22. Топографія зовнішньої основи черепа.

Порожнина рота обмежена кістковими утворами, які формують верхню і передньобічні стінки її. Кісткове піднебіння — тверда основа верхньої стінки порожнини рота. Тіло і гілки нижньої щелепи, комірковий відросток верхньої щелепи й зуби, коміркова дуга нижньої щелепи й зуби утворюють передню і бічну кісткові стінки порожнини рота.

Нижньою стінкою порожнини рота є язик і м'язи, що утворюють дно порожнини, задньою — м'яке піднебіння, яке під час скорочення обмежує отвір — зів, через який порожнина рота сполучається з порожниною глотки.

Скронева і підскронева ямки. На бічній нормі черепа є заглиблення, розділені підскроневим гребенем клиноподібної кістки на скроневу (згори) і підскроневу (знизу) ямки.

Стінки скроневої ямки утворені тім'яною, скроневою, клиноподібною і лобовою кістками зсередини, виличною дугою знизу, скроневою поверхнею виличної кістки спереду. Зовнішньої й задньої стінок немає. Ямка заповнена скроневим м'язом.

Підскронева ямка є продовженням донизу скроневої ямки й займає простір нижче від підскроневого гребеня і виличної дуги. Вона вужча й коротша за скроневу, але має більший поперечний розмір. Верхню стінку підскроневої ямки формує частина великого крила клиноподібної кістки нижче від підскроневого гребеня, присередню — бічна пластинка крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Спереду ямка обмежена горбом верхньої щелепи й частково виличною кісткою, внизу вона не має кісткової стінки, ззовні прикрита гілкою нижньої щелепи.

Крилопіднебінна ямка з кожного боку утворена спереду тілом верхньої щелепи, ззаду — крилоподібним відростком клиноподібної кістки, зверху — основою її великого крила, присередньо — перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки. Збоку крилопіднебінна ямка не має кісткової стінки і сполучається з підскроневою ямкою. Донизу стінки ямки звужуються й переходять у великий піднебінний канал. У цій ямці проходять судини та нерви, в ній розташований парасимпатичний крило-піднебінний вузол.

Крилопіднебінна ямка через круглий отвір з'єднується з середньою ямкою черепа, через клинопіднебінний отвір — з порожниною носа, через нижню очноямкову щілину — з очною ямкою, великий піднебінний канал — з порожниною рота і через крилоподібний канал — із рваним отвором. Через круглий отвір з порожнини черепа до крилопіднебінної ямки проходить верхньощелепний нерв (II гілка трійчастого нерва), через нижню очноямкову щілину — підочноямковий нерв. Крилоподібний канал пронизує основу крилоподібного відростка. У ньому в складі великого кам'янистого нерва містятьсяпередвузлові парасимпатичні нервові волокна, що йдуть до крилопіднебінного вузла, а також післявузлові симпатичні волокна внутрішнього сонного сплетення — в складі глибокого кам'янистого нерва. Парасимпатичні й симпатичні волокна утворюють нерв крилоподібного каналу.

19.Скелет верхньої кінцівки. Людські ознаки скелету верхньої кінцівки.

Плечовий пояс. Плечовий пояс є спільним для обох кінцівок. Він утворюється двома лопатками і двома ключицями.

Лопатка — кістка трикутної форми. Один з її кутів має ямку, в яку входить головка плечової кістки.

Ключиця — це зігнута кістка, яка одним кінцем сполучається з лопаткою, а другим — з грудниною.

Власне кінцівка. Скелет верхньої кінцівки складається з плечової кістки, ліктьової, променевої і численних кісток кисті.

Плечова кістка має на верхньому кінці напівкулясту головку, а на нижньому — потовщення в формі блока. Над блоком спереду і ззаду є ямки, в які входять відростки ліктьової кістки.

Ліктьова і променева кістки входять до складу передпліччя. Верхніми кінцями вони сполучаються з плечовою кісткою, а нижніми — з кистю. Крім того, на обох своїх кінцях вони сполучаються одна з одною.

Кисть утворена кістками зап’ястка, п’ястка та фалангами пальців.

Зап’ясток складається з двох рядів дрібних кісточок, довжина, ширина і товщина яких приблизно однакові. Вони сполучаються з кістками передпліччя, одна з одною і з кістками п’ястка.

П’ясткові кістки у кількості п’яти входять до складу долоні.

Фаланги утворюють скелет пальців.

У будові скелетів руки людини і передньої кінцівки хребетних тварин є багато спільного. Проте перехід людини до вертикального положення дуже відбився на особливостях будови верхніх кінцівок. Переставши служити опорою при ходінні і ставши вільними, вони вдосконалювалися в трудових рухах. Праця сприяла сильному розвиткові пальців, особливо великого.