21.Система злочинів проти волі, честі та гідності особию Система види і особливості

Згідно з ККУ розділам, де розміщені злочини проти людини, відведено друге, третє і четверте місце в Особливій частині вказаного кодексу, що підкреслює те виключне значення, яке посідає особа, її життя, здоров'я, свобода, гідність в ієрархії пріоритетів тих об'єктів, які захищаються кримінальним законодавством. Злочини, які включені в ці розділи, можна класифікувати за видовими (груповими) об'єктами (що складають проміжне поняття між родовим і безпосереднім об'єктом) на певні групи, а саме: злочини проти життя (ст. ст. 115—120, 129 КК); злочини проти здоров'я (ст. ст. 121—128, 130—133 КК); злочини, що ставлять в небезпеку життя і здоров'я (ст. ст. 134—145 КК); злочини проти свободи, честі і гідності (ст. ст. 146—151 КК); злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості (ст. ст. 152—156 КК).

Об"єкт Воля, честь і гідність особи поставлені під охорону не тільки Кримінального Кодексу, а й Конституції України, яка є основним законом держави і яка проголошує, що « людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»Тобто об’єктом злочинів передбачених ІІІ розділом ККУ є воля, честь і гідність особи. Однак крім об’єктів зазначених вище такі злочини можуть завдавати шкоду фізичному і психічному здоров’ю особи (ст. 150, 151 ККУ).

Об’єктивної сторони злочини передбачені цим розділом можуть бути вчинені лише шляхом активних дій, які в кожному злочині є різними.

Суб’єкт може бути як загальний так і спеціальний. Так загальний суб’єкт злочину передбачений в ст. 146,148,149,150 ККУ. Спеціальний суб’єкт передбачений в ст. 151, згідно якої ним може бути лікар, який приймає рішення про поміщення особи в психіатричний заклад.

Суб’єктивна сторона цих злочинів передбачає їх вчинення з прямим умислом, а в злочинах які передбачають настання певних наслідків, ставлення до наслідків характеризується необережністю. Важливим для цієї групи злочинів є наявність, як обов’язкової ознаки – мети вчинення злочину.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149). З об'єктивної сторони цей злочин може виражатися у таких формах: 1) продаж людини; 2) інша сплатна передача людини; 3) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України.

Під продажем тут слід розуміти угоду, за якою одна особа (продавець) передає людину у фактичну незаконну власність іншої (покупця), а остання зобов'язана прийняти її та сплатити за неї певну грошову суму.

До іншої сплатної передачі можна віднести угоди (правочини) про міну, найм, заставу, а так само угоди, за яких особа передається винним іншій особі у фактичну «власність» або для тимчасового використання (експлуатації) за матеріальну винагороду у вигляді інших, крім грошей, цінностей (коштовностей, цінних паперів тощо) або послуг матеріального характеру (передача у користування будинку, транспортного засобу, надання лікувальних послуг, путівки в круїз тощо).

Під іншою незаконною угодою людини слід розуміти два види фактичних угод: 1) такі угоди, як дарування, надання у безоплатне користування та будь-які інші, за якими особа безоплатно передається у фактичну «власність» або для тимчасового використання (експлуатації); 2) зворотний бік передачі, тобто купівля або одержання людини внаслідок міни, найму, застави, іншої угоди, за якої винний одержує людину від іншої особи у фактичну «власність» або тимчасово за матеріальну винагороду чи без такої.У перших двох формах злочин є закінченим з моменту продажу (іншої сплатної передачі), тобто з моменту фактичної передачі людини іншій особі (особам).

Злочин у його третій формі є закінченим з моменту переміщення людини через державний кордон України.

Суб’єкт злочину загальний

Суб'єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел і, як правило, корисливий мотив. Для третьої його форми обов'язковою ознакою є мета, якою є подальший продаж або інша передача іншій особі (особам) людини, одержаної винним і переміщеної ним через державний кордон України.

При цьому інтелектуальна ознака умислу винного характеризується усвідомленням того, що: а) ним здійснюються купівля або інша незаконна угода щодо людини та переміщення цієї людини через державний кордон України; б) ця незаконна угода та наступне переміщення людини через державний кордон України здійснюються для подальшого продажу або іншої передачі її іншій особі (особам); в) особа (особи), яка має придбати жертву злочину, в подальшому використовуватиме її з певною (однією із визначених у диспозиції статті) метою.

