36. Взаємодія попиту і пропозиції.

Попит – це кількість товарів та послуг, яку споживачі бажають і можуть придбати на ринку за певну ціну у визначений період часу в конкретному місці.(D)

Ціна попиту – це та найвища ціна, яку згодні заплатити споживачі за ту чи іншу кількість товару.

Пропозиція – це бажання продавця продати певну кількість товару за певною ціною за певний період часу.(S)

Розрізняють такі поняття як закон попиту та закон пропозиції. Закон попиту говорить: чим вищою є ціна на товар за незмінних інших чинників, тим меншим попит є на нього, і навпаки. Закон пропозиції говорить: із підвищенням ціни величина пропозиції зростає, і навпаки. Пропозиція обмежена найнижчою ціною.

Ринкова рівновага — це ситуація, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Ринкова рівновага - встановлення таких цін, що не залишають залишку у продавців та не створюють нестачу у покупців. В основі ринкової рівноваги лежить рівноважна ціна, при якій кількість товару, запропонованого на ринку, дорівнює кількості товару, на який існує попит. На графіку криві попиту (D) і пропозиції (S) перетинаються в точці рів­новаги (Е).

Я к видно з графіка, встановлення ціни більшої за рівноважну (Р1 > Ре) призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рів­новажну (Р1 < Ре ) —до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить у дію ринковий механізм, який повертає ринок у рівноважний стан.

Вихід ринку зі стану рівноваги відбувається під впливом чинників, що зумовлюють як зміну попиту чи пропозиції, так і одночасну одно- чи різноспрямовану їх зміну. При цьому змінюється як рівноважна ціна, так і рівноважна кількість товару.

37. Рівновага підприємства та галузі у короткостроковому періоді.

Підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково –дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Короткостроковий період характеризується наявністю постійних та змінних витрат, а тому для обчислення прибутку фірми необхідна інформація про обсяги реалізації, цін та розміру витрат. За таких умов раціональний виробник буде шукати такі обсяги виробництва, за яких фірма буде отримувати прибутки або матиме збитки, але лише за умови, коли збитки будуть покривати постійні витрати. Рівновага конкурента на ринку в МіЕ пояснюється 2-ма підходами:

1-й: моделі TR- TC;

2-й: моделі MR-MC.

1. Модель TR- TC передбачає аналіз результатів діяльності та визначення рівноваги підприємства за допомогою порівняння 2-х кривих TR (валової виручки) та TC (валових витрат). Рівновагу виробника можна дослідити на рис.

На рис. Крива валової виручки TR зростає по мірі збільшення обсягу реалізації. Крива валових витрат TC спочатку зростає, потім знижується та знов починає зростати. Це пов’язане із працюванням ефектів масштабу на підприємстві. На тих участках рис. де крива TC вище за криву TR (TC>TR), п-во функціонує збитково, а тому від обсягів в-цтва, які відповідають даним ділянкам п-ва,намагається позбавлятися шляхом нарощування або зниження обсягів в-цтва. Той участок, де крива TR вище за TC (TR>TC) є зоною прибутковості і рівновага виробника знаходиться на даному участку. Для визначення оптимальних обсягів в-цтва (Q1) фірма – досконалий конкурент, повинна знайти найбільшу відстань між кривими TR-TC. Обсяг виробництва, який їй відповідає, також відповідає рівноважному обсягу та забезпечить найбільший рівень прибутку.

2) Модель MR-MC передбачає порівняння кривих граничного доходу та граничних витрат. На більшості ринків вибір оптимального обсягу в-цтва здійснюється за правилом рівності граничних витрат та граничного доходу: MR=MC.

Графічно модель MR-MC зводить задачу максимізації економічного прибутку до пошуку точки дотику кривих MR та MC.

На даному рис. оптимальний обсяг виробництва (Q1) знаходиться в т. E, де MR=MC=P. Дана точка є частиною зони прибутковості, приватний випадок якої наведено в зоні KLE. Зона збитковості в моделі MR-MC обмежена точками NEP , де крива MC вище за криву P. P=ATC+R.