2. Роль системи гатт/сот в регулюванні міжнародної торгівлі.

На Женевській конференції, яка розпочала роботу 20 жовтня 1947 р., представникам 23 держав вдалося розробити так звану Генеральну угоду з тарифів і торгівлі /ГАТТ/. Досягнення угоди пояснюється простотою і лаконічністю тексту ГАТТ, який містив лише 35 статей; використанням механізму двосторонніх переговорів; відсутністю нововведень організаційного характеру, оскільки система відтворювала традиційний порядок міжнародних конференцій.

ГАТТ покликана виконувати три функції: впливати на державну зовнішньоекономічну політику розробкою правил міжнародної торгівлі; бути форумом для переговорів, які сприяють лібералізації і передбачуваності торговельних відносин; опікуватися врегулюванням спорів.

ГАТТ спрямовує свою діяльність проти всіх видів протекціонізму, крім митних тарифів. З метою зниження тарифів, які на початок діяльності ГАТТ у багатьох країнах були занадто високими, створено систему тарифних переговорів. Переговори починаються на конференціях і продовжуються на раундах багатосторонніх торговельних переговорів (БТП).

Основною метою ГАТТ ставилося - забезпечення стабільного зростання і зменшення ризику міжнародних торговельних відносин через:

• ліквідацію митних та інших торговельних обмежень;

• усунення всіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості населення;

• підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення використання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

ГАТТ планувалась як частина Міжнародної торговельної організації (МТО), але угода з МТО не була ратифікована, і ГАТТ усі роки діяла у якості тимчасового органу. З метою підвищення статусу міжнародних торговельних правил і забезпечення відкритості торговельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається загальною процедурою міжнародної торгівлі товарами і послугами та правилами інтелектуальної власності.

СОТ - це нова міжнародна організаційна структура, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду, іншими словами - це об'єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм міжнародної торгівлі.

Членами СОТ є 145 держав, на які припадає понад 95% обороту міжнародної торгівлі. На відміну від ГАТТ, СОТ має статус юридичної особи. До членства у СОТ ставляться більші вимоги, ніж до членства в ГАТТ.

Згідно третьої статті Марракєшської угоди, СОТ повинна виконувати чотири функції:

• сприяти реалізації угод Уругвайського раунду і будь-яких інших угод, які укладатимуться в межах організації;

• служити міжнародним форумом для обговорення питань, тлумачення і застосування угод Уругвайського раунду;

• виконувати функції арбітра;

• періодично здійснювати збір інформації про торговий режим у країнах-членах з метою перегляду торгової політики.

Нова організація буде також регулювати міжнародний обмін послугами і інтелектуальною власністю і контролювати захист інвестицій.

Багато уваги проблемам зовнішньої торгівлі приділяється і на щорічних нарадах керівників семи провідних промислове розвинутих країн світу - Великобританії, Німеччини, Італії, Канади, США, Франції та Японії. За останній час для таких нарад стає характерним натиск на Японію з боку її партнерів з метою досягти від неї торгових поступок, які обмежували б японський експорт і збільшували б імпорт Японією продукції компаній США і країн ЄС.

Завдання 3-6 в сукупності оцінюються за 30-тибальною шкалою з врахуванням кількості вірних відповідей.

3. Ввезення із-за кордону товарів та надання послуг для реалізації на внутрішньому ринку – це:

2. імпорт;

4.Принциповою відмінністю поглядів класиків на міжнародну торгівлю в порівняні з меркантилістами було визнання, що

1. виграш від зовнішньоторговельних угод може бути досягнутий не лише експортерами товарів, але й імпортерами.

5. Політика “Лессе – фер” передбачає:

1. невтручання держави в економіку та вільну конкуренцію;

6. Модель “абсолютних переваг” А.Сміта полягає в тому, що:

1. країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами та імпортують ті товари, які вони виробляють з більшими витратами, ніж інші країни;

Завдання 8 оцінюється за 5 тибальною шкалою

Дати визначення „голландській хворобі”

«Голландська хвороба» — гостра залежність економіки та бюджету від експорту одного-двох різновидів сировини, який забезпечує левову частку доходів держави; при цьому потреби населення в товарах і послугах задовольняються за рахунок імпорту, а власне виробництво розвивається слабко.