Практичне застосування цієї норми обмежується тим, що для притягнення особи до відповідальності необхідно довести, що нею усвідомлювався як неминучий факт наступної (після продажу або іншої передачі) сексуальної експлуатації людини, використання її у порнобізнесі тощо.

Зазначена мета, як вказувалось вище, має альтернативний характер. Винна особа здійснює заволодіння людиною та її переміщення через державний кордон України для наступного продажу (іншої передачі), усвідомлюючи, що кінцевою метою такого продажу (іншої передачі) жертви злочину будуть: а) її сексуальна експлуатація; б) використання в порнобізнесі; в) втягнення у злочинну діяльність; г) залучення в боргову кабалу; д) усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях; е) використання в збройних конфліктах; є) експлуатація її праці.

Експлуатація праці – це присвоєння матеріальних результатів праці людини (зокрема прибутку) власником засобів виробництва. Прикладами використання людини для експлуатації її праці може бути праця у будь-якій сфері виробництва чи послуг взагалі без оплати або з оплатою, яка явно не відповідає характеру та інтенсивності роботи.

Сексуальна експлуатація – це вид експлуатації праці особи в галузі проституції, під якою слід розуміти надання сексуальних послуг за гроші чи іншу матеріальну винагороду, або у суміжних сферах (скажімо, у сфері розпутних дій з дітьми, надання разових сексуальних послуг ув'язненим, співжиття з метою систематичного отримання сексуального задоволення тощо), незалежно від того, чи дозволений у даній країні чи її окремих місцевостях цей вид діяльності.

Втягнення у злочинну діяльність – це дії, пов'язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на особу та вчинені з метою викликати у неї прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах. Втягнення у злочинну діяльність передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу (переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про способи вчинення або про приховування слідів злочину тощо).

Залучення в боргову кабалу передбачає поставлення особи у стан повної, фактично рабської залежності від іншої особи. В такий стан потрапляє, наприклад, жінка, яку продали у будинок терпимості іншої країни, власник якого, сплативши гроші продавцеві за жінку, відбирає у неї документи, обіцяючи повернути їх лише після відпрацювання нею сплаченої ним суми та отримання ним прибутку.

Усиновлення (удочеріння) в комерційних шлях – це оформлене спеціальним юридичним актом прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки для її наступного використання у жебрацтві, занятті азартними іграми, а також для подальшого укладення щодо неї договорів купівлі-продажу, міни та інших, які передбачають фактичну передачу права власності.

Оскільки за законом усиновлення здійснюється лише щодо неповнолітньої людини, то продаж (інша передача) її з метою усиновлення в комерційних цілях не може кваліфікуватися за ч. 1, а тільки за ч. 2 ст. 149. Диспозиція ч. 1 ст. 149 у цій частині є прикладом логічної помилки законодавця.

Використання в збройних конфліктах передбачає використання особи для виконання нею бойових завдань, пов'язаних з поваленням державної влади або порушенням суверенітету й територіальної цілісності інших держав тощо.

Ознаками кваліфікованого складу торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149) є вчинення цього злочину: 1) щодо неповнолітнього; 2) щодо кількох осіб; 3) повторно; 4) за попередньою змовою групою осіб; 5) із використанням службового становища; 6) особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

Ознаками особливо кваліфікованого складу торгівлі людьми (ч. З ст. 149 КК) є вчинення тих самих дій: 1) організованою групою; 2) пов'язаних із незаконним вивезенням за кордон дітей чи неповерненням їх в Україну; 3) із метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації; 4) із метою насильницького донорства; 5) якщо це спричинило тяжкі наслідки.

Якщо торгівля людьми пов'язана з переміщенням їх через державний кордон України, членами організованої групи є також особи, які здійснюють таке переміщення в процесі передачі жертв злочину іншим особам. Для кваліфікації дій членів організованої групи не має значення, які саме дії, що утворюють об'єктивну сторону цього злочину, ними виконувались.

