14. Кістки тазу та їх з’єднання, вікові особливості. Таз як ціле утворення.

Скелет нижньої кінцівки складається з тазового пояса, або таза, і власне кінцівки, або ноги.

Тазовий пояс. Тазовий пояс утворений парою плоских тазових кісток і крижами.

Тазова кістка — найширша у всьому скелеті. До 16-17 років вона складається з трьох кісток, відокремлених одна від одної хрящем. Поступово хрящ костеніє, і кістки зливаються в одну. На місці їх сполучення є досить велика суглобова западина. Спереду тазові кістки сполучені одна з одною, а ззаду утворюють малорухо­мий суглоб з крижами.

У зв’язку з вертикальним положенням тіла таз людини відносно ширший і масивніший, ніж таз ссавців, бо підтримує органи, що лежать над ним. Від захисної і опорної функцій таза залежать і форма його кісток у вигляді товстих зігнутих пластин, і нерухомість сполучення між ними. Власне кінцівка. Скелет ноги складається з стегнової кістки, кісток гомілки і стопи.

Стегнова кістка — найдовша в скелеті. Верхній кінець її має форму кулі і називається головкою. Нижче від головки є два бугри, розвиток яких залежить від прикріплення тут дуже великих м’язів.

Головка кістки входить у суглобову западину таза, утворюючи кульшовий суглоб, що належить до кулястих. Як і плечовий суглоб, він допускає дуже різноманітні рухи, але розмах їх значно менший.

Гомілка складається з двох довгих кісток: великої гомілкової і розміщеної назовні від неї малої гомілкової.

Стегнова кістка з великою гомілковою утворюють колінний суглоб, до складу якого входить і колінна чашечка — маленька кістка трикутної форми. Колінний суглоб допускає лише згинання і розгинання.

15. Людські ознаки черепа. Суглоби черепа.

Сполучення черепа, за винятком нижньої щелепи, відбувається за допомогою швів і хрящових зрощень. Нижня щелепа сполучається з черепом скронево-нижньощелепними суглобами.

Шви черепа належать до волокнистих сполучень кісток. Звичайно номенклатура швів черепа визначається назвою кісток, які сполучаються (наприклад, скронево-виличний, клиноподібно-лобовий , сльозово-верхньощелепний тощо). Крім того, є спеціальні назви швів. Так, шов між лобовою і тім'яними кістками називається вінцевим, між тім'яними й потиличною кістками — лямбдоподібним, між двома тім'яними кістками — стріловим, між тім'яною і скроневою кістками — лусковим.

Хрящові сполучення черепа нечисленні і є тільки на основі черепа: клино-потиличний синхондроз — тонка хрящова пластинка між основною частиною потиличної кістки і тілом клиноподібної, яка до 16 — 18 років замінюється кісткою; клинокам'янистий і кам'янисто-потиличний синхондрозі які заповнюють однойменні щілини, а також частину рваного отвору.

Скронево-нижньощелепний суглоб — парний, комбінований. Утворений головками виросткових відростків нижньої щелепи, нижньощелепними ямками та суглобовими горбками скроневих кісток.

Форма головки нижньої щелепи еліпсоподібна, витягнута в поперечному напрямку. Осі, проведені вздовж виросткових відростків, не проходять чітко у лобовій площині, перетинаються перед великим (потиличним) отвором, утворюючи кут 155-170°.

Суглобова поверхня нижньощелепної ямки скроневої кістки в 2—3 рази більша за суглобову поверхню головки, волокнистим хрящем вкрита тільки передня її частина, яка розташована перед кам'янисто-барабанною щілиною скроневої кістки і входить до суглобової порожнини. Хрящ вкриває також суглобовий горбок. Передня частина нижньощелепної ямки та горбок оточені суглобовою капсулою, що має форму конуса з основою згори. Передній край основи суглобової капсули розташований перед суглобовим горбком, задній досягає кам'янисто-барабанної щілини. Капсула на виростковому відростку прикріплюється спереду вздовж краю головки нижньої щелепи, ззаду — на 0,5 см нижче від заднього краю її.

У порожнині суглоба міститься суглобовий диск з волокнистої хрящової тканини, схожий на двояковвігнуту лінзу. Він ділить суглобову порожнину на два ізольовані один від одного поверхи. У верхньому поверсі суглобова поверхня нижньощелепної ямки сполучається з верхньою поверхнею диска, а верхня синовіальна перетинка (вкриває внутрішню поверхню суглобової капсули, прикріплюючись до зовнішнього краю суглобового хряща.

У нижньому поверсі головка нижньої щелепи сполучається з нижньою поверхнею суглобового диска, а нижня синовіальна перетинка крім суглобової капсули вистеляє ще й задню поверхню шийки виросткового відростка, що міститься всередині капсули. Особливістю суглобового диска є те, що він може переміщатись по суглобовому горбку. Це зумовлено тим, що суглобова капсула на рівні нижнього поверху суглобової порожнини міцніша і краще натягнута, а в передньоприсередній край суглобового диска вплітаються сухожилкові волокна бічного крилоподібного м'яза.

Зв'язковий апарат скронево-нижньощелепного суглоба складають бічна, клинонижньощелепна та шилонижньощелепна зв'язки. Це стовщені фасціальні тяжі, розташовані за межами суглоба, присередньо від нього.

Бічна зв'язка укріплює скронево-нижньощелепний суглоб збоку. Вона віялом починається від основи виличного відростка скроневої кістки, спускається донизу й назад і прикріплюється до задньобічної поверхні шийки виросткового відростка. Бічна зв'язка не тільки зміцнює суглоб, а й гальмує рух головки нижньої щелепи дозаду і вбік.

Клипонижньощелепна зв'язка тягнеться тонким фіброзним тяжем від ості клиноподібної кістки до язичка нижньої щелепи, затримує її бічні й вертикальні рухи.

Шилонижньощелепна зв'язка натягнута між шилоподібним відростком скроневої кістки і внутрішньою поверхнею заднього краю гілки нижньої щелепи; гальмує висування нижньої щелепи вперед.

Завдяки особливостям будови у скронево-нижньощелепному суглобі можливі різноманітні рухи. Це пов'язано також із складністю акту жування у людини як всеїдної істоти.

Деякі рухи в суглобах у комбінації з рухами язика, аерофонічними властивостями глотки та вібрацією голосових зв'язок гортані є елементами артикуляції.