11.Особливості розвитку та виховання старшокласників (юнацький вік).

Юнацький вік – це період формування світогляду, переконань, характеру і життєвого самовизначення. Юність – період самоутвердження, бурхливого росту самосвідомості, активного осмислення майбутнього, пора пошуків, надій, мрій. У старшокласників, як правило, яскраво виражено вибіркове ставлення до навчальних предметів. Потреба в значимих для життєвого успіху знаннях - найхарактерніша риса нинішнього старшокласника. Це визначає розвиток, а функціювання психічних процесів характеризується цілеспрямованістю: увага - довільністю і тривалістю, пам'ять – логічним характером, мислення – більш високим рівнем узагальнення і абстрагування, поступово набуває теоретичної і критичної спрямованості.

12.Процес виховання, його структура, мета і завдання.

у вузькому педагогічному, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога (наприклад, класного керівника в школі, куратора в вищому навчальному закладі), щоб досягти певної мети в студентському колективі;

Цей процес є двостороннім (обов'язкова взаємодія вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу дитини, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя). Ефективність його залежить від рівня сформованості мотиваційної бази.

Мета виховання — всебічний і гармонійний розвиток дитини.

Основними складовими виховання, реалізація яких забезпечує всебічний і гармонійний розвиток особистості, є:

— громадянське виховання: формування громадянськості

— розумове виховання:

— моральне виховання:

— естетичне виховання:

— фізичне виховання:

Основні завдання виховної діяльності:

— формування національної свідомості

— виховання поваги до батьків

— формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

— прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших національностей, які мешкають на території України;

— виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;

— утвердження принципів вселюдської моралі

— формування творчої, працелюбної особистості

— забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров'я;

— виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

— формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та громадянською відповідальністю;

— розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов її самореалізації;

— формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя за ринкових відносин.

13.Закономірності та принципи виховання.

Закономірності виховання - стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.

До найсуттєвіших закономірностей виховного процесу належать:а) органічна пов'язаність виховання із суспільними потребами й умовами вихованняб) людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників.в) результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність.г) визначальними у вихованні є діяльність і спілкування.ґ) ефективність виховного процесу залежить від стосунків в учнівському колективі.

Ці закономірності необхідно враховувати під час створення будь-якої виховної ситуації. Усе це забезпечує відпрацювання педагогом певної схеми дій, спрямованих на досягнення поставленої мети, допомагає йому перетворити можливості виховної роботи на реальні результати.

Принципи виховання - керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу.

Процес виховання ґрунтується на таких принципах:

1. Цілеспрямованість виховання. 2. Зв'язок виховання з життям. 3. Єдність свідомості та поведінки. 4. Виховання в праці. 5. Комплексний підхід у вихованні. 6. Виховання особистості в колективі. 7. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. 8. Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. 9. Індивідуальний підхід до учнів у вихованні. 10. Принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. 11. Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.