Відповідно до законодавства України діти мають право виїхати із України лише за наявності проїзного документа дитини. Його оформлення провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання (згоди) батьків або законних представників дитини. За відсутності згоди одного із батьків виїзд неповнолітньої особи – громадянина України, яка не досягла 16 років, за кордон може бути дозволено лише на підставі рішення суду.

Згідно із законодавством України, забороняється взяття донорської крові примусово, а застосування методу пересадки від донора до реципієнта органів та інших анатомічних матеріалів здійснюється у визначеному законодавством порядку, за наявності їхньої згоди або згоди їх законних представників та за умови, якщо використання інших засобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров'я не дає бажаних результатів і завдана при цьому шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала реципієнтові. Мета вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації передбачає намагання без згоди потерпілого здійснити хірургічне втручання в його організм, пов'язане з пересадкою від донора до реципієнта органів (нирки, печінки, ока тощо) та інших анатомічних матеріалів (шкіри, кісткового мозку, волосся тощо). Мета здійснення насильницького донорства означає прагнення до взяття крові чи її компонентів у донора без згоди потерпілого та із застосуванням фізичного чи психічного насильства щодо нього.

Тяжкими наслідками вчинення злочину, передбаченого ст. 149, можуть бути визнані тяжка хвороба (наприклад, СНІД, психічна хвороба тощо), заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, вбивство потерпілого, його самогубство тощо. Умисне вбивство потерпілого за обтяжуючих обставин кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 149 та ч. 2 ст. 115 КК.

Експлуатація дітей (ст. 150). Потерпілим від цього злочину може бути тільки дитина, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування. Відповідно ж до законодавства України, допускається прийняття на роботу осіб, які досягли шістнадцяти, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, – п'ятнадцяти, а за сукупністю інших, крім такої згоди, умов (щодо учнів певних навчальних закладів, для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час) – чотирнадцяти років.

Об’єкт злочину є особиста свобода дитини, а також її фізичне і психічне здоров’я.

З об'єктивної сторони злочин полягає в експлуатації дитини, тобто у привласненні прибутку як різниці між доходами, як матеріальними результатами її праці, і виробничими витратами. Оскільки діяльність, пов'язана з експлуатацією дитини, яка не досягла певного віку, є завжди незаконною, то для кваліфікації злочину за ст. 150 не має значення, обліковується чи не обліковується винним одержаний прибуток.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Ставлення до наслідків у вигляді істотної шкоди також непрямим умислом або необережністю. До речі як свідчить практика ставлення до наслідків у формі необережності зустрічається частіше ніж непрямий умисел. Оскільки особа використовуючи працю дитини легковажно ставиться до того що дитина може зашкодити здоров’ю, тому що для цієї особи це чужа дитина і її по суті не турбує що з нею трапиться.

Отримання прибутку є обов'язковою метою експлуатації дитини.

Кваліфікованим складом злочину (ч. 2 ст. 150) є експлуатація: 1) кількох (двох чи більше) дітей одночасно або в різний час;

2) дитини, якщо вона спричинила істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини; 3) поєднана з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві.

Під істотною шкодою для здоров я слід розуміти тяжку хворобу, втрату імунітету, що настали внаслідок експлуатації. Істотною шкодою для фізичного розвитку дитини є шкода, яка полягає, наприклад, в припиненні або істотному гальмуванні її фізичного розвитку відповідно до певних медичних критеріїв, а істотною шкодою для освітнього рівня дитини – в тривалому припиненні її навчання, тобто порушенні конституційного права дитини на обов'язкову повну середню освіту.

При цьому наявність шкоди для здоров'я й фізичного розвитку дитини, що експлуатується, встановлюється судовою експертизою (медичною, психіатричною, психологічною). Істотність же шкоди та причиновий зв'язок між експлуатацією дитини та її суспільне небезпечними наслідками – особою, яка проводить досудове слідство, або суддею (судом).

Шкідливим виробництвом є виробництво зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на якому згідно із законодавством України забороняється застосування праці неповнолітніх і жінок, а також будь-яке інше виробництво, яке, за законодавством України, належить до категорії шкідливих.

