21.Генетико-моделюючий метод виховання.

На відміну від традиційних методів, він не лише впливає на зміст виховання, а й передбачає спосіб досягнення виховної мети, забезпечує таку систему впливів, яка зумовлює прогнозованість і керованість виховного процесу. Виховання він розглядає як керівництво індивідуальним становленням людської особистості. Цей метод передбачає інтенсифікацію процесу самоусвідомлення і самозміни вихованця у контексті поставленої моральної вимоги. Крім власне розвиваючої функції, він виконує ще й організаційну, постаючи як певний спосіб організації виховної дії та діяльності дитини. Головне в ньому — вплив соціального середовища на її поведінку. Мається на увазі, що емоційний образ етично-моральної вимоги відповідно спрямовує діяльність і поведінку дитини.

За пред?явленою вихованцеві соціальною вимогою фігурують авторитетні особи — педагог чи батьки. Від характеру взаємин між ними і дитиною залежатиме успіх виховного процесу. Цей аспект виховної взаємодії відображає принцип Я — Ти — відношення. У реалізації цього відношення наголос робиться не на «Я» чи «Ти», а на їх взаємозв?язку, який трансформує два особистісних світи в один.

22.Діалектика розвитку колективу.

Колектив — не застигла структура, він постійно розви­вається, проходячи певні стадії. Стадійність розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його ста­новлення, в основі якої — рівень взаємовідносин між ви­хователем і вихованцями, між членами колективу. Шкіль­ний колектив у своєму розвитку проходить чотири стадії:

1. Створення колективу учнів.

2. Поширення впливу активу на весь колектив.

3. Вирішальний вплив громадської думки більшості.

4. Самовиховання як вищий тип виховання в колек­тиві.

На першій стадії видатний педагог Макаренко радив організатору колек­тиву брати на себе диктаторські повноваження. Організатор пови­нен був сам, без будь-якого узгодження з колективом ставити ви­моги, обов'язкові длявиконання кожним. колектив лише тоді позитивно впливає на становлення кожного вихованця, коли сам колектив має насичене духовне жит­тя та складається з яскравих особистостей. За цих умов кожен ви­хованець здатен впливати на загальний стиль взаємин у колективі, збагачуючи при цьому кожного з дітей чи підлітків. Саме ці умови дозволяють гармонізувати взаємини у дитячому співтоваристві.

23.Учнівське самоврядування в школі.

Актив — ініціативна група вихованців, яка усвідомлює вимоги ке-рівника колективу і допомагає в організації діяльності колективу.

Органи самоврядування —демократично обрані уповноважені ко-лективу, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції.

Вихователь спільно з активом визначає функції орга¬нів самоврядування, їх підрозділів, створює умови для самостійної діяльності, вчить ефективно працювати, ви¬рішувати певні педагогічні завдання, здійснює контроль за роботою.

Основною ланкою у становленні виховного колективу є учнівське самоврядування — самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них грома¬дянськості, організаторських якостей, допомагає педаго¬гічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. Загалом учнівське самоврядування є незамінним помічником педагогів. У сучасній школі, яка самостійно формує органи самоврядування, воно пред¬ставлене за одним із трьох варіантів:

1. Представницький варіант. До учнівського коміте¬ту входять старости всіх класів.

2. Комунарський варіант. Передбачає при організації конкретної справи створення тимчасового штабу або ради із зацікавлених учнів. Після завершення штаб (рада) самоліквідується, натомість ви¬никає інша тимчасова структура для нової справи.

3. Комісійний варіант. Згідно з ним на загальних збо¬рах чи конференції формується учнівський комітет у складі 9—15 осіб. Вони обирають зі свого складу голову, заступ¬ника, секретаря комітету, решта очолюють комісії, до яких добирають активістів класів. Такий склад комітету є ста¬лим, але часто він буває заформалізованим або взагалі бездіяльним.

Вищим органом учнівського самоврядування в школі є загальні збори або учнівська конференція. Виконавчий орган (учнівський комітет, рада учнівського колективу, рада командирів (старост), парламент, учнівське представ¬ництво тощо) підзвітний загальним зборам. Учнівські збори відбуваються не менше двох разів на рік (у вересні — для визначення завдань на новий навчальний рік, у травні — для звіту виконавчого органу та його перевиборів). Свою роботу виконавчий орган планує на рік або півріччя орієнтовно за такими розділами:

1. Вступ (короткий аналіз роботи за попередній рік, завдання на новий).

2. Організаційна робота (визначення тематики загаль-ношкільних конференцій, класних зборів, планування навчання активу з окремих питань, організація відкри¬тості в роботі).

3. Засідання виконавчого органу учнівського самовря¬дування.

4. Робота комісій (секторів).