Облік основних засобів

Основні засоби – це матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання їх в процесі виробництва, або постачання товарів та послуг, надання в оренду іншим підприємствам, або для здійснення адміністративних функцій.

Існують такі види оцінок о. з.:

-первісна вартість (це історична собівартість о.з. у сумі грошових коштів або справедлива вартість активів сплачених на дату придбання о.з.)

-справедлива вартість

-залишкова вартість

Методи нарахування амортизації:

-прямолінійного списання (розраховується шляхом ділення вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання о.з.)

-прискорене зменшення залишкової вартості (річна сума амортизації розраховується як добуток залишкової вартості на початок звітного року та норми амортизації, що обчислюється виходячи з очікуваного періоду часу об’єкту о.з. яка подвоюється).

-комулятивний (річна сума амортизації розраховується як добуток вартості, що амортизується на комулятивний коефіцієнт.)

-виробничий (добуток обсягу виробленої продукції та виробничої ставки амортизації).

Проводки:

Реалізація:

1.Доход від реалізації д311 к742

2.Сума зносу д131 к10

3.Залишкова вартість реалізованих о.з. д972 к10

4.Витрати реалізації д972 к311

5.ПДВ д742 к643

Ліквідація:

1.Залишкова вартість о.з. д976 к10

2.Сума зносу о.з. д131 к10

3.Витрати пов’язані з ліквідацією о.з. д976 к66

4.Доходи від ліквідації д клас 2 к746

5.ПДВ: д976 к643

Безоплатна передача:

1.Залишкова вартість о.з. д976 к10

2.Знос о.з. д131 к10

3.ПДВ: д976 к643

Облік запасів

Запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

-ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

-середньозваженої собівартості;

-собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

-собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

-нормативних затрат;

-ціни продажу.

1Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

2. Оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

3. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

4. Оцінка запасів базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання запасів.

5. Оцінка полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. 6. Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.