Використання малолітньої дитини для заняття жебрачествомст. 150-1 КК1.Основний безпосередній об'єкт злочину - воля, честь і гідність дитини. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути фізичне і психічне здоров'я дитини. У разі, коли дії винного завдали шкоди (певного ступеню) здоров'ю дитини, такі дії можуть охоплюватись відповідною частиною статті 150-1 КК України і додаткової кваліфікації за статтями розділу П Особливої частини КК України не потребують.Обов'язковою ознакою складу злочину є потерпілий. Ним може бути тільки малолітня дитина, тобто дитина, яка не досягла 14-річного віку.

Предмет злочину, тобто у даному випадку те, з приводу чого вчинюється злочин, становлять гроші, речі, інші матеріальні цінності.

2.Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 150-1 КК України, полягає в суспільно небезпечних діях - використанні малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. Диспозиція ч. 1 ст. 150-1 КК є описовою і безпосередньо з неї випливає, що під заняттям жебрацтвом розуміються систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб.

3.Суб'єкт злочину «Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом» спеціальний. У ч. 1 ст. 150-1 КК України - це батьки або особи, які їх замінюють, а у ч. 2 ст. 150-1 КК України - будь-які інші особи, крім батьків та осіб, які замінюють батьків. Суб'єктом даного злочину може бути лише повнолітня осудна особа.

4.Обов'язковою ознакою складу злочину «Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом» є мета. З суб'єктивної сторони даний злочин характеризується прямим умислом. Метою використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом є отримання прибутку.

Ставлення винної особи до наслідків у вигляді спричинення дитині середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень (ч. 3 ст. 150-1 КК України) може характеризуватися тільки необережністю.

Злочин, передбачений ст. 150-1 КК України, є прикладом продовжуваного злочину - злочину, що складається із двох чи більше тотожних діянь, які є реалізацією єдиного злочинного наміру винної особи щодо використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

Поняття систематичне означає вчинення зазначених дій багаторазово (три і більше епізоди усного висловлення прохання подати милостиню або письмове чи конклюдентними діями висловлення такого ж прохання трьом і більше стороннім особам).

Розглядуваний злочин вважається закінченим від початку третього епізоду випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб з використанням суб'єктом злочину малолітньої дитини.

Проблема криміналізації образи і наклепу

Стаття 125. Наклеп Стаття 126. Образа на сьогоднішній день, право на честь, гідність та ділову репутацію охороняється на рівні з іншими немайновими правами в межах цивільно-правових способів захисту. Так, керуючись Цивільним кодексом України, особа може захисти своє право на честь і гідність шляхом відшкодування їй моральної шкоди, спростування недостовірної інформації та надання права на відповідь. Тобто цивільне законодавство достатньою мірою захищає немайнові права особи. Більше того, як свідчить численна практика такого роду спорів у судах, реалізація зазначених способів цивільно-правового захисту здійснюється доволі ефективно. У зв’язку з цим, виникає запитання – з якою метою та виходячи з яких міркувань необхідно знову криміналізувати діяння, механізм відповідальності за яке і без того визначений законодавством доволі детально. Адже для того аби розширити перелік дій, які вважати злочинами, повинні бути вагомі підстави. Приміром, повинно бути встановлено, що рівень відповідного правопорушення невпинно зростає і становить значну суспільну небезпеку, а наявні методи захисту не забезпечують належного рівня боротьби з ним.Єдиним демократичним шляхом для України буде повна відмова від ідей криміналізації наклепу, як таких, що створюють пряму загрозу для свободи слова, а в разі їх реалізації призведуть ні до чого іншого, як згортання демократичних прав і свобод та порушення міжнародних зобов’язань

Неможливість відповідальності за висловлення оціночних суджень

Законами України передбачено спеціальні підстави звільнення ЗМІ від відповідальності за поширення недостовірної інформації (напр. передрук виданням матеріалу з іншого друкованого видання з посиланням на першоджерело - п. 4 ст. 42 ЗУ "Про пресу", поширення без попереднього запису виступів осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації - п. "в" ст. 67 ЗУ "Про телебачення і радіомовлення"). Загальною підставою звільнення від відповідальності за приниження честі, гідності, ділової репутації є висловлення оцінних суджень (висловлювання, крім наклепу, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири) - ст. 30 ЗУ "Про інформацію"). По суті оцінні судження являють собою суб'єктивну думку, яка через свою суб'єктивність не може бути правильною або неправильною. Винятком є лише висловлювання оцінних суджень у брутальній, принизливій чи непристойній формі, що може тягти виникнення обов'язку компенсувати завдану моральну шкоду. Але зміст оцінних суджень не може спричиняти юридичної відповідальності по статті 277 ЦКУ і не може бути спростованим.