Білет № 9.

Завдання 1,2 передбачають розгорнуту повну відповідь. Оцінюються за 20-тибальною шкалою

1. Концепція відносних (порівняльних) переваг Д.Рікардо

Згідно теорії порівняльних переваг, розробленої Д. Рікардо, країни спеціалізуються на вир-ві тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з інш. країнами. В цьому випадку торгівля буде взаємовигідною для обох країн незалежно від того, чи є вир-во в одній з них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій. Ціна імпортного товару визначається через ціну товару, який потрібно експортувати, щоб оплатити імпорт, тому кінцеве співвідношення цін при торгівлі визнач-ся внутр. Попитом на товари в кожній із країн, що торгують. В рез-ті торгівлі на основі відносних переваг кожна країна отримує позит. ек. ефект, який наз-ся виграшем від торгівлі. Теорія порівняльних переваг справедлива по відношенню до будь-якої к-сті товарів і будь-якій к-сті країн, а також для аналізу торгівлі між окремими районами, областями, республіками однієї держави. В цьому випадку спец-ція країн на окремих товарах залежить від співвідношення рівнів існуючих в кожній з них зарплат. Осн. Переваги теорії: ця теорія вперше описала баланс сукупного попиту і сукупної пропозиції; ясно довела існування виграшу від торгівлі для всіх країн, що беруть в ній участь. Велике значення цієї теорії в наш час полягає в тому, що вона дозволяє будувати зовнішньоек. політику на науковому фундаменті. Обмеженість цієї теорії полягає в тих допущеннях, на яких вона будується. Теорія:  не враховує трансп. витрат;  ігнорує вплив зовн. торговлі на розподіл доходів в середині країни, будь-які коливання ціні з/п, інфляцію і міжн. рух к-лу;  виходить із існування тільки одного фактора вир-ва (праці) і не приймає до уваги інші важливі передумови міжн. торгівлі;  виходить із передумови повної зайн-сті; не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими країнами, жодна з яких не має порівняльної переваги перед іншою.

2. Сутність обмежувальної ділової практики та її вплив на МТ.

У сучасній системі регулювання міжнародної торгівлі можна виділити п’ять рівнів (корпоративний, національний, міждержавний, наднаціональний та глобальний), яким притаманні певні механізми та інструменти впливу на темпи, пропорції та структури (товарну та регіональну) світової торгівлі. На корпоративному рівні (переважно транснаціональних корпорацій) регулювання міжнародної торгівлі отримало назву обмежувальної ділової (або торговельної) практики. Це не нове явище в світовій економіці. Міжнародні картельні угоди про розподіл ринків, встановлення цін і розмірів експорту та імпорту відомі з часів появи монополій. Однак в останні десятиріччя розвиток великих національних та транснаціональних корпорацій вніс суттєві зміни в форми та методи обмежувальної ділової практики, що посилило її негативний вплив на міжнародні торговельно-економічні зв’язки. Обмежувальна ділова практика як сукупність дій, прийомів або поведінка підприємств чи їхніх об’єднань із метою обмеження або послаблення конкурентної боротьби для завоювання, утримання та реалізації провідної позиції на ринку може здійснюватися в декількох формах: індивідуальній або груповій; організаційній або оперативній.

Завдання 3-6 в сукупності оцінюються за 30-тибальною шкалою з врахуванням кількості вірних відповідей

3. Реверс факторів виробництва передбачає виникнення ситуації, коли один і той же товар:

1. капіталомістким в капіталонасиченій країні та працемістким у праценадлишковій країні;

4. Теорія реверсу факторів виробництва пояснює наявність:

2. парадоксу Леонт’єва

5. Регулювання міжнародної торгівлі послугами забезпечується положен­нями і правовими нормами:

4. ГАТС.

6. Що є винагородою власників фактора "робоча сила"?

3. заробітна плата.

Завдання 8 оцінюється за 5-тибальною шкалою.

Дати визначення критичному імпорту. Критичний імпорт - це перелік товарів, установлених Кабінетом Міністрів України тільки для резидентів і тільки для вітчизняного виробництва.

Білет № 10.

