсумі. Мова, міф, мистецтво, релігія - частини цього універсуму, ті різні ниті, з яких сплітається символічна сіть людського досвіду. За Кассирером людина, замість того щоб звернутися до самих речей, постійно звернена на саму себе. Вона настільки занурена в лінгвістичні форми, художні образи, міфічні символи або релігійні ритуали, що не може нічого бачити і знати без втручання цього штучного посередника. Так справа йде не тільки в теоретичній, а й практичній сфері. Навіть тут людина не може жити у світі строгих фактів або згідно зі своїми безпосередніми бажаннями і потребами. Вона живе, скоріше, серед уявних емоцій, в надіях і страхах, серед ілюзій і їх втрат.

Людина, за переконанням Касирера, є animal symbolicum. Навіть якщо вона закинута на периферію своїх можливостей, вона залишається “символічною твариною”, яка конструює світу символічних образах. І філософія символічних форм перетворюється на філософію культурних форм, усередині яких здійснюється функціонування символів. Всім символічним формам притаманний динамічний характер, оскільки кожна символічна форма є процес конструювання нових форм. Символічні форми конструюють і організовують людський культурний світ. Теорія людини є доповненням і продовженям теорії культури, оскільки зрозуміти культуру означає зрозуміти сутність людини.

Касірер, кажучи про те, чим відрізняється людина від інших тварин, приходить до висновку, що відмінність людини полягає в тому, що вона здатна символічно мислити, тобто створювати символи для деяких образів, забезпечуючи тим самим їм більш об'єктивне значення та можливість до об'єктивного сприйняття іншими людьми. Символічні системи людей значно спрощують їхню взаємодію як виду, що і вирізняє їх з поміж інших тварин. Здатність людини мислити символічно ставить її на більш високе положення у тваринному царстві, забезпечуючи можливість до розвитку цивілізації.