Висловлювання суб"єктивної думки в брутальній, принизливій чи непристойній формі та відповідальність за це

По суті оцінні судження являють собою суб'єктивну думку, яка через свою суб'єктивність не може бути правильною або неправильною. Винятком є лише висловлювання оцінних суджень у брутальній, принизливій чи непристойній формі, що може тягти виникнення обов'язку компенсувати завдану моральну шкоду. Але зміст оцінних суджень не може спричиняти юридичної відповідальності по статті 277 ЦКУ і не може бути спростованим.Поняття критики в законодавстві не визначається прямо, а лише опосередковано згадується, тому, спираючись на вищезазначене, ми лиш можемо виділити ознаки критики: судження, що містить оцінку і не містить фактичних даних. Держава декларує право на критику та захист цього права. Проте, ні в законодавстві, ні в правозастосовній практиці судів України не визначене поняття оціночного судження та відмінності оцінки факту від самого факту.

22. Система кримінальних правопорушень у сфері господарської та пов̕ язаної з нею діяльності. Система,види і особлиості кр. правопорушень у сфері господарської та пов̕язаної з нею діяльності. Новели законодавства щодо декриміналізації певних діянь у сфері господарської діяльності.

Кримінальна відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності передбачена нормами, які знаходяться у розділі VII Особливої частини Кримінального Кодексу України, який нараховує 38 статей (ст. 199-235). Залежно від видового об'єкта злочини у сфері господарської діяльності можна класифікувати таким чином:

1) злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів.До цієї групи входять такі злочини: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК); виготовлення, збут чи використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК); порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК); незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК); підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК).

2) злочини проти системи оподаткування. До цієї групи належать: ухилення від сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК); незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК); незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК).

3) злочини проти системи бюджетного регулювання. До цих злочинів належать: порушення законодавства про бюджетну систему (ст. 210 КК); видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211 КК);

4) злочини проти системи валютного регулювання: ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК); незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

(ст. 208 КК).

5) злочини проти порядку переміщення предметів через митний кордон України: контрабанда (ст. 201 КК).

6) злочини проти порядку зайняття підприємницькою чи іншою господарською діяльністю: порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК); зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК); фіктивне підприємництво (ст. 205 КК); легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК); порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК); порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203-1 КК); порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК).

7) злочини проти прав і законних інтересів кредиторів: фіктивне банкрутство (218 КК); доведення до банкрутства (ст. 219 КК); приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК); незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК); шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК).

8) злочини проти добросовісної конкуренції і антимонополістичної діяльності: протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК); порушення антимонопольного законодавства (ст. 230 КК); змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксування (ст. 228 КК); незаконне використання товарного знака (ст. 229 КК); незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 КК); розголошення комерційної таємниці (ст. 232 КК).

9) злочини проти прав і законних інтересів споживачів: обман покупців та замовників (ст. 225 КК); фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226 КК); випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК); незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217 КК).

10) злочини проти порядку приватизації: незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233 КК); незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК); недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК).

Численність вищевказаних груп злочинів можна пояснити різнохарактерністю та неоднорідністю посягань. У цілому наведену класифікацію можна вважати оптимальною, такою, що ґрунтується на чинному кримінальному законодавстві і дозволяє показати специфіку кожної із виділених груп злочинних посягань. Та водночас необхідно вказати, що і ця класифікація - певною мірою умовність, яка на остаточність претендувати не може, оскільки злочини у господарській діяльності різні вчені класифікують по різному. Що стосується покарання за вказані злочини, то спектр їх доволі широкий - від штрафів до позбавлення волі з конфіскацією майна.

За поданням Президента парламентом України 15 листопада 2011 року ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності)" № 4025-VI, який опублікований у газеті «Голос України» №239 від 17.12.2011 року та набирає чинності через один місяць з дня його опублікування.

Закон розроблено з метою гуманізації існуючих у законодавстві України санкцій за скоєння кримінальних правопорушень у сфері економіки і господарської діяльності, повідомляє прес-служба Чернівецької обласної прокуратури.

