8. Поняття про фінансову систему: її склад та структура.

Система – сукупність взаємопов’заних елементів, які доповнюють одне одного і створюють єдине ціле.

Фін. систему розлядають з двох точок зору: за внутр. побудовою та за організаційною структурою.

Фін. система за внутр. побудовою – сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних між собою сфер та ланок фін. відносин, що опосередковують створення, розподіл і використання ФГК, які формуються в процесі перерозподілу ВВП.

Сфера фін. відносин – узагальнена за певними ознаками сукупність фін. відносин.

Ланка – відокремлена частина фін. відносин.

В основу виділення сфер покладено рівні ек. системи:

1) Рівень макроекономіки – держ. фінанси.

2) Рівень мікроекономіки – фінанси суб’єктів господарювання та населення.

3) Світовий рівень – міжнар. фінанси.

Фін. система України
Держ. фінанси	ФСГ	Ф. населення	Міжнар. ф.
ЗБУ, ДЦФ, Резервні та страхові фонди, Держ. Кредит, Ф. держ. сектору економіки
Фін. ринок

До складу фін. системи входять наступні сфери:

1) Держ. фінанси – грош. відносини з приводу розподілу та перерозподілу частини вартості ВВП, які пов’язані з формуванням і використанням фін. ресурсів в розпорядження держави і держ. підприємств, призначених на цілі розширеного відтворення, задоволення соц.-культ. та інших потреб.

2) Фінанси суб’єктів господарювання (ФСГ) – сукупність ек. відносин, які характеризують потоки грош. коштів на рівні підприємства, а саме створення доходів і надходжень підприємств та формування і розподіл децентралізованих ФГК.

3) Фінанси населення – система ек. відносин, яка пов’язана з формуванням та використанням грош. доходів населення, одержаних в результаті трудової, індив., підприємницької та інших видів діяльності.

4) Міжнар. фінанси – система відносин, які характеризують міжнар. грошові потоки на рівні держав, урядів, окремих підприємств і населення.

5) Фін. ринок – сукупність ек. відносин, пов’язаних з розподілом фін. ресурсів, купівлею/продажем тимчасово вільних коштів і ЦП.

Основу фін. системи складають ФСГ, оскільки саме підприємства виробляють продукцію, надають послуги, виконують роботи, тобто створюють вартість валової продукції, яка на рівні держави формується у вартість ВВП і підлягає перерозподілу за допомогою відповідних фін. інструментів.

Кожна із сфер фін. системи має відповідне організаційне забезпечення, властиві лише їй форми та методи формування і використання фін. ресурсів, специфічні схеми організації фін. відносин.

Кожен елемент фін. системи має свою особливість, яка обумовлена специфікою:

* джерел формування коштів;

* напрямків використання;

* цільового використання;

* складу учасників розподілу фонду;

* власника фонду.

Принципи побудови фін. системи:

1) Поділ фінансів на централізовані та децентралізовані.

2) Принцип функціонального призначення.

3) Пр. самостійності – кожен елемент є самостійним і відмінним від інших.

4) Пр. єдності – всі ланки фін. системи взаємопов’язані між собою через систему фін. відносин з приводу розопділу та перерозподілу фін. ресурсів.

5) Принцип адміністративно-територіального поділу та держ. устрою.

Організаційна структура фін. системи – характеризується сукупністю фін. органів та інститутів, які відображають систему управління фінансами.

Фін. система за організац. структурою – сукупність різноманітних фін. інститутів та фін. установ, які управляють грош. потоками.

До організац. складу фін. системи входять:

1) Органи управління:

* Мін-во Фінансів

* Держ. Податкова Адміністрація

* Держ. контрольно-ревізійна служба

* Держ. Казначейство

* ПФУ

* Рахункова палата

* Аудиторська палата

2) Фін. інститути:

* НБУ

* Комерційні банки

* Небанк. кредитні установи

* Страхові компанії

* Фондові біржі