Центральні теплові пункти

При теплопостачанні районів масової забудови застосовують звичайно багатоступінчасті системи теплопостачання, у яких важливу роль у забезпеченні споживачів тепловою енергією грають центральні теплові пункти (ЦТП).

ЦТП (малюнок) - це окремо вартий будинок, у якому розташовуються теплообмінники (бойлери), теплові 1 і водомірні вузли, циркуляційні 3, 4, господарські 6, протипожежні 5 і опалювальні насоси, прилади автоматики й запірно-регулююча арматури.

Система автоматизації ЦТП передбачає: керування циркуляційними насосами систем гарячого водопостачання й насосами холодного водопостачання, підтримка постійного тиску після насосів холодного водопостачання, підтримка постійної температури в системі гарячого водопостачання, підтримка постійної витрати теплоносія на уведенні.

Керування циркуляційними насосами систем опалення зводиться до того, що при аварії одного із циркуляційних насосів автоматично включається в роботу резервний насос, і одночасно подаються світловий і звуковий сигнали на щит керування.

Подпиточный насос для заповнення водою систем опалення включається залежно від рівня води в розширювальній посудині або при зниженні тиску теплоносія в теплопроводі нижче нормованого. Як тільки вода досягне критичного (нижнього) рівня, поплавкове реле або реле рівня подає сигнал і автоматично включає в роботу насос; при заповненні систем і досягненні верхньої межі насос зупиняється.

Устаткування теплових пунктів

До основного встаткування теплових пунктів ставляться елеватори, відцентрові насоси, водо-водяные підігрівники, грязевики, акумулятор^-акумулятори-баки-акумулятори, деаератори. До додаткового встаткування ставляться: прилади контролю й регулювання, різні арматури, труби й теплова ізоляція.

Питання для самоконтролю:

1. Як класифікуються схеми приєднання систем до теплових мереж?

2. Що називається тепловим пунктом?

3. Назвіть основне встаткування теплових пунктів.

Список літератури:

1. И.И. Павлов, М.Н. Федоров «Котельні установки й теплові мережі», с. 218-230.

2. В.Н. Ісаєв, В.И. Сасин «Пристрій і монтаж з/тих систем», стор. 160.

3. Л 2, стор. 33

Тема 7. Теплові мережі, їхня класифікація.

Пристрій теплових мереж.

Питання теми:

1. Поняття теплової мережі.

2. Схеми теплових мереж.

3. Класифікація теплових мереж.

4. Пристрій теплових мереж.

5. Устаткування теплових мереж.

Теплова мережа – це система трубопроводів, по яких теплоносій (гарячий вода або пара) передається від генератора теплоти до споживачів тепла. Схема теплової мережі визначається наступними факторами: розміщенням джерела теплопостачання щодо району теплопотребления, характером теплового навантаження споживачів, видом теплоносія. Основні принципи, якими керуються при виборі схеми теплових мереж - надійність забезпечення споживача теплотою й економічність системи теплопостачання.

Теплові мережі підрозділяються на:

• магістральні, які прокладаються по головним

напрямкам об'єктів;

• розподільні, які розташовані між магістральними

тепловими мережами й вузлами відгалужень;

• відгалуження теплових мереж до окремих споживачів.

Залежно від схеми магістральних трубопроводів розрізняють кільцеві й радіальні (променеві) теплові мережі.

У кільцевих теплових мережах передбачені перемички між певними магістральними напрямами, які роблять схему більше надійної, але вимагають витрат труб.

При невеликих діаметрах магістралей, що характерно для малопотужних теплових мереж, використають радіальну схему з постійним зменшенням діаметрів труб у міру видалення від джерела теплопостачання. Така мережа найбільш проста в експлуатації й вимагає менших початкових витрат.

По призначенню теплові мережі підрозділяються на системи опалення й вентиляції й мережі гарячого водопостачання. По виду використовуваного теплоносія мережі підрозділяються на водяні й парові мережі.

Сукупність трьох основних елементів: трубопроводу, по якому транспортується теплоносій (його звичайно виконують зі сталевих труб); ізоляції, що несе конструкції, що сприймає вагове навантаження теплопроводу й зусиль, які виникають при роботі теплопровідної мережі – називають теплопроводом.

Прокладка теплових мереж може бути наземної й підземної.

Наземна прокладка допускається на території підприємств, площадках, вільних від забудови. Наземна прокладка може бути на низьких опорах і опорах середньої висоти.

Підземна прокладка найпоширеніша. Розрізняють канальну й безканальну прокладку. При канальній прокладці ізоляційна конструкція трубопроводів розвантажена від зовнішніх навантажень ґрунту. При безканальній прокладці ізоляційна конструкція теплопроводів несе навантаження ґрунту. Канали виконують прохідними, напівпрохідними й непрохідними. Цей спосіб використається при температурі теплоносія не більше 115 ⁰С.

Монолітні безканальні прокладки найбільш досконалі. Їх можна використати при температурі теплоносія до 180 ⁰С, використовуючи литі теплопроводи в пінобетонному масиві.

Перспективної є прокладка теплопроводів у гідрофобних порошках. Переваги цього способу полягають у простоті виготовлення ізоляційного шару.

Теплова ізоляція – найважливіший елемент теплопроводу. Вона служить для зниження теплових втрат і зменшення спаду температури на шляху до споживача тепла. Від якості ізоляції залежить довговічність теплопроводу.

В якості теплової ізоляції широко використають мінеральну вату. Шар ізоляції захищає від зволоження бітумом. Укладання ізоляції здійснюють таким способом: на сталеву поверхню труби накладають антикорозійне покриття, зверху якого укладають мінеральну вату у вигляді шкарлупи, на яку накладають сталеву сітку. На сітку встановлюють полуциллиндрические азбестоцементні футляри, які закріплюють бандажами з покрівельної сталі. На практиці як ізоляцію використають також пінобетон, перлитобетон, керамзитобетон і ін.

Для спорудження теплових мереж найчастіше використають сталеві труби. Для водяних теплових мереж при тиску Р ? 12 Мпа рекомендуються труби зі сталей Ст 2 СП, Ст 3 СП, а також сталей 10, 20.

Звичайно глибина закладення теплопроводів дорівнює 0,5...1,0 м. Мінімальний ухил водяних мереж приймається0,002. Для парових мереж при напрямку ухилу по ходу пари мінімальний ухил рівняється 0,002, а для напрямку проти ходу пари - 0,01.

Внаслідок нагрівання труб відбувається температурна деформація теплопроводів. Подовження, які виникають при цьому в трубах, сприймаються компенсаторами.