38. Фінансове планування в системі фінансового менеджменту.

Фінансове планування – науково-обгрунтований процес визначення джерел створення і напрямків використання фін рес в економіці держави з метою забезпечення ек і соціального розвитку країни.

Ознаки ФП: 1)Обєктом ФП є фінансова д-сть держави, підприємств та окремих громадян; 2)Предметом ФП є фін ресурси, та їх рух в здійсненні відтворювальних процесів в економіці 3)сферою застосування є процеси створення розподілу та перерозподілу ВВП.

Задачі ФП визнчаються фін політикою У-ни і передбачають: 1)Відображення основних напрямків фінансової політики, що здійснюються органами законодавчої та виконавчої влади 2) Встановлення кількісних і якісних показників суспільного виробництва та планових періодів. 3) Вибір раціональних шляхів фін. забезпечення запланованого рівня економічного та соц. Розвитку суспільства на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів. 4) Здійснення необхідного рівня перерозподілу фін. рес. для досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки і підвищення суспільного добробуту. 5) Встановлення раціональних форм мобілізації фінансових ресурсів і визначення їх оптимальної структури.

Принципи планування: 1. пр комплексного підходу – ув’язка показників ек і соц розвитку з наявними фін можливостіми. 2. пр наукового обгрунтування планів – повязання з реальністю прогнозних розрахунків, їх ек обгрунтованістю та використанням фін норм, нормативів, правил; 3. пр єдності – базується на єдиній методиці складання фін планів, розрахунку фін показників, їх оцінки. 4. пр раціонального використання – пов'язаний із виявленням ефективних напрямків вкладень фін ресурсів та визначення оптимальних пропорцій розподілу фін ресурсів через усі сфери фін с-ми; 5.пр безперервності – передбачає безперервний процес планування і взаємопов’язаних оперативних, поточних і перспективних фін планів.

У процесі фін планування використовуються наступні методи: 1. балансовий м-д – передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття, а також взаємозв’язок виробн. і фін показників. 2. нормативний м-д – під час розрахунку фін показників використ фін норми і нормативи. 3. розрахунково-аналітичний м-д грунтується на використанні факт показників діяльності ек суб’єкта за попередні періоди, на їх основі встановл вихідна база для планування, яка індексується з урахуванням факторів, що можуть вплинути на діяльність та процеси планового періоду. (Відносять: м-д коефіцієнтів, м-д фін розрахунків). 4. методи математичного моделювання – базуються на розробленні матем моделі діяльності ек суб’єкта у план періоді, складання декількох варіантів і вибирається 1 найбільш ефективний.

Під фін планом розуміють документ, в якому вказуються планові показники в грош формі і який обґрунтовує рух фін ресурсів на визначений період.

Класифікація фін планів: 1. За економічним змістом або за ек призначенням: а) індивідуальні (окремого економічного суб’єкта); б)зведені. 2. За структурою фінансів: а)централізований фін план (склад на рівні держави); б)децентралізований (план підпр-в, організацій, установ, закладів, домогосподарств, громадських і суспільних організацій). 3. За терміном складання: а) оперативний (складається на короткі проміжки часу – міс, півроку, 9 міс – наприклад платіжний календар); б)поточні (річні, склад на 1 рік); в) перспективні (плани, які склад бульше ніж на 1 рік) 4. За цільовим призначенням: загальнодержавні, територіальні, галузеві, окремих підприємницьких структур.

Фін банас – це сукупність показників, які відображають обсяг фін ресурсів і напрямки їх використання у межах певної галузі, сфери виробництва суб’єктами господарювання чи держави в цілому

Основними фін балансами є: 1)баланс фін рес і витрат держави (комплексний документ, прогноз в якому відображається обсяг фін. рес. і напрямки їх використання в усіх секторах економіки); 2)баланс грошових доходів і витрат населення (система взаємопов’язаних показників, які характеризують економічне становище населення , відображають обсяги грошових доходів і витрат населення). 3) платіжний баланс ( система показників, що характеризує співвідношення грошових надходжень країни з-за кордону а платежів за кордон за певний проміжок часу).