Зокрема, за вчинення злочинів у господарській сфері замість покарання у вигляді позбавлення волі запроваджується санкція у вигляді штрафу. В той же час згідно зі статтею 410 Кримінально-процесуального кодексу України штраф може бути замінений судом на інше більш суворе покарання у випадку його несплати в термін, установлений судовим рішенням.

Законом передбачено за вчинення злочинів у сфері господарській діяльності замість покарання у вигляді позбавлення волі запровадити штраф. Водночас встановлено, що штраф може бути замінений судом на інше покарання лише у випадку його несплати у термін, встановлений судовим рішенням (розстрочка за Законом можливе на 6 місяців).  Закон також встановлює максимальну межу штрафу у розмірі 850 000 грн. (до прийняття вищезазначеного Закону максимальна межа становила  1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складало  1 700 грн). Тим, хто не зможе сплатити ці штрафи, покарання у вигляді штрафу буде замінюватися на позбавлення волі з перерахунку за формулою: 1 день позбавлення волі за 8 несплачених неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Також, змінюються загальні засади призначення покарань, класифікація злочинів, правила обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і у вигляді застави, збільшується кількість статей кримінального кодексу України, кримінальні справи за ознаками яких порушується  не інакше як за заявою потерпілого.

Закон також скасовує кримінальну відповідальність за ті діяння у сфері господарської діяльності, які на сьогодні втратили ознаки підвищеної суспільної небезпеки, достатньої для переслідування іх у кримінальному порядку. Позбавлення волі є найсуворішим видом покарання, та за економічні злочини повинна бути економічна відповідальність.  Тому заміна позбавлення волі на штраф є дуже розумною ініціативою,  оскільки  громадяни, які скоїли економічні злочини не є суспільно небезпечними, не потребують ізоляції від суспільства. Також слід розуміти, що перебуваючи у закладах позбавлення волі,  держава не отримує завданих  збитків  особою, а навпаки, потребує з боку держави додаткових затрат на утримання. А внесені даним законом зміни в діюче законодавство України є економічно доцільними та гуманними.

Однією найбільш важливих статей законону про декриміналізацію економічних злочинів є скасування відповідальності за контрабанду товарів.

Декриміналізація «товарної»  контрабанди у поєднанні з посиленням адміністративної відповідальності буде більш ефективним інструментом протидії незаконному переміщенню товарів, та забезпечує додатково наповнення Державного бюджету  за рахунок штрафів та реалізації конфіскованої продукції.

Одна із дуже прогресивних  пропозицій Закону полягає в  обмеженні можливості взяття під варту громадян. Згідно норм закону, взяття під варту можливо лише обвинуваченого у злочині, за який передбачено строк більш п’яти років. Іншим запропоновано запобіжний захід у вигляді застави, або підписки про невиїзд. При цьому, якщо переслідуваному загрожує штраф понад 51 тис. грн., то до нього можливо застосування тільки застави, а не підписки про невиїзд, а якщо застава не внесена, тоді взяття під варту. Законом встановлена процедура внесення застави, її визначає суд у розмірі від 51 тис. грн.  до 289 тис. грн.  Однак, сума застави не може бути меншою за суми цивільного позову або завданої майнової шкоди. Застава вноситься на протязі п’яти днів після рішення суду.

23. Система кримінальних правопорушень проти громадського порядку. Система,види і особлиості кр. правопорушень проти громадського порядку. Проблема законодавчого врегулювання масових заходів. Кримінальні правопорушення проти громадського порядку. Масові заворушення. Хуліганство. Дрібне хуліганство.

Групове порушення громадського порядку (ст. 293). Стаття 293 цей злочин визначає як організацію групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях.

