24. Історико-філософська концепція Віндельбанда. 65. Віндельбанд «История философии»

Для баденської школи характерне звернення до сфери культури та обґрунтування умов і можливостей історичного пізнання. Віндельбанд перш за все відомий як історик філософії, написав «Історію стародавньої філософії» та «Історію нової філософії» - всесторонні курси для вивчення історії філософії. В своїх роботах Віндельбанд розглядає філософію як наукову методологію, яка займається логічним аналізом структури знання і намагається створити методологію історичного знання.

Віндельбанд прийшов до висновку, що розрізнення «наук про природу» та «наук про дух» визначається не предметом, а методом. Доцільніше говорити не про розрізнення наук, а про розрізнення методів, із яких один спрямований на виявлення загальних законів - номотетичний, а інший – на опис індивідуальних явищ - ідіографічний. Віндельбанд-філософ – мав власне розуміння філософії як всезагальної науки про цінності, а як історик філософії усвідомлював недоцільність цього визначення по відношенню до всього багатства явищ культури, що об’єднується під іменем філософії. Неможливо дати всезагального визначення філософії ні через специфіку метода, ні через своєрідність предмета, ні через відношення до інших областей культури, місце в суспільстві, соціальне значення. Історія філософії стикається зі складною проблемою, викликаною відсутністю єдиного предмета у окремих «філософій», в результаті чого вона може бути історією прогресу в осягненні цього предмета. Але філософія завжди давала усвідомлене вираження діяльності людського розуму, перетворюючи її продукти із першопочаткової форми поглядів, почуттів і прагнень в форму понять. Таким чином історія філософії - це процес розробки європейських народів і втіленя в наукових поняттях їхнього світогляду та відношення до життя. Історія філософії підтверджує, що історія є царством індивідуальностей, неповторюваних та відособлених одиниць. Віндельбанд був переконаним, що для розуміння інтелектуального буття сучасного йому європейського світу найголовнішим є досвід давньогрецької філософії та його інтерпретація.

Факторами історико-філософського процесу є: 1)прагматичний фактор – умови людського існування відновлюють вічні і незмінні «загадки людського духу»; 2) культ-істор – філос. вчення визначається культ-істор.умовами і суспільними потребами; 3) індивідуально-психологічний – іст-філ.процес як індивідуальна творчість особистостей. Завдання іст-філ. дослідження: 1) встановити дані, які можна отримати про життя, інтелектуальний розвиток, вчення філософів з наявних в розпорядженні джерел; 2) відновити з цього матеріалу генетичний процес такою мірою, щоб для кожного філософа була виявлена залежність його вчення від попередників та ідей даної доби, його власної натури, освіти; 3) оцінити значення вчення стосовно загального результату історії філософії. Методи історії філософії: 1) наївний описовий – з іст.точністю викласти те, що навчали окремі філософи; 2) генетичний метод пояснення: - психологічне пояснення – зображення особистості та індивідуальної долі філософів як фактичні причини їх поглядів; - прагматичний прийом – пояснення вчення філософа у суперечностях і невирішених завданнях його попередників; - культурно-історичний погляд – бачить у філ..системах прогресуючий процес сукупного духовного розвитку людства (Віндельбанд, Куно Фішер); 3) умоглядний метод критики – характеризує різні фази філософського розвитку тим внеском, який він зробив у цю систему. Історія філософії мусить критично оцінювати внесок вчень у загальний розвиток філософії, світогляду. Критика має здійснюватись іманентно, керуючись принципами: формально-логічної послідовності та науковим значенням кожного погляду. Історія філософії – як історія проблем і понять. Проблеми: теоретичні (пізнання дійсності, аналіз пізнання. Окремі сфери дійсності – природа – космологічні проблеми та психологія, та історія. Дослідження пізнання здійснюється логікою, методологією, теорією пізнання).; практичні (філософія історії; ті, які виникли в процесі цілеспрямованої діяльності – психологія, етика, естетика, соціологія, філософія релігії). Періодизація: - філ..греків 600- 322р. до н.е.; - еллінсько-римська – смерть Аристотеля – кінець неоплатонізму; - Середньовіччя – Августин- Кузанський; - доба Відродження XV-XII; - Просвітництво – Локк- смерть Лессінга; - Нім.філ – Кант – Гегель; - філософія ХІХ ст. Віндельбанда справедливо можна назвати істориком філософії за створення ним цілісної теорії історико-філософського процесу.