
- •1 МіЕ як складова частина теоретичної економіки.
- •2. Предмет, концептуальні основи і методологія мікроекономіки.
- •3. Мета завдання і зміст дисципліни
- •4. Корисність і проблеми її виміру
- •5. Закон спадної граничної корисності. Перший закон Госсена.
- •6.Оптимізація споживання за умови множинності споживання благ.
- •8. Вибір споживача з ординалістських позицій.
- •9. Криві байдужості. Їх властивості. 10. Криві байдужості як спеціальний інструмент мікроекономічного аналізу.
- •11.Гранична норма заміни благ: сутність і методика обчислення.
- •12. Бюджетна лінія.
- •13. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
- •14. Реакція споживача на зміну його доходу.
- •15. Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •16. Ефект заміщення та ефект доходу.
- •17. Надлишок споживача
- •18. Попит і закон попиту.
- •19. Аналіз змін у попиті й у величині (обсязі) попиту. Чинники попиту.
- •19. Цінова еластичність попиту.
- •21. Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність.
- •22. Підприємство як суб’єкт ринку та вир-рин сис-ма.
- •23. Підприємство як центр прийняття рішень.
- •24. Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •24. Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •25. Частинна варіація факторів виробництва.
- •26. Ізоквантна варіація факторів виробництва.
- •27. Пропорційна варіація факторів виробництва.
- •28. Оптимум виробника та ізоквантна варіація факторів.
- •29. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.
- •30. Витрати на довгострокових інтервалах.
- •31. Пропозиція і закон пропозиції.
- •32. Аналіз змін у пропозиції та в обсязі пропозиції.
- •33. Еластичність пропозиції.
- •34. Перехресна еластичність пропозиції та її вплив на стратегію товаровиробника.
- •35. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.
- •36. Взаємодія попиту і пропозиції.
- •37. Рівновага підприємства та галузі у короткостроковому періоді.
- •38. Ринок досконалої конкуренції у довгостроковому періоді.
- •39. Модель „чистої” монополії та їх характеристики.
- •40. Монопольний ринок в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •41. Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.
- •42. Основні ознаки олігополії.
- •43. Теоретичні моделі олігополії.
- •44. Особливості організації олігополістичного ринку.
- •45. Ефективність олігополії
- •46. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
- •47. Модель поведінки підприємства – монополістичного конкурента.
- •48. Нецінова конкуренція.
- •49. Ефективність монополістичної конкуренції.
- •50.Похідний попит.
- •51. Похідний попит за досконалої конкуренції на ринку товарів.
- •53.Похідний попит і принцип оплати факторів.
- •54. Загальна характеристика ринку факторів виробництва.
- •55. Попит на працю в умовах досконалого конкурентного ринку ресурсів.
- •56. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку.
- •57. Ринок праці з недосконалою конкуренцією
- •58. Капітал і процентний дохід
- •59.Пропозиція заощаджень
- •60. Визначення ринкової ставки позичкового процента за умов досконалої конкуренції
- •61. Поняття ринкової івноваги
- •62. Рівновага обміну
- •63. Ефективність у виробничій сфері.
- •64. Загальна рівновага та економіка добробуту
- •65. Правові передумови для ринкових суб’єктів
- •66. Інституціональна природа фірми
- •67. Позаринкові зовнішні ефекти
- •68. Громадські блага.
- •Предмет, концептуальні основи і методологія мікроекономіки.
43. Теоретичні моделі олігополії.
Узагальнена концепція рівноваги олігополії була обґрунтована математиком Дж. Нешом. Рівновага Неша – це набір таких стратегій, коли кожний економічний суб’єкт обирає найкращий для себе варіант дій, виходячи з того, що інші учасники дотримуються певної (даної) стратегії. Оскільки кожен гравець не має причин відхилятися від оптимуму, ці стратегії стабільні.
Тож, мета побудови моделі – визначення рівноважного обсягу випуску та рівноважної ціни для олігополістичної фірми.
Модель ламаної кривої попиту. Нехай фірма в умовах олігополії перебуває у стані рівноваги Е(РE, QE).
При зниженні ціни конкуренти також будуть ↓ ціну, щоб не втратити покупців, тому попит D1 на прод-ю фірми - низькоеластичний. При спробі ↑ ціну конкуренти залишать власні ціни без змін, тому фірма стрімко втрачатиме своїх покупців — попит D2 - високоеластичний. Застосування правила граничн. випуску, МR = МС, при Макс-зації прибутку фірми ілюструє жорсткість цін при олігополії порівняно з конкурентним ринком: зміна граничної вартості МС₁ до МС2 не призводить ні до зміни обсягу QЕ, ні до зміни ціни РЕ (ч/з існування вертик. розриву на кривій гранич. виручки).
