1. Анатомія як наука, її місце серед інших біологічних дисциплін. Методи анатомічних досліджень. Анатомічна термінологія.

Назва науки «анатомія» (людини, тварин, рослин) походить від грецького слова anatemno — розтинати, розчленити, розсікати, і її суть полягає у вивченні будови організмів та їх органів шляхом розтину тканин. Ця наука належить до біологічних наук, об'єднаних під загальним терміном «морфологія» (від грецьк. тогріго — форма, logos — вчення).

У кінці XIX — на початку XX ст. з морфології вичленувався і розвинувся її розділ — еволюційна морфологія, мета якої полягає у вивченні організмів і окремих органів в онтогенезі та філогенезі.

Анатомія людини як самостійна наука тривалий час (до XIX ст.) залишалась у більшості випадків описовою (звідси виникла описова анатомія), тобто вона обмежувалась лише описуванням, називанням і класифікацією органів та систем. Тривалий час завданням анатомів було тільки вивчення дещо штучно усередненого (без урахування варіантів) нормального без патологічних відхилень організму людини (звідси бере початок нормальна анатомія).

В епоху Відродження і в усі наступні часи до наших днів світова наука збагачувалася відкриттями, які пояснювали не лише певні явища, а й причини їх виникнення та розвитку. У пошуках істини вчені все частіше стали виходити за межі окремих наук. Іншими словами, відбувався процес інтенсивного взаємопроникнення різних галузей знань. Не поминула ця прогресивна тенденція також анатомію людини, яка вбирала результати відкриттів у численних галузях знань, насамперед у сфері природничих наук.

Наслідком цього процесу стала сучасна анатомія людини, що перетворилася на одну з фундаментальних дисциплін медицини. Не втративши права називатися нормальною, вона, на відміну від анатоми патологічної, топографічної, спортивної, значно збагатила свій теоретичний зміст, розширила медичні завдання і одночасно озброїлась найновішими методами дослідження.

Отже, можна сказати, що сучасна анатомія людини — це біологічна наука, яка вивчає форму і будову тіла людини, що зумовлені функцією і морфофункціональними змінами, які відбуваються в часі (історичний процес, індивідуальний розвиток), просторі (в різних регіонах земної кулі) та під впливом різних чинників (кліматогеографічних, екологічних, соціальних, генетичних, функціональних).

Одне з центральних місць у сучасній анатомії посідає з'ясування нерівномірності розвитку органів у процесі становлення та еволюції людини, а одночасно історичного формування і функціонального взаємозв'язку різних структур, що визначає цілісність організму.

Розділи анатомії	Розділи вивчають
Остеологія	Кісткову систему, як основу тіла
Міологія	Групи м’язів, як важелі
Синдесмологія	Зв’язки і сухожилки, які з’єднують кістки і м’язи
Спланхнологія	Системи дихання, травлення, сечоутворення, як системи життєзабезпечення
Ангіологія	Серцево-судинну систему, як головного постачальника речовин до органів
Неврологія	Нервову систему, як головний координуючий і регулюючий механізм діяльності органів
Естезіологія	Систему органів чуття, як постачальників інформації з зовнішнього середовища
Ендокринологія	Систему залоз внутрішньої секреції, які забезпечують хімічний зв’язок між органами
Дерматологія	Шкіру, як особливий орган захисту та чуття

Методи анатомічних досліджень	Зміст методів
Антропометрія	Вимірювання тіла людини і його частин
Препарування	Розтин трупу з метою описання органів
Ін’єкції	Введення спеціальних речовин в судини, протоки, порожнини
Освітлення	Обробка тканин речовинами, які дають ефект відносної прозорості
Корозія	Обробка тканин кислотою чи лугом після ін’єкції речовини, яка твердіє
Фарбування	Обробка тканин певними фарбниками до яких вони мають хім. подібність
Рентгенологія	Опромінення тіла людини Ro-приладами та вивчення Ro-знімків
Стереоморфологія	Поєднання препарування, освітлення, фарбування та опромінення у світлі