33. Економічна сутність і роль державного кредиту. Види і форми державного кредиту.

Державний кредит, як складне та багатогранне явище можна розглядати з економічної точки зору та за матеріальним втіленням.

З економічної точки зору державний кредит – це сукупність відносин, що виникають між державою, юридичними та фізичними особами стосовно мобілізації грошових коштів на умовах поворотності, строковості, платності, в яких держава може виступати позичальником, кредитором чи гарантом.

Якщо уряд гарантує безумовне погашення запозичень і виплату % за позиками, зробленими нижчими за рівнем органами влади і управління або окремими суб’єктами господарювання держава виступає гарантом.

За гарантованими запозиченнями уряд несе реальну фінансову відповідальність тільки у разі неплатоспроможності позичальника.

З матеріальної точки зору державний кредит представляє собою рух позикового капіталу.

Метою здійснення запозичень є:

1. Покриття дефіциту бюджету

2. Регулювання грошового обігу в країні

3. Залучення коштів на здійснення інвестиційних проектів.

Функції державного кредиту:

1. Фіскальна, сутність якої полягає в сприянні акумуляції додаткових коштів до централізованих фондів держави.

2. Регулююча, сутність якої полягає в регулюванні грошового обігу за допомогою здійснення операцій на ринку цінних паперів.

В ролі забезпечення держ. кредиту виступає все майно, що перебуває у власності держави, але обсяг застави при цьому не вказується.

З боку держави у кредитних відносинах приймають участь: кабінет міністрів України, органи місцевого самоврядування, міністерство фінансів України, в тому числі держказначейство, НБУ.

З боку юридичних та фізичних осіб приймають участь: населення, комерційні банки, страхові компанії, акціонерні товариства.

Відмінності між банківським та державним кредитом:

1. Банківський кредит використовується для кредитування підприємств або приватних осіб, а кошти від державного кредиту надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись на додаткові фінансові ресурси країни.

2. Метою отримання банківського кредиту є розширене відтворення, метою державного кредиту є покриття дефіциту бюджету або фінансування цільових програм.

3. Джерелом погашення банківського кредиту є збільшення капіталу, а державного, бюджетні кошти.

Видами державного кредиту є внутрішній та зовнішній.

Внутрішній державний кредит виникає в умовах, коли держава здійснює запозичення у підприємств чи населення власної країни.

Зовнішній, коли держава здійснює запозичення на міжнародному рівні.

Форми внутрішнього кредиту – це ощадна справа і державні позики.

Ощадна справа включає надання позик державі ощадними установами за рахунок коштів населення без повідомлення реальних власників про купівлю державних ЦП.

Державні позики – це така форма державного кредиту, при якій держава залучає тимчасово вільні кошти населення підприємств та організацій через випуск державних цінних паперів.

За характером погашення заборгованості:

• Одноразова виплата

• Виплата частинами

За методом розміщення:

• Добровільні

• Примусові

• Ті, що розміщуються за підпискою.

За підпискою, як правило розміщуються облігації серед підприємств за заздалегідь визначеним списком.

За зобов’язаннями держави:

• Позики з правом довгострокового погашення

• Позики без права довгострокового погашення.

За правом оформлення:

• Облігаційні

• Безоблігаційні

Облігаційні позики супроводжуються випуском цінних паперів, за допомогою яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

Безоблігаційні оформлюються шляхом підписання угод і договорів.

Безоблігаційні позики використовуються на міжнародному рівні, ними оформлюються кредити міжнародних фінансово-кредитних установ, міжнародних організацій та урядів інших країн.

Облігації мають номінальну вартість (зазначену за неї суми боргу) і курсову (ринкову ціну), за якою вона продається чи перепродається.

Різниця між ринковою ціною та номінальною вартістю облігації становить курсову різницю.

Кредитор може в будь-який час повернути облігації, тобто продати їх державі через систему ощадбанку, і одержати відповідну суму готівкою.

Зовнішній державний кредит – це сукупність відносин, в яких держава виступає на світовому фінансовому ринку, як позичальником так і кредитором.

Ці відносини набувають форми державних зовнішніх запозичень.

Ці запозичення можуть бути середньо та довгостроковими.

Грошові запозичення здійснюються у валюті країни-кредитора, країни-позичальника і третьої країни.

Акумулювання коштів із зовнішніх джерел може здійснюватися шляхом розміщення єврооблігацій.

Єврооблігації – це боргові зобов’язання, які є одним із видів цінних паперів, котрі випускається позичальниками з метою отримання довгострокових кредитів на євроринку.

• Наступним різновидом зовнішніх запозичень є здійснення фідуціальних позик, які передбачають надання іноземними банками позики іншій країні за рахунок коштів, отриманих від випуску і розміщення серед інвесторів облігацій банку фідуціарія.