- •2.Гегельянство : праве та ліве.
- •3.Науковчення Больцано.
- •4. Позитивізм і його основні філософські принципи.
- •5.Позитивізм о.Конта.
- •6.Позитивізм г.Спенсера.
- •7. Класифікація наук в позитивізмі.
- •8.Принцип економії мислення. Місце і функції науки в світлі цього принципу.
- •9. Життєвий ряд і теорія пізнання
- •10.Інтроекція і теорія принципової координації.
- •11. Вченя е.Маха про «нейтральність досвіду» (елементи, комплекси елементів).
- •13. Виникнення і сутність прагматизму.
- •14. Теорія сумніву-віри ч. Пірса. Біологічна інтерпретація пізнання в прагматизмі. Метод науки.
- •15. Теорія значення. Принцип Пірса.
- •16. Вчення про істину в прагматизмі.
- •17. Виникнення і сутність неокантіанства.
- •18. Марбургська школа неокантіанства.
- •19.Вчення про «річ у собі» Марбургської школи.
- •20. Баденська школа неокантіанства. 21. Методологія філософських досліджень Баденської школи.
- •22.Етичний соціалізм.
- •23. Вчення про цінності Ріккерта.
- •24. Історико-філософська концепція Віндельбанда. 65. Віндельбанд «История философии»
- •25. Віндельбанд про предмет філософії. 63. Віндельбанд «о предмете философии»
- •26. Фікціоналізм г.Файхінгера
- •27.Вчення про розвиток в західній філософії.
- •28.Виникнення і сутність неогегельянства
- •29. Система «філософії духу» б.Кроче.
- •30. «Актуалізм» д.Джентіле
- •32. Філософія Франца Брентано
- •33. Раціоналізм і ірраціоналізм. Раціональне і ірраціональне.
- •34. Три стадії одиничного (с. Кіркегор)
- •35. Вчення а.Шопенгауера про Волю.
- •36.Вчення а.Шопенгауера про Волю в природі.
- •37. А.Шопенгауер про світ як уявлення
- •38.Етичне вчення а.Шопенгауера.
- •39. Вчення Шопенгауэра і Ніцше про волю.
- •40. Філософія несвідомого е. Фон Гартмана.
- •41.Філософська еволюція ф.Ніцше.
- •43.Вчення а.Шопенгауера і ф.Ніцше про людину.
- •44.Ідея «надлюдини» ф.Ніцше.
- •45. Місце і значення вчень а.Шопенгауера і ф.Ніцше в історії філософії
- •46. Вчення ф.Ніцше в тлумаченні к.Ясперса.
- •47.Вчення ф.Ніцше в тлумаченні м.Гайдеггера.
- •48.49.Філософія і світогляд. Методологія досліджень (в.Дільтей).
- •50.Історико-філософська концепція в.Дільтея.
- •51. Філософія життя г.Зіммеля.
- •52.Поняття «життя» у вченнях в.Дільтея і г.Зіммеля.
- •53.Філософія культури о.Шпенглера. Тлумачення к.Ясперсом циклічності культур.
- •54. Вчення Бергсона про інтуїцію.
- •55. Вчення Бергсона про час і тривалість.
- •56. Концепція еволюції Бергсона
- •57. Сучасна філософська антропологія
- •59. Вчення Шелера про людину
- •60.Філософія людини е.Кассірера.
- •61.Г.Спенсер: «Основные начала».
- •61(1) Сучасна філософська культурантропологія
- •62. Філософсько-антропологічне вчення м.Шелера і феноменологія.
- •62(1). Джеймс «Прагматизм».
- •63. Віндельбанд «о предмете философии»
- •65. Віндельбанд «История философии»
- •66. Г. Ріккерт «о понятии философии».
- •67.Г.Ріккерт: «Науки о природе й науки о культуре».
- •68 Риккерт «о системе ценностей»
- •69.Г.Ріккерт: «Философия жизни» (1920).
- •70.Е.Кассірер: «Опьіт о человеке».
- •71. Кьеркегор «Страх і трепет»
- •72. А.Шопенгауер: «Світ як воля і уявлення». Кн.І.Iіі.
- •73. А.Шопенгауер: «Світ як воля і уявлення». Кн.Іі.IV
- •74.А.Шопенгауер: «о воле в природе».
- •75. А.Шопенгауер: «Две основні проблеми етики».
- •76.Ф.Ніцше: «Воля к власти». Нігілізм.
- •77.Ф.Ніцше: «Генеалогия морали».
- •78.Ф.Ніцше: «По ту сторону добра й зла».
- •79.Ф.Ніцше: «Так говорил Заратустра». Основні ідеї.
- •80.К.Ясперс: «Ніцше й християнство».
- •81.М.Гайдеггер: «Европейский нигилизм».
- •82. В.Дільтей: «Типи мировоззрения й обнаружения их в метафизических системах».