Завдання 1,2 передбачають розгорнуту повну відповідь. Оцінюються за 20-тибальною шкалою

1. Показники інтенсивності та структури міжнародної торгівлі

У світовій практиці для виміру зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовується два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту окремо) на душу населення країни та відношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни. Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення:

Обсяг експорту на душу населення: Ед = Е / Ч;

Обсяг імпорту на душу населення: Ід = І / Ч;

Обсяг зовнішньоторговельного обігу на душу населення: ЗТОд = ЗТО / Ч.

де Ед - експорт на душу населення; Ід - імпорт на душу населення; ЗТОд - зовнішньоторговельний обіг на душу населення; Е - вартість національного експорту за рік; І - вартість національного імпорту за рік; ЗТО - зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І); Ч - чисельність населення країни на відповідний рік.

Показники структури: товарна структура – склад та співвідношення зовнішньої, міжнародної та світової торгівлі по групах товарів; географічна структура – характеризує розподіл зовнішньої, міжнародної та світової торгівлі по країнах, групах країн та регіонах світу; видова структура – розподіл зовнішньої, міжнародної та світової торгівлі по видах товарного обміну; інституціональна структура – розподіл зовн., міжнар.та світової торгівлі по об’єктах та методах товарного обміну.

2. Рівні регулювання міжнародної торгівлі.

Регулювання міжнародної торгівлі може здійснюватися на кількох рівнях: на рівні фірм та підприємств, на національному, міжнародному та міжнаціональному рівнях. Фірмовий рівень передбачає угоду між фірмами та підприємствами про розподіл ринків сировини, матеріалів, збуту товарів, сфер впливу, цінову політику. Національний рівень передбачає регулювання зовнішньоекономічної діяльності національною нормативно-правовою базою. Міжнародний рівень проявляється у заключення відповідних договорів між державами або групами держав. Міжнаціональний рівень здійснюється спеціальними міжнародними організаціями (інститутами) такими як ГАТТ, СОТ та інші.

Завдання 3-6 в сукупності оцінюються за 30-тибальною шкалою з врахуванням кількості вірних відповідей

3. В чому знайшла свою реалізацію зовнішньоторговельна політика меркантилістів?

2. в стимулюванні експорту, обмеженні імпорту.

4. До яких наслідків для країни, у випадку "порівняльних переваг" Д.Рікардо, може призвести зниження продуктивності праці за кордоном?

1. вітчизняна економіка отримає виграш від розвитку торгівлі;

5. Яке з допущень притаманне для класичних теорій міжнародної торгівлі?

4. всі

6. Що є винагородою власників фактора "робоча сила"?

3. заробітна плата.

Завдання 8 оцінюється за 5-тибальною шкалою.

Дати визначення протекціонізму. Протекціонізм - політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень: імпортних та експортних мит, субсидій та інших заходів. З одного боку, така політика сприяє розвитку національного виробництва.

Білет № 11

Завдання 1,2 передбачають розгорнуту повну відповідь. Оцінюються за 20-тибальною шкалою

1. Теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна. Парадокс Леонтьєва.

Теорема Хекшера-Оліна (теорія співвідношення факторів виробництва) — в економіці твердження, відповідно до якого країна експортує товар, для якого інтенсивно використовується її відносно надлишкові фактори виробництва, і імпортує товари, для яких вона відчуває відносний недолік факторів виробництва.

Умови існування:

по-перше, у країн-учасниць міжнародного обміну складається тенденція до вивезення тих товарів та послуг, виготовлення яких використовує переважно надлишкові чинники виробництва, і, навпаки, ввозити продукцію, для якої є дефіцит будь-яких чинників;

по-друге, розвиток міжнародної торгівлі призводить до вирівнюванню "факторних" цін, тобто доходу, одержуваного власником даного чинника;

по-третє, є можливість при достатньої міжнародної мобільності факторів виробництва заміни експорту товарів переміщенням самих чинників між країнами.

Парадокс Леонтьєва — (спостереження, що спростувало теорему Хекшера-Оліна при аналізі зовнішньої торгівлі США за 1947 р.) – трудомісткі країни експортують більш капіталомістку продукцію, а капіталомісткі – трудомістку. Розв'язування парадокса Василя Леонтьева полягає в тому, що коректне дослідження вимагає не двохфакторну, а багатофакторну модель зовнішньої торгівлі.