38.Будова та функції шлунка. Особливості будови стінок шлунка.

Шлунок— це розширена частина травного каналу, розташована між стравоходом і кишками. Він має дві стінки: передню і задню. Краї переходу стінок шлунка одна в іншу називаються кривинами: мала кривина обернена праворуч догори, — донизу, вперед і ліворуч. У шлунку розрізняють: кардіальну частину, що починається безпосередньо після стравоходу; дно шлунка, яке прилягає до лівої частини діафрагми; тіло шлунка — найбільшу частину; воротарну частину, відмежовану від тіла чіткою борозною; воротар— найвужчу частину, що відповідає межі між шлунком і дванадцятипалою кишкою.

Стінка шлунка складається з трьох оболонок: слизової з підслизовою основою, м'язової та серозної з підсерозною основою. Слизова оболонка шлунка, на відміну від слизової оболонки стравоходу, товста (2 — 3 мм), ніжна, червоно-бурого кольору. Вона має велику кількість складок, зумовлених добре розвинутим пухким підслизовим прошарком.

Слизова оболонка шлунка, як і всього травного каналу, складається з епітеліального шару ентодермального походження, власної пластинки з ніжної сполучної тканини, м'язової пластинки та пухкого сполучнотканинного підслизового прошарку.

Між епітеліальним шаром і м'язовою пластинкою міститься величезна кількість (до 100 в 1 мм2) трубчастих залоз, які відкриваються на поверхню слизової оболонки. Серед цих залоз, що виділяють шлунковий сік, розрізняють шлункові, або власні, залози, закладені переважно в слизовій оболонці кардіальної частини, дна й тіла шлунка, та воротарні залози.

М'язова оболонка шлунка складається з гладкої м'язової тканини і має три шари: поздовжній, розташований зовні, розвинутий порівняно слабко; коловий — потужніший; внутрішній, що складається з нерівномірно розподілених косих волокон.

У пілоричній складці пучки колового м'язового шару масивніші, тут утворюється воротарний м'яз — замикач, який регулює вихід харчової маси з шлунка в тонку кишку.

Серозна оболонка вкриває весь шлунок, за винятком малої та великої кривин, де до шлунка підходять судини й нерви і фіксуються малий і великий чепці. Підсерозний прошарок розвинений слабко і лише в місцях прикріплення чепців добре виявлений у вигляді пухкої сполучної тканини.

Шлунок — рухомий орган. Відносно нерухомо він фіксований тільки в місці переходу його у дванадцятипалу кишку, тобто до бічної поверхні тіла LI хребця.

Місткість шлунка становить 1 —4 л і залежить від кількості та якості їжі. Середня місткість шлунка дорослої людини близько 3 л.

40.Загальний план будови стінок стінок порожнистих внутрішніх органів (на прикладі відділів травного тракту).

Призначення травної системи— приймання їжі, механічне та хімічне її оброблення, виведення в зовнішнє середовище харчових залишків. Кінцевим результатом цього процесу є переведення харчових речовин у розчинний стан і всмоктування у кров або лімфу, які розносять їх до тканин організму. Травну систему можна розглядати як своєрідну трубку з її похідними (залозами), що починається ротовою щілиною і закінчується відхідником. У людини розрізняють порожнину рота, глотку, стравохід, шлунок, тонку й товсту кишки. Всі ці відділи належать до травного каналу.

Довжина травного каналу 8 — 10 м. Порожнина рота, глотка і початкова частина стравоходу розташовані в ділянках голови і шиї, більша частина стравоходу — у грудній порожнині, його кінцевий відділ — у черевній порожнині. Шлунок, тонка й товста кишки (до прямої), печінка та підшлункова залоза містяться в черевній порожнині, пряма кишка — в порожнині таза.

Стінка травного каналу на всьому протязі складається з трьох оболонок: слизової, що вистеляє порожнину каналу, серозної або адвентиції, що вкриває органи іззовні, та м'язової.

Слизова оболонка травного каналу складається з епітелію, розташованого на власній пластинці слизової оболонки, м'язової пластинки та підслизового прошарку. Утворення травних соків і всмоктування перетравлених харчових речовин у кров відбувається в слизовій оболонці.

М'язова оболонка травного каналу забезпечує пересування їжі в краніально каудальному напрямку, переміщення її для якомога більшого контакту з травними соками і регулює перехід харчових мас з одного відділу травної системи до іншого.

Серозна оболонка (з підсерозною основою) — тонка, волога, блискуча; вкриває не тільки велику частину травного каналу (починаючи з нижнього кінця стравоходу до середньої третини прямої кишки), а й більшість прилеглих до неї органів (печінку, селезінку тощо), також вистеляє стінки черевної порожнини, що полегшує ковзання шлунка та кишкових петель. Там, де серозної оболонки немає, стінка травного каналу вкрита сполучнотканинною адвентиційною оболонкою.