- •3. Методи науково-педагогічних досліджень.
- •4.Соціологічні методи дослідження, тестування, проективні методи.
- •5.Психолого-педагогічний експеримент.
- •6.Роль спадковості, середовища і діяльності в розвитку особистості.
- •7.Вікові особливості дітей дошкільного віку.
- •8.Поняття готовності дитини до навчання у школі.
- •9. Особливості розвитку та виховання молодших школярів.
- •10.Особливості розвитку та виховання підлітків.
- •11.Особливості розвитку та виховання старшокласників (юнацький вік).
- •12.Процес виховання, його структура, мета і завдання.
- •13.Закономірності та принципи виховання.
- •14.Основні напрями виховання: загальна характеристика.
- •15.Система методів виховання, їх сутність, вимоги до них
- •16.Методи, прийоми, засоби виховання.
- •17.Методи формування свідомості:
- •18.Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •19.Методи стимулювання діяльності й поведінки.
- •20.Методи самовиховання
- •21.Генетико-моделюючий метод виховання.
- •22.Діалектика розвитку колективу.
- •23.Учнівське самоврядування в школі.
- •24.Дитячі і юнацькі громадські організації.
- •25.Функції, напрями і форми роботи класного керівника.
- •26.Критерії оцінювання ефективності виховного процесу.
- •27.Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів.
- •28.Позакласна виховна робота: сутність, форми і методи
- •29.Принципи, шляхи і засоби перевиховання.
- •30.Педагогічне спілкування у структурі діяльності вчителя
- •31.Сутність та категорії дидактики.
- •32.Освітня система в Україні
- •33.Комптентісний підхід у формуванні освіти
- •34.Основні джерела змісту освіти, стандарти освіти.
- •35 Структура процесу навчання
- •36.Концепціїї навчання
- •37. Закономірності навчання і принципи
- •38.Класификация методов обучения
- •39.Організаційні форми навчання
- •41.Нестандартний урок. Класифікація нестандартних уроків.
- •43.Педагогічний контроль навчально-пізнавальної діяльності.
- •44 Перевірка й оцінювання успішності учнів.
- •45.Управління освітою в Україні.
- •46.Європейські педагоги-класики кінця хvііі-хх ст. (й.-г.Песталоцці, й.-ф.Гербарт, ф.-в.Дістервег, ф.Фрьобель, м.Монтессорі, с.Френе, ж.-о.Декролі, р.Штейнер, я.Корчак)
- •47.Видатні українські педагоги хіх-початку хх ст.(к.Ушинський, х.Алчевська, б.Грінченко, і.Франко, т.Лубенець, с.Русова, м.Корф, м.Коцюбинський, н.Полонська, с.Васильченко).
- •49 Конвенція оон про права дитини. Загальна характеристика статей.
- •50. Закон України „Про охорону дитинства” (26.04. 2001).
19.Методи стимулювання діяльності й поведінки.
До методів, які забезпечують регулювання, коригування і стимулювання поведінки й діяльності вихованців, належать:
1. Змагання- Ґрунтується воно на природній схильності дітей до здорового суперництва і самоутвердження в колективі. Виховна сила змагання виявляється лише за умови, що воно стає дієвою формою самодіяльності учнівського колективу.
2.Заохочення - Суть його полягає у схваленні позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення. Метою його є спрямування поведінки учня в потрібне русло, зміцнення в ньому впевненості у власних силах, посилення прагнення до позитивних вчинків. У школі застосовують такі види заохочення: подяка директора (за наказом), вміщення фото на дошку відмінників навчання, нагородження грамотою, цінним подарунком, золотою чи срібною медаллю після закінчення школи.
3. Покарання- Цей виховний метод полягає у несхваленні, осуді негативних дій і вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому. Усвідомлюючи неминучість покарання, учень намагається перебороти в собі шкідливі потяги і звички, викорінювати негативні вчинки, привчається до дисципліни і порядку. Як і заохочення, його слід використовувати тільки як виховний засіб.
20.Методи самовиховання
Методи самовиховання - способи діяльності та налаштування на неї вихованців з метою надання образу "Я - реальний" рис образу "Я-ідеальний ". Самовиховання — систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей та подолання негативних. Методі:
1) Самопізнання — процес відкриття себе, пізнання свого внутрішнього світу, сильних і слабких сторін своєї особистості. Самопізнання як складний процес внутрішньої роботи над собою передбачає такі його методи, як самоспостереження (Виявляє себе як спостереження індивіда за своїми діями, вчинками, думками, почуттями. Ґрунтується на загальній спостережливості), самокритика (Означає вона процес опрацювання результатів самоспостереження за допомогою самоаналізу і самооцінки. Дитина не тільки розмірковує, а й критично оцінює себе, своє становище в суспільстві, природі, колективі, в сім'ї, у стосунках з учителями. Критична самооцінка буває емоційною, недостатньо об'єктивною. В одних випадках вона взагалі відсутня, в інших переважає комплекс неповноцінності. Діти критично осмислюють свою поведінку та внутрішній світ за допомогою внутрішнього монологу (інтроверти), задушевної бесіди з друзями (екстраверти). Внаслідок самокритики відбувається наближення індивіда до об'єктивної самооцінки), самоаналіз (Охоплює аналіз власних думок, почуттів тощо. Він є ефективним методом з'ясування причинно-наслідкових зв'язків у діях і вчинках).
2) Самоставлення — ставлення людини до самої себе.
3) Саморегуляція — здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та психічних процесів.\
Самовиховання є завершальним етапом шкільного виховання особистості. Цей процес супроводжуватиме її на наступних етапах саморозвитку і самовдосконалення. Уміння адаптуватися, орієнтуватися в непередбачених життєвих ситуаціях, вступати в боротьбу із здавалось би непереборними обставинами чи свідомо обходити небезпеки, вирішувати конфліктні ситуації за допомогою компромісів, не розгублюватись в екстремальних життєвих ситуаціях тощо — саме до цього слід готувати дітей, озброюючи їх методами самовиховання.