Об'єктом цього злочину є громадський порядок у тій його сфері, що пов'язана з суспільними відносинами, які забезпечують обстановку суспільного спокою і поведінку громадян, що відповідає законові, у різних сферах соціального спілкування.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає в організації групових дій або в активній участі в таких діях. Під організацією групових дій слід розуміти як безпосереднє створення групи, так і організацію вчинення таких дій або керівництво ними. Під активною участю слід розуміти інтенсивну участь у групових діях. Прикладом активної участі є заклики до громадян не виконувати вимоги представників влади, непокора їх розпорядженням, створення значних перешкод для нормальної роботи підприємств, організацій, блокування руху транспорту тощо. Цей злочин вважається закінченим, якщо такі дії спричинили грубе порушення громадського порядку або суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації. Грубим визнають таке порушення громадського порядку, що заподіює останньому істотну шкоду, значно порушує обстановку суспільного спокою чи нормальну роботу підприємств, установ чи організацій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єкт цього злочину — спеціальний. Відповідальності підлягають тільки організатори й активні учасники, які досягли 16-річно-го віку.

Масові заворушення (ст. 294). Згідно зі ст. 294 масовими заворушеннями визнаються організація таких заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є громадський порядок, тобто ті суспільні відносини, що забезпечують умови нормального функціонування державних і громадських структур, нормальний ритм суспільного життя, роботи і спокою людей. Крім цього об'єкта при здійсненні масових заворушень часто шкода заподіюється і додатковим об'єктам — авторитету представників влади, інтересам особи, власності.

Об'єктивна сторона злочину виражається в організації масових заворушень чи активній участі в них. Організація масових заворушень полягає в підбурюванні тих людей, які стихійно зібралися, для масових виступів, насильства над людьми, погромів, підпалів, захоплення будівель, споруд, насильницького виселення громадян, знищення майна, збройного опору представникам влади. Як організаційну діяльність треба розглядати і керівництво діями натовпу при вчинені названих дій, поширення серед натовпу неправдивої інформації тощо. Активна участь у цьому злочині означає особисту участь у вчиненні насильства над особою, погромах, підпалах, захопленні будівель, насильницькому виселенні громадян, збройному опорі представникам влади та інших діях.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується тільки прямим умислом. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті масових заворушень може бути і непрямим. Мотиви і мета масових заворушень можуть бути різними, та на кваліфікацію вони не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання.

Суб'єктом цього злочину можуть бути лише організатори масових заворушень та активні їх учасники, які досягли 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 294 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; за ч. 2 ст. 294 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295). Стаття 295 передбачає відповідальність за публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту.

Об'єктом цього злочину є громадський порядок, тобто такі суспільні відносини, що забезпечують нормальні умови діяльності підприємств, організацій, установ і окремих громадян.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується однією із трьох дій: а) публічними закликами до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд; б) публічними закликами до насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку; в) розповсюдженням, виготовленням чи зберіганням з метою розповсюдження матеріалів такого змісту. Публічні заклики за своїм змістом є усним чи письмовим звертанням або виступом перед певною аудиторією, а також невизначеною кількістю людей на мітингах, зборах, по радіо, телебаченню, в яких містяться заклики до вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян із займаних ними житлових будинків або певної місцевості. Під розповсюдженням матеріалів, що містять такі заклики, слід розуміти безпосередню передачу чи доведення будь-яким способом їх змісту до відома інших осіб. Виготовлення матеріалів — це безпосереднє авторське створення або технічне їх виготовлення (друкування, виготовлення ксерокопій, фотомонтажної або аудіо- чи відеопродукції). Під збереженням розуміють перебування таких матеріалів безпосередньо у винного, наприклад, у його помешканні, автомобілі, за місцем роботи, з метою їхнього розповсюдження. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої з названих у ст. 295 дії.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. При виготовленні чи збереженні зазначених вище матеріалів обов'язкова наявність мети їх розповсюдження.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річно-го віку.

Покарання за злочин: за ст. 295 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, чи обмеження волі на строк до трьох років.

Хуліганство (ст. 296). Хуліганство — один з небезпечних і дуже поширених злочинів проти громадського порядку. Частина 1 ст. 296 визнає хуліганством грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Будь-які інші види хуліганських дій утворюють адміністративний делікт.

Об'єктом хуліганства є громадський порядок, що включає комплекс суспільних відносин, які забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільне корисної діяльності, моральність, нормальний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті й у побуті. Це основний безпосередній об'єкт хуліганства. Як додаткові об'єкти часто виступають особистість, здоров'я, навколишнє середовище, власність.

