4. Корисність і проблеми її виміру

Еокномічна теорія припускає, що метою б-якої економічної діяльності є задоволення потреб споживача.

Потреба – це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти, збільшуючи кількість споживання благ.

Благо – це б-який об’єкт споживання, який приносить певне задоволення споживачу.

Задоволення, яке отримує людина від споживання благ – корисність.(термін вперше ведений філософом Бентамом, який вважав, що вчинки підкорені задоволенню).

Корисність є психо-суб’єктивною оцінкою задоволення. Для різних людей оцінка конкретного блага є різною в залежності від інтенсивності потреби, періоду часу. Корисність не має єдиної одиниці виміру, але наукові школи, займаючись даною проблемою, запропонували два підходи до вивчення і виміру корисності:

- Кардиналістська модель (кількісний підхід) – здійснюється припущення, що корисність може вимірюватися і визначатися функціонально. Для виміру використовуються одиниця «Ютель».

- Ординалістська модель (порядковий підхід) – здійснюється припущення про те, що споживач знає, чого хоче і може порівнювати набори благ, обираючи ті, що мають більшу корисність.

5. Закон спадної граничної корисності. Перший закон Госсена.

Теорія Кардиналістської корисності розглядає сукупну і граничну корисність.

Сукупна корисність – ТU – показує сумарне задоволення від споживання благ. М.б. представлена у вигляді ф-ції, яка показує залежність корисності від загальної кількості спожитого блага. TU=f(X;Y).

Для зміни СК вводиться поняття граничної корисності.

Гранична корисність -MU – показує зміни СК набору товарів при зміні кількості одного блага на одиницю. Це приріст СК або додаткова корисність, отримана від додаткової одиниці блага.

MU=ΔTU/ΔQ

Досліджуючи зміну TU і MU,

економіст Г.Госсен сформував два закони: перший і другий закони Госсена.

Перший закон Госсена: Закон спадної граничної корисності – чим більше споживання індивідом якого-небудь блага за певний період часу, тим менше задоволення (корисність) буде отримано від додаткової одиниці продукту.

Дія закону Г. не розповсюджується на: гроші, колекційні товари, анти блага.

Одночасно із законом спадної граничної корисності діє закон зростаючої сукупної корисності. Із нарощуванням обсягу споживчого блага сукупна корисність зростає.

6.Оптимізація споживання за умови множинності споживання благ.

Головна мета споживання благ – максимізувати задоволення потреб споживача та мінімізувати витрати.

Не дозволяє споживачу зробити це наявність ряду обмежень. Найважливіше з таких обмежень – доходи споживача та ціни на товари. Оптимальний вибір при цьому полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу та структури споживацького набору, який при даних обмеженнях максимізує задоволення потреб.

Набір товарів та послуг, який купує споживач – ринковий споживчий кошик.

Сукупна корисність ринкового кошика утворюється додаванням значень граничної корисності кожної одиниці товарів. Таким чином за кординалістською теорією, оптимізація споживання благ зводиться до вибору такого ринкового кошику, який має найбільше числове значення корисності.

7. Рівновага споживача з кардиналістських позицій. Другий закон Госсена.

В ринок ому житті споживач, керуючись цінами товарів в рамках обмеженого доходу, бажає досягти такого стану, при якому сукупна корисність ринкового кошику буде максимальною. Кардиналістська теорія в даному випадку радить керуватися Другим законом Госсена:

*Споживач максимізує задоволення тоді, коли гранична корисність товарів пропорційна їх цінам.

* Кожна остання грошова одиниця, витрачена на придбання декількох товарів, повинна приносити однакове задоволення.

MUx/Px=MUy/Py=MUz/Pz