24. Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів в готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.
П
ідприємство
є ринково-виробничою системою. Воно в
одночас виступає у ролі споживача
факторів виробництва, та виробника і
продавця продукції на ринку товарів і
послуг. Ресурси
або фактори виробництва
– це блага, які потрібно придбати
підприємству для забезпечення випуску
інших благ – готової продукції.
Розрізняють такі групи факторів
виробництва: праця
– всі розумові та фізичні витрати, що
здійснюються в процесі виробництва,
капітал
– засоби
виробництва, будівлі, споруди, устаткування
тощо, природні
ресурси –
все, що може бути використане у виробництві
в натуральному стані, без обробки. Як і
в інших системах підприємство має свої
входи та виходи. На вході в підприємство
– фактори виробництва, а на виході –
кінцеві результати: товари або послуги
в грошовому вимірі. В залежності від
можливості підприємства змінювати
обсяг залучення ресурсів, виділяють
тир періоди. 1) Миттєвий – період
виробництва протягом якого не може
бути змінений жоден з факторів, 2)
Короткостроковий – період у виробничій
діяльності підприємства, протягом якого
один з факторів розглядається як змінний,
а інші – постійні. 3) Довгостроковий –
період в діяльності підприємства,
достатній для зміни обсягів використання
всіх без винятку факторів виробництва.
В мікроекономіці виходять з того
припущення, що підприємство виробляє
лише один продукт. Підприємство діє
раціонально, тобто кожна фірма приймає
всі рішення задля єдиної мети - максимізації
прибутку. Досягнення цієї мети потребує
відповісти на питання: що виробляти?,
яким чином виробляти ?, для кого
призназначаються результати виробництва?.
Підприємство суверенне у прийнятті
рішень щодо власної діяльності, тобто
воно незалежно проводить свою виробничу
політику.
25. Частинна варіація факторів виробництва.
Часткова варіація факторів виробництва характеризує зміну випуску продукції залежно від зміни рівня застосування одного з факторів за незмінних обсягів застосування всіх інших.
Вона використовується для аналізу виробничої функції короткострокового періоду з одним або кількома змінними факторами. За вивчення частинної варіації факторів використовують поняття «загальний продукт», «середній продукт» і «граничний продукт».
У короткостроковому періоді, за часткової варіації факторів виробництва, підприємство, пристосовуючись до динаміки ринку, може змінити випуск продукції, маневруючи, насамперед, обсягами застосування змінних ресурсів.
Загальний (сукупний) продукт (Тotal Рroduct, ТР) — це максимально можливий випуск продукції у разі використання певної кількості змінного фактора і заданого обсягу постійних факторів. Зауважимо, що ТР — лише інше позначення випуску Q. Середній продукт (Аverage Рroduct, AP) — це обсяг сукупного продукту в розрахунку на одиницю певного фактора виробництва:
AP = TP/x
Середній продукт праці (АРL) фактично характеризує продуктивність праці, а середній продукт капіталу (АРK) — продуктивність капіталу (капіталовіддачу, фондовіддачу). Граничний продукт (Мarginal Рroduct, MP) — це приріст загального продукту (ΔТР), отриманий у разі використання додаткової одиниці витрат змінного фактора (Δх):
MP=∆TP/∆x
Відповідно граничний продукт праці розраховують за формулою
MPL=∆TP/∆L
а граничний продукт капіталу (у тому разі, коли капітал є змінним фактором) за формулою
MPk=∆TP/∆K.