31. Скронево-нижньощелепний суглоб: будова та рухи в ньому.

Скронево-нижньощелепний суглоб-парне з’єднання суглобових голівок нижньої щелепи із суглубовими поверхнями нижньощелепних ямок скроневих кісток. Кожне з’єднання складається із голівки суглубового відростка нижньої щелепи,суглубової ямки скроневої кістки,суглубового горбика та диска,капсули і зв’язок.

Інкогунрентність суглоба вирівнюється завдяки двом факторам:суглобова капсула прикріплюється всередині суглубової ямки зумовлюючи звуження суглобової порожнини;

суглобовий диск,розташований між суглубовими поверхнями,створює своєю нижньою поверхнею ямку,більш відповідну суглобовій голівці. Рухи в правому і лівому зчленуваннях здійснюються одночасно утворюючи єдину систему. При відкриванні і закриванні рота відбувається синхронне переміщення суглобових голівок та дисків уперед і вниз по суглобових скатах горбиків.

Скронево-нижньощелепний суглоб рухомий у трьох напрямках рецепторний орган,зв’язаний з пропріорецепторами парадонта та жувальних м’язів,який передає в центральну нервову систему інформацію про положення нижньої щелепи для керування її рухами.

Суглобова поверхня утворена ввігнутою частиною-суглобовою ямкою і випуклою-суглобовим горбиком. Головки нижньої щелепи мають еліпсоподібну форму. Суглобовий диск утворений щільною сполучною тканиною з хрящовими клітинами. Суглобова сумка утворена сполучнотканинною оболонкою,що кріпиться до переднього краю суглобового горбика,а на нижній щелепі до шийки суглобового відростка

Зв‘язки суглобу перешкоджають розтягненню суглобової капсули і утворені фіброзною нееластичною сполучною тканиною,яка не відновлюється після розтягування.

Інтракапсулярні(вплітаються в стінку капсули та суглобовий диск).

-меніско-скронева, та -передня та задня меніско-щелепова,

Екстракапсулярні(прилягають до зовнішньої стінки капсули).

-зовнішня, -внутрішня.

Іншу групу утворюють зв’язки не з’єднанні з капсулою..

-шило-нижньощелепова, -скронево-нижньощелепова, -клиновидно-нижньощелепова,

-криловидно-нижньощелепова.

32. Способи сполучення кісток у скелеті людини, неперервні та перервні. Приклади.

Усі кістки скелета людини в певному порядку з'єднуються між собою. Розрізняють два основних види цих сполучень: Безперервне й перервне.

Безперервним називається таке сполучення, коли між двома (або більшою кількістю) суміжними кістками є прошарок сполучної тканини. У переривчастому сполученні між суміжними кістками завжди є різна за розмірами й формою щілиноподібна порожнина.

Обсяг рухів у безперервному з'єднанні, як правило, дуже малий, а в перервному — неоднаковий: у деяких з них рухи широкі, в інших — обмежені.

В еволюції хребетних і в ранньому ембріогенезі людини безперервні з'єднання кісток виникають раніше, ніж перервні.

Безперервні сполучення

Залежно від тканини, за допомогою якої кістки сполучаються, розрізняють три види безперервних з'єднань: фіброзне, хрящове, кісткове.

Волокнисте сполучення міцне, між кістками, які беруть в ньому участь, міститься волокниста сполучна тканина. До цього сполучення належить синдесмоз, шви та вклинення.

За структурою хрящового прошарку розрізняють синхондроз гіаліновий (реберні хрящі) і волокнистий (міжхребцеві диски тощо), за станом цих сполучень протягом життя — тимчасовий (епіфізарні хрящі) і постійний (хрящі рваних отворів черепа).

У тих випадках, коли хрящовий прошарок між кістками зберігається до певного віку (тимчасовий синхондроз) і заміщується кістковою тканиною, розвивається кісткове сполучення, або синостоз.

Переривні, або синовіальні, сполучення кісток називаються суглобами.

Суглоб складається з трьох елементів: суглобових поверхонь двох (і більше) кісток (одна, як правило, є головкою, друга — ямкою), суглобової порожнини та суглобової капсули.

Суглобові поверхні кісток у межах тертя однієї кістки об другу вкриті тонкою (0,2 — 0,5 мм) пластинкою хрящової гіалінової тканини. Суглобові поверхні за формою і розмірами дуже різноманітні. В одному суглобі вони можуть відповідати одна одній (конгруентні поверхні), в іншому — ні (інконгруентні поверхні).

Суглобова порожнина (cavitas articularis) (див. мал. 63, в) — це щілиноподібний замкнутий простір, обмежений поверхнями кісток, які утворюють суглоб, і суглобовою капсулою; заповнений синовіальною рідиною.

Всередині порожнини суглоба тиск від'ємний, що сприяє утриманню суглобових поверхонь у стані стикання.

Суглобова капсула охоплює суглобові кінці суміжних кісток.

Вона складається з двох шарів: зовнішнього — фіброзної перетинки або шару, що є продовженням окістя суміжних кісток, і внутрішнього — синовіальної перетинки, або шару, що вистеляє всю порожнину суглоба і виділяє синовіальну рідину (синовію). Синовіальна перетинка тонка, ніжна, прозора і місцями в деяких суглобах утворює синовіальні випинання, складки, ворсинки. Ці утвори збільшують вироблення синовії, а деякі з них (сумки) полегшують ковзання м'язів відносно кістки.

Крім того, в деяких суглобах є інші суглобові структури: суглобовий диск, що ділить порожнину суглоба на дві камери; суглобовий меніск, що часто розмежовує суглобову порожнину; суглобова губа, яка збільшує відповідність суглобових поверхонь; внутрішньо- та зовнішньокапсульні зв'язки, що зміцнюють суглоби; сесамоподібні кістки, розташовані в сухожилках деяких м'язів у місцях їх переходу через суглобову щілину та ін.