62.Банківська система: принципи побудови та її структура

Банківська система - законодавчо визначеної, чітко структурованої та су­бординованої сукупності фінансових посередників, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі і функціонально взаємоув’язані в самостійну економічну структуру.

Принципи побудови: 1) дворівнева побудова; 2)чітке функціональне розмежування між банками 1 і 2-ого рівнів; 3)функціон-ня банків 2-ого рівня на комер. засадах та на договірних відносинах з клієнтурою; 4)ліквідація монополії держави на банк.справу, можливість створення комерційних банків різних форм власнасті, лібералізація банк.дія-ті; 5)організація держ.кнтролю і нагляду за банк. дія-тю і покладення цього завдання на центр. банк;6)незалежність центр.банку від держ.органів виконавчої влади;7)формування загальносистемної інфраструктури забезпечення банк.дія-ті тощо.Дворівнева побудова - ключовий принцип побудови БС у ринк.екон-ках, їх вирішальна якісна ознака, що безумовно відрізняє їх від інш.систем.На 1-му рівні перебуває 1 банк, якому надається статус центр.банку.На 2-му рівні перебуває решта банків, які в Укр. прийнято називати комерційними банками.

Банків.система виконує 3 ф-ції:

1)трансформаційну-базується на аналогічній ф-ції комерційних банків.Однак вона має свою специфіку: а) в трансформаційний процес включає центральний банк, який всі трансформаційні процеси здійснює на міжбанківському рівні і завершує трансформ. прцеси, які були розпочаті комерційними банками; б) підвищує трансформаційний потенціал вузькоспеціалізованих банків, які в кооперації з універсальними банками можуть забезпечити весь процес трансформації на грош. ринку;

2)створення платіжних засобів та регулювання грош. обороту (емісійна) - полягає в тому, що БС оперативно, відповідно до зміни попиту на гроші, спроможна управляти пропоз.грошей;

3)забезпечення стабільності банк.дія-ті та грош. ринку (стабілізаційна). Банків. дія-ть є високоризиковою і окремий банк не може виконувати стабілізаційну ф-цію. Навіть, навпаки може дестабілізувати як власну дія-ть так і спровокувати кризу на грош. ринку.

63. Небанківські фінансово-кредитні установи(нфку), їх види, та особливості функціонування в Україні.

НФКУ-це фін. посередники гр. ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у ЦП та кредити. Вони випускають боргові зобов'язання, які менш ліквідні, ніж зо­бов'язання банків, проте теж можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фін. інструмент. Всі по­середники поділяються на: договірних фін. посередни­ків, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (інвестором), та на інвестиційних фін.посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв.

Договірні ФКУ поділяються: страхові компанії; пенсійні фонди; ломбарди, лізингові та факторингові компанії.

Страхові компанії(СК) — це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Вони створ. на підставі договорів з юр і фіз особами (через продаж страх по­лісів) спеціальні гр.фонди, з яких здійснюються випла­ти страхувальникам гр.коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій (страхових випадків). СК поділ. на компанії страхуван­ня життя і компанії страхування майна та від нещасних випадків. Пенсійні фонди(ПФ) — це фін. посередники, які акумулюють кошти юр. і фіз. осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. ПФ бувають державні та приватні. Державні фон­ди створ. за ініціативою центр. і місце­вих органів влади. Вклади до них здійснюються шляхом нараху­вань на заробітну плату всіх чи певних категорій працівників, або відрахувань з відповідних бюджетів. Приватні пенсійні фонди створ. за ініціа­тивою певних фірм, страхових компаній тощо для виплат пенсій та допомог своїм працівникам. Ломбарди — фінан. посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна. Лізингові компанії — фінансові посередники, що спеціалізу­ються на придбанні предметів тривалого користування (транс­портних засобів, обладнання) та передачі їх в орен­ду фірмам-орендарям для викор. у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного стро­ку. Факторингові компанії — фінан. посередни­ки, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Сплату по цих рахунках при настанні строків одержує факторингова компа­нія. Усередині групи інвестиційних посередників можна виокремити: інвестиційні фонди; фінансові компанії; кредитні товариства, спілки.

Інвестиційні фонди (банки, компанії) — це фінан. посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного при­значення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних при­ватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та в державні цінні папери.

Фінансові компанії - спеціалізують­ся на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів народного споживання; на кредитуванні купівлі товарів певних видів у певних виробників чи торговельних компаній. До групи фінансових компаній можна віднести також лізингові та факто­рингові компанії.

Кредитні кооперативи (товариства, спілки) — це посеред­ники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерсь­ких та домашніх господарств, фізичних осіб. Ресурси їх формують­ся шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціаль­них внесків, одержання позичок у банках, одержання доходів від поточної діяльності.