З об'єктивної сторони хуліганство являє собою суспільне небезпечну дію, що грубо порушує громадський порядок. Діями, що грубо порушують громадський порядок, новий закон визнає тільки ті, що відрізняються особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Особлива зухвалість — це нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, які спричинили тілесні ущ-кодження, чи знущанням над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале, що довгий час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковий цинізм — це демонстративна зневага нормами моральності, наприклад, груба непристойність, демонстративне оголення, знущання над хворими, немічними тощо.

Хуліганство визнається закінченим з моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський порядок. Форми хуліганських дій можуть бути найрізноманітнішими: нахабне, зухвале, цинічне порушення громадського спокою, нормального функціонування підприємств, організацій, масових заходів, роботи транспорту. Це можуть бути і будь-яка наруга, знущання над людьми, їх побиття, осквернення громадських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей.

Із суб'єктивної сторони хуліганство — це злочин, вчинений із прямим умислом. Однак умисел стосовно заподіяння шкоди в результаті хуліганських дій може бути і непрямим. Не можна, наприклад, заперечувати наявність цього у випадку, коли п'яний хуліган зухвало почав лякати зброєю людей, а потім у громадському місці, зробив неприцільний постріл, заподіявши одному з потерпілих тілесне ушкодження. У цьому випадку винний діяв нецілеспрямовано, він не бажав заподіяти шкоду здоров'ю будь-кому з оточуючих, але свідомо допускав такі наслідки. Хуліганство припускає наявність особливого мотиву, який називають хуліганським (хуліганські спонукання).

Суб'єктом хуліганства можуть бути особи, які досягли 14-річ-ного віку.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 296 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 296 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до чотирьох років; за ч. З ст. 296 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 4 ст. 296 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Дрібне хуліганство(ст.173 Кодексу про адм.правопорушення), тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, а в разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб. ( Стаття 173 із змінами, внесеними згідно із Законом № 55/97-ВР від 07.02.97 )

ПИТАННЯ24

Наруга над могилою (ст. 297). Стаття 297 передбачає відповідальність за наругу над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі.

Об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи прояву поваги до пам'яті і праху покійних. Предметом може бути могила, склеп, урна з прахом, предмети, що знаходяться в могилі або на ній: труп, одяг на ньому, коштовності, пам'ятник, зображення на ньому, огорожа, вінки тощо.

Об'єктивна сторона цього злочину виражена в нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також у викраденні предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі.

Суб'єкт цього злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 297 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ст. 300). Стаття 300 передбачає відповідальність за ввезення в Україну зазначених творів з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи іншого переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.

Об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері духовного і культурного життя суспільства.

Предметом цього злочину є будь-які твори (друкована продукція, кінофільми, відеофільми, натуралістичні фото- і відеозаписи), що пропагують культ насильства і жорстокості, тобто прославляють застосування грубої сили, безжалісність, жорстокість, грубі розправи і знущання над людьми, застосування катувань, мордувань, показ кривавих розборок, жорстоких способів вбивств тощо.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується вчиненням будь-якої з передбачених у ст. 300 дій. Це — ввезення в Україну зазначених предметів, виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення, збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні. Ввезення має місце у випадку фактичного переміщення зазначених творів через митний кордон України.

Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. ЗО1). Стаття ЗОЇ встановлює відповідальність за ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.

Об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері статевих стосунків. Предметом цього злочину є різні твори, зображення або інші предмети порнографічного характеру, вони за своїм змістом в грубій, цинічній формі відображають натуралістичне чи протиприродне детальне зображення сексуальних відносин. Об'єктивну сторону цього злочину утворює вчинення будь-якої із зазначених у ст. ЗОЇ дії. Це — ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, їх виготовлення, перевезення або інше переміщення, або їх збут чи розповсюдження, у тому числі інформаційне, а також примушування до участі в їх створенні.

У частині 2 ст. 303 передбачена відповідальність за примушування чи втягнення у заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману.

Об'єкт цього злочину такий самий, як і при занятті проституцією.

Об'єктивну сторону цього злочину утворюють примушування чи втягнення в заняття проституцією, тобто втягнення (схилення) осіб жіночої або чоловічої статі до систематичного заняття проституцією, що відбувається шляхом застосування насильства чи погрози застосувати фізичне насильство, знищити чи пошкодити їхнє майно, шантажу або обману. имушування можуть бути шантаж або обман.