Д
уополія
—
це олігополія з 2-ма фірмами. Стратегіч.
поведінка в умовах дуополії може
розроблятись на основі суперництва
або змови учасників. Суперництво може
полягати у визначенні цін в залежності
від прогнозованої ціни конкурента або
визначенні обсягів у залежності від
прогнозованих обсягів
випуску
конкурента.
На конкуренції за цінами базується модель Бертрана. В основі моделі — припущення, що кожна з 2х фірм при максим-ції свого прибутку шляхом регулювання ціни очікує, що суперник залишить свою ціпу без мін. Конкурентну боротьбу можна проілюструвати за доп. кривих реагування: крива реагування R1 фірми 1 побудована з точок, які для кожної фіксованої ціни суперника визначають ціну першої фірми Р1' = р1(Р2°), що дозволяє їй максимізувати прибуток. Аналогічно будується крива реагування R2 для фірми 2 - вона дає змогу визначити оптимальну ціну Р2`= р2(Р1°) другої фірми відповідно до кожної фіксованої ціни Р1° конкурента.
Ця модель має стійку рівновагу в точці перетину двох кривих реагування Е, де обидві фірми встановлюють однакову ціну, Р, Р1= Р2= РЕ.
На конкуренції за обсягами базується модель Курно. Ціна вважається детермінованою сукупним обсягом випуску фірм - відповідно до лінійної кривої ринкового попиту. Центр. елемент моделі — те, що кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи із припущення про незмінність обсягу випуску суперника
Олігополістич. конкуренція досить жорстка і може вести до вел. втрат для її учасників. Тому олігополісти з мстою збільшення і гарантії отримання прибутків ідуть на утворення картелі - змови фірм щодо майбутніх обсягів випуску і цін.
При орг-ції картелю фірми повинні: а) узгодити спільну ціну і галузевий обсяг випуску Q;
б) встановити квоти кожного учасника;
в) виробити механізми запровадження угоди і контролю за її виконанням.
Квота кожної фірми визначається т.ч., щоб сума часток кожної фірми = узгодженому сукупному обсягу Qk. Нехай квота типової фірми складає qк. qk < q0 тобто фірма повинна ↓ випуск на узгоджену з ін. учасниками величину.
Картельна угода є прикладом змови, яка суперечить умовам економ. ефективності для сусп-ва, зменшує сусп. добробут і тому забороняється антимонопольним законодавством.
Однією з форм неявної угоди конкурентів дотримувати єдиної ціни на ринку гомогенного блага є ціноутворення за лідером. На відміну від попередньої моделі, яка має назву модель Шта-кельберга, в даному випадку лідер встановлює не обсяг свого випуску, а ціну на свою прод-ю. В якості лідера виступає домінуюча по обсягу вир-ва фірма, що має, як правило, більш низькі сер. витрати, ніж аутсайдери. Лідер встановлює ціну, що максимізує його прибуток, а всі інші фірми-аутсайдери сприймають ціну лідера в якості екзогенного параметра.
Модель домінуючої фірми виходить із припущення, що в олігополістич. галузі, де діє N+1 фірма, одна з них за рах. переваги у нижчій вартості вир-ва забезпечує значну чатсину галузевого випуску. Така фірма – домінуюча.
Обсяг попиту, який може задовольнити домінуюча фірма = різниці між обсягом ринк. попиту та обсягом, що готові запропонувати малі фірми за такою ціною. Домінуюча фірма у стані рівноваги Е, коли вона максимізує власний прибуток, буде постачати обсяг QE за ціною РЕ. Т,ч.., домінуюча фірма визначає, ринкову ціну і свій обсяг випуску, а всі ін. фірми, які приймають ринкону ціну, встановлюють лише обсяг_випуску. Тому такий спосіб олігополістич. ціноутворення має назву лідерство у ціна. У довгострок. періоді олігополістич. фірми залишатимуть галузь, якщо не зможуть забезпечити собі прибуток (принаймні незбитковість), навіть при оптимальному масштабі вир-ва. Якщо ж у галузі очікується прибуток, то в разі відсутності вхідних бар'єрів спрацює конкурентний механізм, у галузь ввійдуть нові фірми, і вона перестане бути олігополістнчною.