- •83.В.Дільтей: «Описова психологія».
- •84.Г.Зіммель «Созерцание жизни».
- •85. Шпенглер. «Занепад Європи»
- •86. Шпенглер «Людина і техніка».
- •87. А.Бергсон: «Творча еволюція».
- •88. А.Бергсон: «Два джерела моралі та релігії».
- •89. М.Бубер «Проблема людини»
- •90. М.Шелер: «Положення людини у космосі». Поривання, дух, феноменологічний аспект.
5.Позитивізм о.Конта.
Праці – «Курс позитивної філософії», «Дух позитивної філософії», «Система позитивної політики».
Закон трьох стадій. Закон трьох стадій визначає ті етапи, що проходить людство у своєму розумовому розвитку. Ці стадії з необхідністю змінюють одна одну. Стадія теологічна або фіктивна; стадія метафізична або абстрактна; стадія наукова або позитивна. Людський розум по самій своїй природі у кожному зі своїх досліджень користується послідовно трьома методами мислення: методом теологічним, метафізичним і, позитивним.
Теологічний стан людського розуму характеризується пануванням релігійного світогляду. Людський розум прагне до абсолютного знання, до пояснення різноманітних явищ втручанням надприродних факторів. Теологічна стадія розподіляється на три етапи: фетишизм, політеїзм і монотеїзм.
Метафізичний стан людського розуму характеризується, як і теологічний, прагненням до абсолютного знання про світ. Але пояснення явищ світу досягається метафізичними «першосутностями» речей. Головна її помилка, як і теології, полягає в тому, що вона прагне знайти абсолютні начала. Значення теології було вичерпано у католицизмі XIII-XIV ст. З того часу і до XIX століття панувала метафізика.
Позитивний стан людського розуму характеризується тим, що він відмовляється і від теологічних, і від метафізичних питань і спрямовує себе на дослідження позитивного знання, накопиченого окремими науками. Отже, лише на позитивній стадії людський розум, зрозумівши неможливість досягнення абсолютного знання шукає і відкриває їх діючі закони.
Закон трьох стадій - універсальний, оскільки він підтверджує і розвиток людини (кожний з нас - «теолог у дитинстві, метафізик у юності й фізик у зрілості» ), і історію суспільства (перша стадія - військова, друга - перехідна, а третя -науково-промислова) і т. д.
Філософія і наука. О. Конт визначає зміст слова «позитивне» як «реальне», «корисне», «достовірне», «точне» і «позитивне. Ці ознаки протиставлені «химеричному», «негідному», «сумнівному», нечіткому і негативному. Уся метафізична стадія, тобто уся історія філософії, є «химеричною», негідною», «сумнівною», «смутною», «негативною». Тому потрібна реформа філософії, внаслідок якої вона предстане як «реальне», «корисне», «договірне», «точне», «позитивне» знання. Уся «традиційна» філософія як «метафізична» повинна бути замінена безпосередньо спеціальними науками.
Позитивна філософія строго спирається на факти. Факт розуміється, як те, що безпосередньо спостерігається чи переживається. Наука розглядає факти як такі, що співіснують і слідують один за одним. Наука лише описує дані досвіду, а не пояснює їх. Філософія ж зберігається як така дисципліна, завдання якої зводиться до систематизації, об'єднання окремих наук і зведення їх до єдності.
Класифікація наук розмежовує теоретичне і прикладне знання. Але він досліджує лише теоретичні науки, які розподіляються на абстрактні і конкретні. До конкретних або описових наук відносяться такі, які займаються предметними комбінаціями різних явищ, наприклад, іхтіологія, мінералогія тощо. Під класифікацію підпадають абстрактні науки - лише природничі науки, які складають основу конкретних. Абстрактні науки прагнуть до відкриття законів, на яких грунтуються різноманітні класи явищ. Лише ці науки досягли позитивної стадії. Основне правило класифікації - то принципи сходження від простого до складного і від абстрактного до конкретного.
У своїй системі класифікації О. Конт покладає у основу ті науки, які вивчають найзагальніші, притаманні усім тілам властивості; то є математика, яка розпадається на аналіз (загальна арифметика), який досліджує абстрактні відношення величин, і на геометрію, яка досліджує просторові величини і тому, за Контом, належить до природничих наук. За геометрією Конт покладає науку про рух тіл - механіку; за нею слідує наука про світові тіла і світові системи у їх зв'язку - астрономія; за нею - дослідження рухів навколоземних тіл і їх частин - фізика; за фізикою - наука, яка досліджує зміни, визначені якісними властивостями речовини - хімія. Потім біологія, яка досліджує індивідуальні життєві явища, що виникають на основі фізичних і хімічних властивостей відомих тіл. Над біологією, як остаточний член цілого - вчення про об'єднання багатьох живих індивідів у суспільстві і його зміни - соціологія, яка, як і саме поняття, започаткована О. Контом.
