66. Інституціональна природа фірми

За неоінституціональною теорією, фірма — це коаліція влас­ників скооперованих факторів виробництва, пов'язаних між собою контрактними зобов'язаннями, які направлені передусім на найкра­ще використання інтерспецифічних ресурсів та мінімізацію транс-акційних витрат1.

В основу фірми як економічної організації покладено систе­му контрактів, які укладаються між власниками певних ресурсів. Ре­сурси ділять на три групи:

1. Загальні ресурси, цінність яких не залежить від того, чи знаходяться вони в даній фірмі чи ні.

2. Специфічні ресурси, які всередині фірми цінуються ви­ще, ніж за її межами.

3. Інтерспецифічні ресурси — взаємодоповнюючі до най­більшого ефекту ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в даній фірмі.

Трансакційні витрати — це витрати у сфері обміну, пов'я­зані з передачею прав власності. Виділяють такі форми транс-акційних витрат:

1. Витрати, пов'язані з пошуком, збиранням, обробкою та аналізом економічної інформації.

2. Витрати, пов'язані з пошуком партнерів, веденням перего­ворів та укладанням контрактів.

3. Витрати, пов'язані із стандартизацією і контролем вико­нання вимог стандартів.

4. Витрати, пов'язані із захистом прав власності.

5. Витрати, пов'язані з опортуністською поведінкою парт­нерів, тобто невиконанням ними контрактних зобов'язань.

Унікальність інтерспецифічних ресурсів та різноманітність трансакційних витрат обумовлюють численність видів сучасних фірм.

67. Позаринкові зовнішні ефекти

Зовнішні ефекти (ефекти "третіх осіб") — це ситуація, ко­ли частина вигод або витрат, пов'язаних з виробництвом або спожи­ванням продукту, впливає на тих, хто не є безпосереднім виробником або споживачем продукту.

Негативні зовнішні ефекти виникають тоді, коли не всі ви­трати мають втілення в ціні, частину витрат виробник перекладає на плечі "третіх осіб", зменшуючи свої власні витрати. Наприклад, ви­робництво забруднювачів довкілля разом з виробництвом корисних благ.

Еі — точка рівноваги при умові, що виробники не відшкодову­ють витрати на знешкодження забруд­нювачів;

Ринкова рівновага характеризується більшим обсягом вироб­ництва та меншою ціною і не є ефективною з погляду суспільства. Втрати суспільства характеризуються трикутником ВЕ_іЕ_s. Явище не­ефективності ринкового механізму називається фіаско ринку.

Позитивний зовнішній ефект виникає тоді, коли діяльність одних економічних суб'єктів приносить вигоду деяким іншим, що не беруть участь у ринковій угоді.

Суспільною корисністю (SU) називається сукупна ко­рисність безпосередніх споживачів блага (PU) і третіх осіб (ЕU) за рахунок позитивних зовнішніх ефектів:

SU = PU + EU

Граничною індивідуальною корисністю (МРU) назива­ється додаткова корисність від придбання індивідом додаткової оди­ниці блага:

MPU = ΔPU/ΔQ

Граничною зовнішньою корисністю (МЕU) називається додаткова корисність для третіх осіб (які не платять за користування благами) при збільшенні споживання блага на одиницю:

MEU = ΔEU/ΔQ

Граничною суспільною корисністю (МSU) називається приріст сукупної суспільної корисності, що припадає на одиницю приросту блага:

MSU = ΔSU/ΔQ , MSU = MPU+MEU

Е фективний обсяг вироб­ництва для суспільства дося­гається в точці Е_s (рис. 17.2).

Однак ринковий механізм здатний досягти лише Е; (фіаско ринку). Площа ЕsE_iВ показує втрати суспільства від позитивно­го зовнішнього ефекту.

Ринковий механізм пропонує суспільству занижені обсяг виробництва та ціну (Е_i) порівняно суспільною рівновагою E_s.